- •Орієнтовний
- •Лекційних тем
- •Мета і завдання дисципліни
- •Тема №1. Сучасність як доба перехідності. Цивілізація XX століття й проблема людини
- •Риси відчуження:
- •Масова культура та її форми:
- •Література:
- •Тема №2. Стародавній єгипет
- •Література:
- •Тема №3. Осьовий час. Концепція карла ясперса
- •Література:
- •Тема 4. Давньокитайська духовна культура. Конфуціанство
- •Світоглядні основи давньоєврейської культури
- •Література:
- •Тема № 6. Культура античності
- •Література:
- •Тема №7. Проблема смерті й філософія життя в античності
- •Епікуреїзм
- •Стоїцизм
- •Література:
- •Тема №8. Любов в античному світоуявленні
- •Література:
- •Тема №9. Вино в системі античної культури
- •Література:
- •Тема №10. Культура пізньої античності. Перехід до середньовіччя
- •Духовне самовідчуття людини в період пізньої античності
- •Література:
- •Тема №11. Ідеали середньовічної культури
- •Література:
- •Тема №12. Особливості середньовічного світогляду
- •Література:
- •Тема 13. Духівництво в системі культури середньовіччя
- •Література:
- •Тема 14. Культура лицарства
- •Література:
- •Тема №15. Сміхова народна культура середньовіччя
- •Література:
- •Тема №16. Культура епохи відродження. Ренесансний світогляд
- •Література:
- •Тема №17.
- •Література:
- •Тема №18. Пізнє відродження
- •Література:
- •Тема №19. Культура нового часу (XVII століття)
- •Література:
- •Тема №20. Бароко
- •Література:
- •Тема №21. Культурна свідомість та художня культура у хх столітті
- •Семінарське заняття № 2
- •Семінарське заняття № 3
- •Семінарське заняття № 4
- •Семінарське заняття № 5
- •Семінарське заняття № 6
- •Семінарське заняття № 7
- •Семінарське заняття № 8
- •Глава 4
- •Глава 7 я продолжаю
- •Глава 12 янь юань
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 10
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 11
- •Глава I. Борис и глеб – святые страстотерпцы
- •Глава 2. Преп. Феодосий печерский
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 12
- •Иконография
- •Иконопись
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 13
- •Глава VIII как святой франциск объяснял брату льву, что такое совершенная радость
- •Глава XVI как святой франциск посылал спрашивать совета у святой клары и у брата сильвестра, что для него лучше предаваться ли только молитве или иной раз и проповедовать?
- •Глава XXI как святой франциск обратил к богу свирепейшего губбийского волка
- •Допоміжні матеріали до семінару № 1
- •Часть первая
- •Часть вторая
- •Путь природы
- •Даосизм
- •Ле юйкоу
- •Чжуан чжоу
- •Допоміжні матеріали до семінару № 2
- •Афродита
- •Допоміжні матеріали до семінару № 3
- •Аполлон
- •Допоміжні матеріали до семінару № 5
- •Кватроченто
- •Высокое и позднее возрождение
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів
- •Індивідуальне навчально-дослідне завдання
- •Теми для написання реферату:
- •Список рекомендованої літератури Першоджерела:
- •Основна:
- •Додаткова:
- •03179 Україна, м. Київ, вул. Львівська, 49
Література:
Бычков В. В. Эстетика поздней античности (ІІ-ІІІ века). – М.: Наука, 1981. – 195 с.
Лосев А. Ф. Эллинистически-римская эстетика І-ІІ веков н. э. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 289 с.
Бычков В. В. Малая история Византийской эстетики. – К.: “София”, 1991. – 315 с.
Культура Древнего Рима: В 2 т. – Т. 1. – М., 1985. – 345 с.
Сергиенко М. Е. Жизнь Древнего Рима. Очерки быта. – М.-Л., 1964. – 254 с.
Тема №11. Ідеали середньовічної культури
В основі культури середньовіччя – нова релігійна ідеологія, прямо протилежна античній, але яка виникла в античному світі. Ця ідеологія – християнство. Духовна культура християнства виникла в результаті взаємопроникнення двох цілісних і протилежних культур древнього світу – античної (греко-римської) та іудейської (біблійної). Місце раціоналізму займає ірраціоналізм, місце логіки й фізики – етика. Нове навчання протиставляє витонченій античній культурі зовсім “прості” цінності: людина вища цінність у цьому світі, тому що Бог приносить себе в жертву заради її спасіння; всі люди рівні перед Богом, незалежно від соціального стану, інтелектуального рівня, національності; любов до людини є основним принципом морального життя. Єдиний засіб бути щасливим у цьому житті полягає в тому, щоб не боятися бути нещасним, бути доброчесним, не уникати проблем. Уся мудрість людська полягає в одному: пізнавати й почитати Бога. У цьому – істина, яку шукали всі грецькі філософи, але не могли знайти. Слова Христа прості й зрозумілі всім, і мудрість є мудрістю тільки в поєднанні з простотою. Бог реально принизив себе до самих глибин людської гріховності, тому що реально прийняв гріховну плоть, гріховне тіло, втілився, й цим підніс матерію й плоть.
Філософія християнства має два полюси: Бога й людину. Між ними розгорнутий увесь світ, з усіма його протиріччями. Бог і людина – єдині в Ісусові Христі, тому абсолютні крайності піднесеного і приниженого незбагненним чином поєднує Він у собі. Божественне й людське, Дух і матерія вступили тепер у новий союз, завдяки чому відкрилися нові перспективи розвитку людства. Світові жадібності й аморальності, зла й насильства раннє християнство протиставляє принципи абсолютного добра, глобальної гуманності.
Так в історії культури настав момент, коли людина почала усвідомлювати, що вона повинна бути людяною. Людяність – це основне надбання людини. В основі відчуття людяності лежало нове християнське розуміння любові. Любов – почуття духовного споріднення, симпатії, яка не містить гніву і зла. Це любов тиха, серцева, вдячна й безмовна. Це не пристрасть, але це приязнь і лагідність. Любов безтілесна й односпрямована до Бога, а через нього й на інших людей. Це – духовний ланцюг, яким пов’язані всі віруючі. Концепція християнської любові найяскравіше виражена в такому євангельському тексті, як “Перше послання Апостола Павла до коринфян”. Цитуємо перші вісім віршів цього знаменитого тексту:
1. Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я – медь звенящая, или кимвал звучащий.
2. Если имею дар пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что могу и горы переставлять, а не имею любви, – то я ничто.
3. И если я раздам всё имение моё и отдам тело моё на сожжение, а любви не имею, – нет мне в том никакой пользы.
4. Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,
5. Не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,
6. Не радуется неправде, но сорадуется истине;
7. Всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит.
8. Любовь никогда не перестаёт, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.
Наслідування Бога полягає не в тому, щоб мати владу над іншими людьми, відновити або виявляти силу стосовно слабкого, або прагнути до багатства. Сьогодні наслідує Бога тільки той, хто приймає на себе труднощі ближнього свого, хто допомагає іншим і роздає нужденний весь свій статок і, таким чином, стає, ніби Богом. Гуманність, милосердя, жаль, любов до людей – нові почуття, відкриті християнством і поставлені ним в основу побудови культури.