- •4.Основні технології локальних мереж
- •4.1.Мережі типу Ethernet.
- •4.1.1.Загальні відомості.
- •4.1.1.1.Рівень 1 osi. Інтерфейс і phy.
- •4.1.1.2.Рівень 2 osi.
- •4.1.2.Елементи системи Ethernet.
- •4.1.3.Адреси і рамки Ethernet.
- •4.1.3.1.Адресація.
- •4.1.3.2.Структури рамок Ethernet.
- •4.1.4.Протокол csma/cd.
- •4.1.4.1.Загальні відомості.
- •4.1.4.2.Доступ до середовища та колізії.
- •4.1.4.3.Час обігу петлі.
- •4.1.4.4.Розв'язання колізій.
- •4.1.4.5.Продуктивність мережі з протоколом csma/cd.
- •4.1.4.6.Процедура передавання і приймання даних в протоколі csma/cd.
- •4.2.Компоненти обладнання мереж Ethernet.
- •4.2.1.Мережеві адаптери.
- •4.2.1.1.Означення та основні функції.
- •4.2.1.2.Функціонування мережевої карти.
- •4.2.1.3.Мережеві карти Ethernet.
- •4.2.1.4.Ресурси, які використовуються мережевими картами.
- •4.2.1.5.Як діють мережеві карти.
- •4.2.1.6.Встановлення мережевої карти.
- •4.2.2.Пристрої доступу до середовища.
- •4.2.3.Повторювачі і габи Ethernet.
- •4.2.3.1.Повторювачі Ethernet.
- •4.2.3.2.Габи Ethernet.
- •4.3.Мережі типу Ethernet із швидкістю 10Мб/с.
- •4.3.1.Середовища для 10 Мб/с Ethernet.
- •4.3.2.Мережа 10Base5.
- •4.3.2.1.10Base-5 (Thick Ethernet): основні властивості.
- •4.3.2.2. Рис. 4.14. Максимальна топологія мереж 10Base-5, 10Base-2. Компоненти мережі 10Base5.
- •4.3.2.3.Правила конфігурування мережі 10Base-5.
- •4.3.3.Мережа 10Base2.
- •4.3.3.1.10Base-2 (Thin Ethernet): основні властивості.
- •4.3.3.2.Компоненти мережі 10Base-2.
- •4.3.3.3.Правила конфігурування мережі 10Base-2.
- •4.3.3.4.Встановлення та пошук несправностей в мережі 10Base-2.
- •4.3.4.Мережа 10Base-т.
- •4.3.4.1.10Base-t: основні властивості.
- •4.3.4.2.Компоненти мережі 10Base-т.
- •4.3.4.3.Правила конфігурування мережі 10Base-т.
- •4.3.5.Мережа 10Base-f.
- •4.3.5.1.10Base-f: основні властивості.
- •4.3.5.2.Компоненти мережі 10Base-f.
- •4.3.5.3.Правила конфігурування мереж 10Base-fl та foirl.
- •4.4.Правила конфігурування багатосегментних мереж Ethernet із швидкістю 10 Мб/с.
- •4.4.1.1.Сфера застосування правил конфігурування.
- •4.4.1.2.Модель 1.
- •4.4.1.3.Модель 2.
- •4.4.1.4.Обчислення часу обігу петлі.
- •4.4.1.5.Обчислення звуження часової щілини між рамками.
- •4.4.1.6.Простий приклад конфігурування для Моделі 2.
- •4.4.1.7.Складніший приклад конфігурування для Моделі 2.
- •4.5.Мережі типу Ethernet із швидкістю 100 Мб/с.
- •4.5.1.Середовища для 100 Мб/с Ethernet.
- •4.5.2.Мережа 100Base-tx.
- •4.5.2.1.100Base-tx: основні властивості.
- •4.5.2.2. Рис. 4.34. Мережі 100Base-tx, 100Base-fx, 100Base-t4. Компоненти мережі 100Base-tx.
- •4.5.2.3.Правила конфігурування для 100Base-tx.
- •4.5.3.Мережа 100Base-fx.
- •4.5.3.1.100Base-tx: основні властивості.
- •4.5.3.2.Компоненти мережі 100Base-fx.
- •4.5.3.3. Рис. 4.38. Під’єднання комп’ютера до мережі 100Base-fx. Правила конфігурування для 100Base-fx.
- •4.5.4.Мережа 100Base-t4.
- •4.5.4.1.100Base-t4: основні властивості.
- •4.5.4.2.Компоненти мережі 100Base-t4.
- •4.5.4.3.Правила конфігурування для 100Base-t4.
- •4.5.5.Автоузгодження.
- •4.5.5.1.Правила автоузгодження.
- •4.5.5.2.Приклади автоузгодження.
- •4.5.6.Правила конфігурування багатосегментних мереж Ethernet із швидкістю 100 Мб/с.
- •4.5.6.1.Модель 1.
- •4.5.6.2.Модель 2.
- •4.5.6.3.Мережева документація.
- •4.6.Мережі Ethernet із швидкістю 1 Гб/с.
- •4.6.1.Особливості гігабітного Ethetnet.
- •4.6.1.1.Порівняння можливостей версій Ethernet з різними швидкостями.
- •4.6.1.2.Стандарти гігабітного Ethetnet.
- •4.6.1.3.Компоненти Ethernet 1000 Мб/с.
- •4.6.2.Шляхи міграції гігабітного Ethetnet.
- •4.6.2.1. А) б) Рис. 4.43. Модифікація сполучення комутатор-комутатор. Сполучення комутатор-комутатор.
- •4.6.2.2.Сполучення комутатор-сервер.
- •4.6.2.3. А) б) Рис. 4.45. Модернізація комутованої магістралі Fast Ethernet. Модернізація комутованої магістралі Fast Ethernet.
- •4.6.2.4.Модернізація спільної магістралі fddi.
- •4.6.2.5. А) б) Рис. 4. 46. Модернізація спільної магістралі fddi. Модернізація під'єднання до високопродуктивних робочих станцій.
4.5.2.2. Рис. 4.34. Мережі 100Base-tx, 100Base-fx, 100Base-t4. Компоненти мережі 100Base-tx.
Відповідність компонент мережі 100 Base-TX Рівню 1 еталонної моделі OSI ілюструється таблицею:
|
DTE |
Повторювач |
|
Узгодження |
|
|
MII |
Повторювач в основній смузі |
Рівень 1 OSI |
PCS |
PCS і PMA |
|
PMA |
PMA |
|
PMD |
|
|
Автоузгодження |
|
|
MDI |
|
|
Фізичне середовище |
PCS. Підрівень фізичного кодуваннявідповідальний за кодування і декодування сигналів для того, щоб вони були зрозумілими для нижчих та вищих рівнів. Застосовується схема кодування 4B5B, яка означає, що кожен півбайт, отриманий від підрівня MAC, кодується 5-бітовим символом. TX вживає після кодування сигнальну систему MLT-3 із трирівневим сигналом. В MLT-3 зміна рівня означає логічну одиницю, а відсутність зміни - логічний нуль. Швидкість даних через пару дорівнює 100 Мб/с. Темп передавання для кожної пари становить 5/4 від швидкості даних або 125 МГц.
Компетенції: кодування даних; контроль помилок; виявлення колізій.
PMA. Підрівень прикріплення до фізичного середовища (Physical Medium Attachment - PMA) відповідальний за всі аналогові функції, такі як передавання хвилеподібних коливань і розпізнавання прийнятих даних.
Компетенції: моніторування сполучення; виявлення носія; несправність на віддаленому кінці.
PMD. Підрівень, залежний від фізичного середовища (Physical Medium Dependend - PMD) для TX запозичений у стандарті FDDI (ANSI X3.263 TP-PMD, Revision 2.2, March 1995). Це не стовідсоткова копія, але в основному співпадає.
Компетенції: аналогові функції; відновлення тактового генератора (годинника); кодування бітів, шифрування (скремблінг).
Автоузгодження. Автоузгодження (Auto-Negotiation або NWAY) є настроюванням, яке вживається тільки в мережах з кабельною системою UTP (не STP). Воно дозволяє встановити можливості сполучення на обидвох кінцях. У цей спосіб можна виявити здатність мережевої карти 10 Мб/с до зв'язку з картою 10/100 Мб/с.
Штир (Male)
Гніздо (Female)
Sub-D9
Рис. 4.35. З'єднувач Sub-D9.
Таблиця 4.13. Призначення контактів
з'днувача Sub-D9.
Контакт
Сигнал
1
Приймання (Rx+)
2
3
4
5
Передавання (Tx+)
6
Приймання (Rx-)
7
8
9
Передавання (Тx-)
Екран
Шассі
Середовище. Кабельна система 100Base-TX базується на специфікаціях стандарту ANSI TP-PMD і працює через дві пари провідників кабеля UTP Категорії 5 або STP Типу 1: одна пара використовується для передавання, а друга - для приймання сигналів даних. Оскільки специфікації ANSI TP-PMD передбачають можливість використання як неекранованих, так екранованих кабелів типу “скручена пара”, то система 100Base-TX також це допускає, однак найбільше поширення на сьогодні мають кабельні системи з кабелями “неекранована скручена пара” (UTP). Обмеження довжини кабелів до 100 м викликане переважно вимогами до часу обігу петлі, тоді як в стандарті 10Base-T це обмеження обумовлене переважно зменшенням амплітуди сигналів.
Перехрещувачі провідників 100Base-TX. Виконують ті ж функції, що й аналогічне устаткування в системі 10Base-T. Схема перехрещення провідників для системи 100Base-TX відповідає рис. 4.23. Якщо перехрещення здійснене безпосередньо в портах повторювача, то такі порти повинні бути позначені літерою “X”.
Повторювачі 100Base-TX. Для систем 100Base-T існують два види повторювачів: Клас I та Клас II. Стандарт вимагає, щоб повторювачі Fast Ethernet були позначені римською цифрою I або II, розташованою в центрі кола. Відмінності між ними полягають в різному часі затримки. Повторювачі Класу I повільніші від повторювачів Класу II.
Повторювачі Класу I потрібні передовсім для того, щоб можна було здійснювати трансляцію даних між 100Base-T4 і 100Base-TX або 100Base-FX. Ця трансляція займає значно більше часу, ніж між TX і FX. Часова затримка (0.7 мкс або менше), викликана тим, що вони транслюють сигнал з вхідного порта у внутрішню цифрову форму, а потім ретранслють його у сигнал в лінії на відповідному вихідному порті. Це дозволяє регенерувати сигнали при передаванні між мережевими середовищами, які використовують різні сигнальні коди. Повторювачі 100 Мб/с можуть під'єднуватися до різних середовищ через додаткові трансівери, які забезпечують правильне сполучення з відповідним середовищем. Безпосереднє сполучення різних портів (наприклад, T4 і TX) неможливе. Іншою підставою для використання повторювачів Класу I є можливості для встановлення додаткових команд, які не можуть бути впроваджені до повторювачів Класу II внаслідок жорстких обмежень на час затримки.
Повторювачі Класу II мають менший час затримки (0.46 мкс або менше), оскільки вони безпосередньо регенерують вхідний сигнал до всіх інших портів без процесу трансляції. Тому повторювачі Класу II можуть з’єднувати тільки сегменти з однаковою технікою кодування, наприклад, сегмент 100Base-TX із сегментом 100Base-FX. В одній області колізій з максимальною довжиною кабелів можна використовувати не більше від двох повторювачів класу II.
Якщо обслуговується максимальна довжина сполучення (100 м), то найбільша кількість застосованих повторювачів може дорівнювати 2. В одній області колізій можна мати тільки один повторювач Класу I або два повторювачі Класу II. Звичайно скорочення сполучення до кінцевої станції робить можливим розширення сполучення між повторювачами, доки максимальна сумарна відстань не досягне 205 м. Для подальшого збільшення цієї відстані потрібно вживати мости або комутатори.
Рис. 4.36. Під’єднання комп’ютера до
мережі 100Base-TX.
На рис. 4.36 зображена схема під’єднання комп’ютера через карту мережевого інтерфейсу безпосередньо до порта габа-повторювача 100Base-TX. Для такого під’єднання можна також використати зовнішній трансівер з 40-контактним MII-з’єднувачем та кабелем.