Б) Оборона у місті (населеному пункті)
Кам'яні будови, підвальні й підземні споруди міста (населеного пункту) дозволяють підрозділам у короткий строк створити стійку оборону. У місті (населеному пункті) рота, як правило, обороняє квартал або декілька будівель, а батальйон – один або декілька кварталів. Кожну окрему будову і населений пункт рота (батальйон) своїми силами повинна перетворити на неприступну фортецю з круговою обороною, яка забезпечує тривале їх утримання навіть за повного оточення противником. З цією метою вона посилюється танками, артилерією, інженерними й хімічними підрозділами.
Підчас організації оборони у місті (населеному пункті) командир роти (батальйону), крім загальних питань організації бою, вивчає і визначає:
яка кількість будівель є у опорному пункті (районі оборони);
які з них включити в опорні пункти взводів (рот) і підготувати до оборони;
порядок маневру силами й засобами;
у яких будівлях (приміщеннях) обладнувати сховища, створити запаси боєприпасів, продовольства, медичного майна і питної води;
порядок і строки підготовки будівель і у цілому опорних пунктів взводів (рот) до оборони, а також яких заходів вжити для боротьби з пожежами.
Ротні опорні пункти і батальйонні райони (вузли) оборони створюються з таким розрахунком, щоб вони перекривали магістральні вулиці, бульвари, площі й мости через річки й канали. Передній край оборони звичайно готується по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста прилягають командні висоти. Опорні пункти готуються до кругової оборони й повинні мати вогневий зв'язок між собою та обладнані ходи сполучення. Підчас створення опорних пунктів у першу чергу використовуються особливо міцні наріжні будівлі з напівпідвальними і підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць і площ усіма штатними й приданими вогневими засобами.
Під час підготовки будівель до оборони підрозділи повинні закласти цеглою або мішками з піском (землею) вікна й двері, залишаючи в них амбразури для ведення вогню. У горищних та міжповерхових перекриттях проробити ходи зв'язку з поверхами.
Підвали кам'яних будівель обладнати під сховища. Усі приміщення очистити від легкозаймистих предметів. Дерев'яні підлоги засипати шаром піску або землі. У кожній будівлі підготувати засоби пожежогасіння.
У проміжках між опорними пунктами й на вулицях влаштовуються барикади, загородження, руйнування і завали, підступи до яких мінуються та мають прострілюватися фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню й веденню вогню, руйнуються.
Система вогню у ротному опорному пункті (районі оборони батальйону) будується на поєднанні флангового та перехресного вогню стрілецької зброї, танків, бойових машин піхоти, гармат, виділених для стрільби прямою наводкою, а також вогню протитанкових ракетних комплексів, гранатометів, вогнеметів та артилерії, яка перебуває на закритих вогневих позиціях.
Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів та гранатометів вибираються й обладнуються в таких місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів.
Більша частина артилерії додається ротам.
Зенітні засоби розміщуються на дахах будівель, де для них обладнуються майданчики, з яких забезпечується круговий огляд.
Командно-спостережний пункт роти (батальйону) обладнується в одній із будівель у такому місці, звідки проглядаються підступи до будівлі й опорного пункту.
Керування командир роти (батальйону) здійснює по радіо, сигналами та за допомогою зв'язкових.
Оборонний бій у місті (населеному пункті), як правило, має осередковий характер й ведеться за утримання кожної будівлі й опорного пункту.
Атаку противника рота (батальйон) відбиває вогнем усіх вогневих засобів, широко застосовуючи ручні та протитанкові гранати.