9. Періодизація і основні події війни

І період (літо 1918 – жовтень 1918) – початок громадянської війни, розгортання військової інтервенції Антанти

ІІ період (листопад 1918 – квітень 1919) – посилення інтервенції Антанти

ІІІ період (1919р.) – вирішальні перемоги над силами внутрішніх супротивників (Корчака і Денікіна) радянської влади та іноземних інтервентів

ІV період ( 1920 р.) – радянсько-польська війна і розгром гвардійських сил Врангеля

На дону та Кубані проти Червоної армії билася Добровольча армія генералів Л.Корнілова й А.Денікіна та козача армія Області Війська Донського отамана Павла Краснова.

У Східному Сибіру, в Поволжі та на Уралі більшовикам загрожував чехословацький корпус. Він був сформований з 30 тис. чехів і словаків – полонених айстро-угорської армії, ешелони з якими розтяглися на залізниці на кілька тисяч кілометрів. Вони поверталися з Росії через Владивосток додому й повстали по дорозі. Причиною була вимога РНК, щоб вони здали зброю.

Повсталі за підтримки селян ліквідували радянську владу від Волги до Владивостока й блокували станцію Сибір – європейська частина Росії. У середині 1918 р. під приводом загрози його звільнення в Єкатеринбурзі більшовиками було вбито російського царя Миколу Романова, його сім’ю та прислугу. На літо 1918 р. більшовики контролювали лише територію в районі Москви, яку вони проголосили столицею Росії. Незважаючи на те що завдяки мобілізації вдалося збільшити чисельність Червоної армії, з неї дезертувало близько 1 млн. чоловік.

На сході Росії п’ять радянських армій під командуванням С.Камєнєва на початку осені 1918 р. перейшли в наступ і зайняли міста Рязань, Симбірськ, Самару і казань. Проте невдовзі генерал Колчак завдав контрудару й , прорвавши радянський Східний фронт, стрімко просувався до Волги на зєднання з Добровольчою армією. Ціною надзусиль радянські війська під орудою М.Фрунзе в 1919 р. відкинули Корчака за Урал, а наступного року завдали йому остаточної поразки.

На півдні Росії в середині 1918 р. козачі частини П.Краснова двічі безрезультатно намагалися взяти місто Царицин (Волгоград), а Добровольча армія, завдавши поразки радянській Північно-Кавказькій армії, заволоділа Катеринодаром та Новоросійськом.

На початок осені 1919 р. Добровольча армія А.Денікіна вторглась на територію України й окупувала її. Далі шлях пролягав на Тулу та Москву. Наступ радянського Південного фронту М.Фрунзе й анархістської армії Махна на початку 1920 р. призвів до поразки Денікіна. Уже під командуванням генерала Врангеля Добровольча армія вступила на Крим, де й протрималася до листопада 1920 р., коли була остаточно розбита Червоною армією та махновцями. Після цього махновці стали непотрібними і навіть небезпечними, що й вирішило їхню долю – вони були розбиті Червоною армією.

На Далекому Сході громадянська війна ще тривала до 1922 р. й також, як і на всіх фронтах, завершилася перемогою більшовиків.

10. Причини перемоги більшовиків

• Розкол сил опозиції

• Політичні прорахунки білогвардійців – прагнення відновити монархічний режим, повернути землю поміщикам, фабрики і заводи колишнім власникам

• Більшовицький терор проти населення

• Прорахунки антибільшовицьких сил у національному питанні, відмова у підтримці національним рухам

• Розрізненість дій та амбіційність лідерів Білого руху

• Вузькість соціальної бази білогвардійців

• Стратегічно вигідне розташування чстин Червоної армії, залучення до її лав талановитих офіцерів царської армії з бойовим досвідом.

• Широка більшовицька пропаганда серед населення