Біла речовина півкуль

Виділяють три системи волокон півкуль; асоціативні (з’єднують різні ділянки однієї півкулі), комісуральні (з’єднують симетричні ділянки лівої та правої півкуль) і проекційні (з’єднують кору півкуль з іншими відділами головного мозку та спинним мозком).

Вегетативний відділ нервової системи – це частина нервової системи, яка контролює функції внутрішніх органів, судини та залоз. Вона регулює такі вісцеральні функції організму, як моторику та секрецію органів травної системи, кров’яний тиск, потовиділення, температуру тіла та виконує адаптаційно-трофічну функцію. В основі цієї функції лежить транспорт аксоплазми – процес безперервного руху (1 мм/с) різноманітних речовин від тіла нейрона по відростках до нервових закінчень і подальша дифузія їх у тканину. Одні з цих речовин (білки, нуклеотиди) самі включаються в обмін речовин, інші активують обмін речовин, покращують трофіку тканин і органів. Адаптаційно-трофічна функція вегетативної нервової системи здійснюється гуморальним шляхом.

На основі фізіологічних особливостей та морфологічних ознак виділяють симпатичний відділ вегетативної нервової системи та парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи, які відрізняються локалізацією центрів та характером впливу на внутрішні органи.

Як симпатичний, так і парасимпатичний відділи нервової системи складаються з центральної та периферійної частини. Центральна частина представлена ядрами, які локалізуються в стовбурі головного мозку та в бічних рогах спинного мозку. До складу периферійної частини симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи входять вегетативні вузли (ганглії), нервові волокна, еферентні нервові закінчення.

До симпатичного відділу вегетативної нервової системи відносяться вегетативні ядра бічних рогів грудного та верхньо-поперекового відділів спинного мозку, до парасимпатичної – вегетативні ядра III, VII, IX та X пар черепних нервів і вегетативні ядра крижового відділу спинного мозку.

Вегетативні (автономні) вузли (ганглії) можуть розташовуватися вздовж хребта, а також у стінці органів або поблизу їх поверхні. Вегетативний вузол вкритий сполучнотканинною капсулою, і містить тіла мультиполярних нейронів, які розміщуються дифузно або групами.

Вегетативна нервова система відрізняється від соматичної наступними ознаками:

• повсюдним розміщенням;

• груповим розташуванням вегетативних центрів у головному та спинному мозку;

• наявністю численних вузлів у складі периферійної частини;

• наявністю власних чутливих нейронів і, як наслідок цього, замиканням місцевих рефлекторних дуг;

• відсутність чіткої сегментної будови.

Вплив симпатичного відділу вегетативної нервової системи на організм людини проявляється:

війковий м’яз ока розслабляється; кришталик фокусується на віддалені об’єкти; зіниця розширюється;

слинні залози продукують густий секрет;

трахея розширюється;

бронхи розширюються;

судини легень розширюються;

частота і сила серцевих скорочень зростають;

надниркові залози продукують гормони стресу;

печінка вивільняє глюкозу;

у шлунку гальмується секреція травних ферментів;

скорочення кишок сповільнюються;

сфінктер сечового міхура скорочується;

шкіра: кровоносні судини звужуються, волосся піднімається, зменшується секреція потових залоз;

кровоносні судини розширюються.

Вплив парасимпатичного відділу вегетативного нервової системи на організм людини проявляється:

війковий м’яз ока скорочується; кришталик фокусується на близькі об’єкти; зіниця звужується, слізні залози виділяють сльози;

залози носа утворюють слиз;

слинні залози виділяють у великій кількості рідкий секрет;

м’язи трахеї та бронхів скорочуються;

частота і сила серцевих скорочень зменшується;

печінка накопичує глюкозу;

шлунок продукує травні ферменти;

підшлункова залоза виділяє інсулін і ферменти

рухи кишок зростають;

сфінктер сечового міхура розслабляється;

статеві органи стимулюються: посилюють виділення у жінок, ерекція статевого члена та клітора.

Функція вегетативної нервової системи (координація діяльності внутрішніх органів) проявляється у вигляді вісцеро-вісцеральних рефлексів. Так, подразнення кишечнику сповільнює скорочення серця; підвищує тиск у дузі аорти супроводжується змінами частоти та глибини дихання і т.д.

Подразнення внутрішніх органів відбивається на стані соматичної нервової системи та на структурах, які вона іннервує. Це так звані вісцеро-соматичні рефлекси. Наприклад, тривале подразнення органів черевної порожнини (в експерименті або внаслідок захворювання) супроводжується зростанням тонусу м’язів черевного пресу та зміною чутливості окремих ділянок шкіри. Такі процеси є важливими діагностичними ознаками в практичній роботі лікаря.

Взаємодія вегетативного та соматичного відділів нервової системи здійснюється за типом сомато-вісцеральних рефлексів, які проявляються змінами діяльності внутрішніх органів при подразненні соматичних структур. Так, збудження шкірних рецепторів викликає зміни артеріального тиску, серцевої діяльності, дихання і т.д.