
- •Українська мова Вступ
- •Поняття літературної мови
- •2. Розділи мовознавства
- •Стилі літературної мови
- •3.1. Науковий стиль
- •3. 2. Офіційно-діловий стиль
- •3.3. Публіцистичний стиль
- •3. 4. Художній стиль
- •3.5. Розмовний стиль
- •3. 6. Конфесійний стиль
- •Лексикологія
- •4.1.2. Прямі і переносні значення слів
- •4.3. Загальновживані і не загальновживані слова
- •5. Фразеологія
- •6. Лексикографія
- •Лексико-фразеологічний аналіз слова
- •Ділові папери
- •Стандарти оформлення документів
- •Інформаційні документи та службові листи.
- •Звернення
- •Скарга/ пропозиція
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Характеристика
- •Ім’я, прізвище, по батькові (піб)
- •Граматика української мови
- •Вступ: морфологія та предмет її вивчення
- •I Іменник
- •1.2. Розряди за значенням:
- •3.3. Відмінки іменників
- •Закінчення іменників 2-ої відміни ч.Р. В .Р.В. Однини: -а, -я чи –у, -ю?
- •Власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова.
- •Творення і правопис імен по батькові
- •II Прикметник
- •2.2. Розряди прикметника за значенням
- •2.2. Відносні
- •2.3. Присвійні
- •2.4. Морфологічні ознаки прикметника
- •Рід та число прикметника
- •Відмінювання прикметників
- •Перехід прикметників в іменники
- •Морфологічний розбір прикметників
- •III Числівник
- •Відмінкові форми числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Морфологічний розбір числівників
- •4. 2. Морфологічні ознаки займенника:
- •Морфологічний розбір займенників
- •V Дієслово
- •5.3. Морфологічні ознаки дієслова
- •Морфологічний розбір дієслів
- •Дієприкметник
- •2. Розряди дієприкметника за значенням
- •3. Морфологічні ознаки дієприкметника
- •Морфологічний розбір дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Морфологічний розбір дієприслівників
- •VI Прислівник
- •1. Синтаксичні ознаки
- •Морфологічний розбір прислівників
- •Службові частини мови
- •VII Прийменник
- •1. Синтаксична роль
- •2. Первинні та вторинні прийменники
- •3. Прості, складні і складені прийменники
- •4. Морфологічні ознаки
- •Морфологічний розбір прийменників
- •VIII Сполучник
- •Морфологічний розбір сполучників
- •IX Частка
- •1. Синтаксична роль частки
- •2. Розряди часток за значенням
- •3. Морфологічні ознаки частки
- •Морфологічний розбір часток
- •X Вигук
- •1. Синтаксична роль вигука
- •3. Розряди вигуків за значенням
- •Морфологічний розбір вигуків
- •Пунктуація
- •Кома у складному реченні
- •Основні правила переносу
- •Синтаксис Речення
- •Будова речення
- •2.2. Логічний наголос
- •Другорядні члени речення
- •5. Односкладне речення
- •7.1. Речення з однорідними членами.
- •7.2. Речення з відокремленими членами
- •8. Речення із звертанням
- •9. Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •Синтаксичний розбір простого речення
- •Складне речення
- •2. Безсполучникове складне речення
- •З однорідними (однотипними):
- •З неоднорідними (різнотипними) частинами:
- •Синтаксичний розбір складного речення
Морфологічний розбір займенників
Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.
Знайдіть початкову форму (називний відмінок; для займенників прикметникової форми – називний відмінок однини чоловічого роду).
Визначте розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, відносний, неозначений чи заперечний.
Визначте морфологічні ознаки: рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
Визначте синтаксичну роль слова
Правопис.
Ніхто –
Вправа: визначте, до якої частини мови належать слова:
Знайомий, будь-який, давній, одинадцять, обов’язок, інший, спритний, найкращий, думка, такий, два, будь-хто, опуклий, дев’яносто, великий, тридцятий, скільки, братів, священство, школа, білий, будь-що, дихання, сімсот.
V Дієслово
5.1. Дієслово – цe частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання: що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).
Дієслово має 5 основних форм: неозначена форма (інфінітив), особові і родові форми, безособові форми, дієприкметник, дієприслівник.
5. 2. Дієслова поділяються за значенням на:
Перехідні – неперехідні.
Зворотні.
Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу).
Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть:
у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет);
у родовому відмінку:
якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалювати портрета);
якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока).
Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати).
Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів і зустрічатися з друзями).
ЗВОРОТНІ ДІЄСЛОВА До неперехідних дієслів належать також всі дієслова з суфіксом -ся (-сь). Ці дієслова виділяються в окремий розряд - зворотні дієслова (радитися, одягатися,купатися, милуватися, вимитися, боятися).
5.3. Морфологічні ознаки дієслова
Дієслово має такі морфологічні ознаки:
Вид: доконаний що зробити? що зробив? що зроблю? (заробив, перевів, співають, бажає) і недоконаний що робити? що роблю? що буду робити - мити підлогу, готую уроки, буду їхати.(заробляв, переводить, співали, бажала).
Рід: чол., жін., сер. у минулому часі (працював, працювала, працювало) та в умовному способі (працювала б, працював би, працювало б).
Число: однина (малював, малювала, малювало) і множина (малювали).
Способи: дійсний означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш). (працюю, сказали, летить, прийде), умовний означає дію бажану або можливу за певних умов (ходила б, вживав би, поспішали б), наказовий через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії(напишіть, ходімо, хай зайде).
Час: минулий (знаходив, знаходила, знаходили), теперішній (знаходжу, знаходимо, знаходите), майбутній (знайду, буду знаходити, знаходитиму).
Особа (перша, друга, третя однини і множини): у теперішньому часі, майбутньому, в умовному способі.
Форми:
Дієвідмінювані: дійсного (веде – вів, буде вести), умовного (вів би, вела б, вели б), наказового способів (веди (ведіть), хай веде).
Відмінювані: дієприкметник: теперішнього часу (ведучий) і минулого (ведений).
Незмінювані: неозначена форма дієслова (інфінітив) – вести; дієприслівник (ведучи)
ДІЄВІДМІНИ ДІЄСЛІВ Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням. За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін.
1-а і 2-а дієвідміни поділяються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу, тобто до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ть (думають, хочуть, переживають), до 2-ої дієвідміни - закінчення -ать, -ять (сушать, варять).
БЕЗОСОБОВІ ДІЄСЛОВА: особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить, дніє).
Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи.