І

Петрогліфи. Гаваї. Палеоліт

снує дві форми такого мистецтва, що отримало назву наскельного: петрогліфічне (різьблення) і піктографічне (малювання). У понад 120 країнах світу знайдено кілька мільйонів таких малюнків. Це розписи в багатьох віднайдених печерах або в горах. Тільки на території Європи (переважно у Франції та Іспанії) знайдено більше 200 розмальованих печер. До наших днів зберігся печерний живопис Альтаміри в Іспанії, Монтеспан, Ласко у Франції. Основною зоною печерного мистецтва стала піренейська зона (відомо близько 120 галерей льодовикових часів).

П

Бізон з печери Альтаміра.

Палеоліт. Іспанія.

ерші печерні фрески кам’яної Європи відкрито в 1879 р. на півночі Іспанії. У найбільшій із печер, Альтамірській, вік якої щонайменше 15 000 років і яка являє собою низку підземних залів довжиною до 280 м, знайдено близько 150 зображень, написаних чорною, червоною і жовтою фарбами. Однією з найдивовижніших книг життя людства є наскельне мистецтво пустелі Сахара. Ці різьблені зображення (близько 15 000 малюнків) з’явилися приблизно у VIII-III тис. до н. е. і свідчать про те, що Сахара та Лівійська пустеля колись були квітучими оазами. Багато наскельних малюнків знайдено в печерах і горах Австралії. Уже в період мезоліту зображення стають абстрактними, що свідчить про новий етап розвитку людського мислення. Відбувається перехід від зображення до знака, який передував писемності.

П ервісне мистецтво навряд чи мало естетичне призначення. Численні зображення звірів швидше за все мали обрядовий характер, були об’єктами магічних дійств, які мали на меті досягнення успіху в полюванні. Австралійські аборигени і зараз вірять: якщо чоловіки намалюють зображення тварин або рослин на стінах священної печери, то ці тварини або рослини будуть добре розмножуватись. Засобом впливу на реальних тварин були також заклинання і танці навколо зображення. Митці тих часів використовували художні прийоми, яких не знали їх нащадки ближчих до нас часів (наприклад, закон перспективи). Малюнки Стародавнього Єгипту, Вавилона, Стародавньої Греції були плоскими, а в Європі про закони перспективи не знали до XIV – XV ст.

В Україні цікавими зразками первісного мистецтва є зображення у гротах Кам’яної Могили поблизу Мелітополя. Настінний живопис (близько 60 груп малюнків) представлений і в Баламутівській печері на правому березі Дністра (Чернівецька область).

С

Палеолітична жіноча статуетка з Віллендорфу. Ххv тис. До н.Е.

кульптура. До палеоліту відноситься і поява перших зразків скульптури – невеликих жіночих статуеток із бивня мамонта або каменя, які дістали назву «палеолітичні Венери» (більше 150 таких фігурок знайдено у різних країнах світу). Обличчя їх переважно ледь окреслені, а окремі частини тіла різко перебільшені. Вони не передають жіночої краси, а тільки силу родоначальниці і берегині домашнього вогнища, уособлюючи ідею родючості, продовження роду.

Скульптури та статуетки, які зображали звірів або огрядних оголених жінок (культ “Праматері”) з каменю, кісток та дерева – виникли саме в епоху палеоліту.

Зображення людини епохи мезоліту та неоліту (12-4 тис до н.е.) – це сцени полювання, воєнні зіткнення. У статуетках помітні риси схематизму, поширюється дрібна пластика, орнамент, геометричні візерунки

В епоху неоліту первісні художники працювали у «рентгенівському стилі», відомі зображення у зооморфному або антропоморфному стилях (малюнки «Мамонт», «Олень»). Існує думка, що витоки сучасного стилю модернізму треба шукати саме у первісному мистецтві, зокрема стиль – схематизм. В цей період людина активно творить культуру: складаються звичаї, ритуали, людина шиє одяг, складається моногамна родина, велике значення надається вихованню та освіті.

Архітектура. З первісних часів збереглися і дива архітектури, що могли бути святилищами первісних людей. Перші архітектурні споруди виникли на території Сирії, Палестини, Південної Америки, Іспанії, Скандинавії, Франції, Англії, Ірану, Індії та отримали назву «мегаліти»^* і, можливо, мали культове значення. Більша частина мегалітичних будов датуються 4500-1500 рр. до н.е. Багато споруд виникло ще в докельтську епоху, задовго до друїдів, які пізніше використовували такі будови у власних культових цілях. Призначення таких споруд було культурно-релігійне, але мало широкий спектр – від коридорних мегалітичних гробниць до культових центрів – «хенджей», створених із колоподібне розташованої групи камінь, часто обгородженої ровом.

Т акі споруди вчені поділяють їх на декілька видів.

• Менгіри^** – вертикально вкопані в землю вертикальні стовпи, іноді з рельєфами, встановлювалися для вшанування пам’яті видатних членів роду або племені. Це тип культово-ритуального комплексу, що позначав сакральний центр поселення (сигароподібний великий кам’яний стовп, уособлення космосу на землі, упорядкований всесвіт). Інколи нагорі зустрічаються голови людей, тварини, риб.