2.4. Кондиціювання повітря, системи кондиціювання

Кондиціювання повітря – це створення та автоматичне підтримання заданих або таких, що змінюються за певною програмою, метеорологічних умов, які є найбільш сприят­ливими для людей (комфортне кондиціювання) чи здійснення технологічних процесів (технологічне кондиціювання).

Забезпечує регулювання: температури (підігрів чи охо­лодження), потрібного рівня вологості, швидкості руху повітря, а також можливість додаткового оброблення (очищення від пилу, дезинфекцію, дезодорацію)

Регулюється лише частина параметрів

Комплекс технічних засобів, за допомогою яких здійснюється кондиціювання повітря, називається системою кондиціювання.

Класифікація систем кондиціювання

За розміщенням основних елементів
Місцеві	встановлюються безпосередньо у при­міщеннях, де необхідне кондиціювання повітря (віконні, настінні, спліт-системи, канальні, ті, що розташовуються на підлозі чи під стелею)
Центральні	забезпечують кондиціювання повітря у декількох приміщеннях за допомогою агрегату, розміщеного в окремій кімнаті
За характером роботи
Автономні	конструкція передбачає апарат для отримання холоду
Неавтономні	джерело холоду знаходиться ззовні
За режимом роботи
Літні	охолоджують повітря
Зимові	підігрівають повітря
Цілорічні	працюють у комбінованому режимі
За схемою обробки повітря
Прямотечійні	для обробки і подання у приміщення використовується лише зовнішнє повітря
Рециркуляційні	частково чи повністю використовується повітря приміщення, в якому забезпе­чується кондиціювання

2.5. Центральні кондиціонери

Центральні кондиціонери — це неавтономні кондиціонери, до яких підводяться мережі холодопостачання, теплопостачання, водо­постачання та електроенергія.

Сучасні центральні кондиціонери складаються з уніфікованих типових секцій (технологічних модулів), в яких здійснюються процеси обробки повітря (нагрівання, охолодження, очищення, осушення, зво­ложення, транспортування), та проміжних чи модулів обслуговування, через які обслуговують технологічні модулі та змішують і регулюють витрату повітря. Дослідження фахівців показують, що центральні кондиціонери кращі за автономні і за якістю обробленого повітря, і за стабільністю дотримання параметрів внутрішнього повітря, і за собівартістю обробки повітря.

Центральний кондиціонер складається з окремих типових секцій, герметично з'єднаних між собою.

Секція охолодження - водяний чи фреоновий теплообмінник, ви­готовлений з мідних трубок з алюмінієвими ребрами. Холодоносієм може бути вода, суміш води з гліколем, фреон.

Секція нагрівання використовує електричні, водяні чи парові нагрівачі.

Секція зволоження - це форсуночна камера, в якій повітря проходить через дощовий простір дрібних крапель, які утворюються при розпиленні води з допомогою форсунок.

Секція фільтрування використовується для обробки повітря та захисту секцій кондиціонера від пилу.

Секція шумопоглинання призначена для зниження рівня шуму, який створюється центральним кондиціонером. Всередині секції закрі­плені пластини з поглинаючого шум матеріалу, наприклад, мінеральної вати, підсиленої скловолокном.

Вентиляторна секція забирає повітря в центральний кондиціонер і подає його в приміщення. В кондиціонерах використовують відцен­трові вентилятори одностороннього чи двостороннього всмоктування низького та середнього тиску.

Приклад можливогокомпонування секцій центрального кондиціонера наведений на рис. 8.

Рис. 8. Схема компонування центрального кондиціонера:

1- повітряний клапан; 2- приймально-змішувальна секція; 3 – секція охолодження; 4- проміжна камера; 5 – секція шумопоглинання; 6 – вентиляторна секція; 7 – секція нагрівання; 8 – секція фільтрування; 9 – гнучка вставка