Закон Белла-Мажанді: задні корінці є чутливими і у їх складі до мозку йдуть аферентні волокна, а передні корінці – руховими, які містять еферентні волокна, що виходять із спинного мозку.

ГОЛОВНИЙ МОЗОК складається із двох півкуль, стовбура (довгастий мозок, міст, ніжки мозку) з мозочком.

Довгастий мозок виконує рефлекторну і провідникову функції.

• У ньому розміщені життєво важливі центри – дихальний і серцево-судинний. Найменше пошкодження цієї ділянки мозку призводить до важких порушень життєдіяльності і навіть до смерті.

• У довгастому мозку знаходяться нервові центри травних рефлексів: смоктального, слиновидільного, секреторного підшлункової і шлункової залоз, жування, ковтання.

• У довгастому мозку також локалізуються центри блювання, чхання, кашлю і сльозовиділення, тобто на бульбарному рівні замикаються рефлекторні дуги захисних рефлексів.

• У довгастому мозку замикаються рефлекторні дуги рухових рефлексів: рефлексів положення тіла, зміни тонусу шийних м’язів і тулуба.

• На бульбарному рівні здійснюються статокінетичні рефлекси, спрямовані на збереження пози та орієнтацію у просторі при зміні швидкості руху.

У здійсненні рефлексів беруть участь 12 пар черепно-мозкових нервів, які входять до складу їх рефлекторних дуг.

Міст

В дорсальній частині моста розташовані ядра верхньої оливи, V-VIII пар черепно-мозкових нервів і ретикулярна формація. Біла речовина моста – це висхідні та низхідні системи волокон.

В мозочоку розрізняють дві півкулі і середню частину - черв’як. Центральна частина мозочка складається з білої речовини, в якій знаходяться скупчення сірої речовини – ядра мозочка. Найбільше з них – зубчасте ядро.

Спинний мозок та стовбур головного мозку регулюють м’язовий тонус, забезпечують підтримку пози і виконання локомоторних актів, але для здійснення складних, координованих, швидких, точних рухів необхідний мозочок. Якщо зруйнувати одну півкулю мозочка, кінцівки тварини з боку ураження втрачають тонус, в результаті чого витягуються, тварина не може стояти і падає на бік.

Можна виділити чотири групи змін рухової активності при ураження мозочка.

По-перше, зміни м’язового тонусу. Тонус м’язів різко падає (атонія).

По-друге, розвивається швидка втомлюваність м’язів (астенія).

По-третє, з’являється тремтіння кінцівок і голови ( астазія).

По-четверте, порушується координація рухів (атаксія).

Крім того, як було встановлено фізіологом Леоном Абгаровичем Орбелі, мозочок відіграє важливу роль у регуляції вегетативних функцій, зокрема обміну речовин.

Середній мозок

На поперечному розрізі середнього мозку можна бачити покрив і ніжки мозку. Ніжки мозку складаються із покришки і основи, між якими знаходиться чорна речовина (інтернейрони з пігментом). Через основу ніжок проходять пірамідні провідні шляхи, що з’єднують кору великих півкуль з ядрами моста і мозочка. Покришка містить сіру і білу речовини. Сіра речовина – це червоне ядро, ретикулярна формація і ядра III та IV пар черепно-мозкових нервів. Біла речовина представлена волокнами висхідних (чутливих) шляхів.

Середній мозок виконує рефлекторну функцію, здійснюючи орієнтовні зорові та слухові рефлекси. І.П. Павлов образно назвав ці рефлекси вартовими або рефлексами «Що таке?». Вони проявляються у повороті голови, тулуба, очей у напрямку до зорового або звукового подразника, що раптово з’явився.

Децеребраційна ригідність – різке підвищення тонусу м’язів-розгиначів кінцівок, голови і тулуба при перетині мозку (в експерименті) під червоними ядрами. Явище децеребраційної ригідності свідчать про роль червоних ядер у регуляції м’язового тонусу.

Функція «чорної субстанції» зв’язана з регуляцією міміки, допоміжних рухів (рухів рук під час ходьби), тонких рухів пальців руки. Функціонально «чорна субстанція» пов’язана з базальними ядрами мозку.

Проміжний мозок знаходиться під мозолистим тілом. Він складається з таких частин, як згір’я та підзгір’я.

Згір’я – це парне скупчення сірої речовини, яке поділяється на власне згір’я (таламус), зазгір’я (металамус) та надзгір’я (епіталамус).

У таламусі розрізняють близько 40 ядер. Із функціональної точки зору розрізняють специфічні та неспецифічні ядра.

Специфічні ядра чутливі. До них надходить сенсорна інформація від рецепторів по чутливих висхідних шляхах і обробляється тут, перш ніж досягти кори великих півкуль.

Неспецифічні ядра таламуса – це ядра ретикулярної формації. Від них відходять висхідні шляхи, які віялоподібно закінчуються на нейронах різних відділів кори, підвищуючи їхню збудливість. Ушкодження неспецифічних ядер таламуса призводить до порушень свідомості.

До металамуса належать медіальне та латеральне колінчасті тіла, які, відповідно, є підкірковими центрами слуху та зору.

Надзгірна ділянка (епіталамус) складається з епіфіза (шишкоподібне тіло) та повідців, які утримують його в певному положенні.

Підзгірна ділянка (гіпоталамус) складається із кінцевої пластинки, зорового перехресту, сірого горба, лійки, на якій знаходиться гіпофіз, та соскоподібних тіл. Передня частка гіпофіза за допомогою особливої системи кровоносних судин пов’язана із ядрами заднього відділу гіпоталамусу.

Гіпоталамус складається із скупчення ядер, що являють собою вищі підкіркові вегетативні центри, які регулюють функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища організму.

Гіпоталамус регулює всі види обміну речовин, температуру тіла, функції ендокринних залоз, діяльність всіх систем – серцево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої.

У гіпоталамусі розміщені центри, пов’язані з поведінковими реакціями: статевими, оборонними та ін.

Гіпоталамус регулює емоційну поведінку.

У гіпоталамусі розміщені центри насичення, голоду, спраги.

Гіпоталамус бере участь у процесах сну, бадьорості і безпосередньо пов’язаний з ендокринною системою. Нейросекреторні нейрони задньої частини гіпоталамуса виробляють гормони: антидіуретичний, що регулює водно-сольовий обмін, і окситоцин, що регулює скорочення матки і функцію молочних залоз. У передній частині гіпоталамуса виробляються попередники гормонів передньої частини гіпофіза.