2.3. Джерела запалювання.

Основними джерелами запалювання є:

• теплота прямих ударів блискавки;

• розряди статичної електрики;

• самозаймання пірофорних відкладень (самозаймання сірчистих сполук заліза найчастіше відбувається в резервуарах, де обертаються бензинові фракції, в результаті реакції окислення температура при самонагріванні в шарі відкладень, може підніматися до 600-700 С, чого достатньо не тільки для запалення горючої концентрації парів нафтопродуктів у суміші з повітрям. Але і для її утворення при бідній концентрації, наприклад у спорожненому резервуарі);

• іскри механічного походження при ударах, при відборі проб, при вимірі рівня;

• іскри електроустановок (пускової, регулюючої апаратури, електроприводів засувок і іншого устаткування);

• іскри з двигунів внутрішнього згоряння;

• високо нагріті деталі двигунів.

2.4. Шляхи поширення пожежі.

Хареактерными шляхами поширення пожежі на АЗС можуть бути :

• дихальна арматура (патрубки);

• трубопроводи резервуарів;

• нафтопродукти, що розлилися, (витік нафтопродуктів може бути через нещільності у фланцевих з'єднаннях, через сальники засувок, що приводить до поступового просочування підлоги, поверхні ґрунту);

• горючі парогазоповітряні суміші, що утворяться при загазуванні території;

• близько розташовані одне до одного резервуари й інше устаткування;

• автотранспорт, що заправляється.

3. Основні вимоги пожежної безпеки

3.1. Нормативні документи.

1. Правила пожежної безпеки в Україні .- Київ “Укрархбудінформ” 1995.

2. Правила пожежної безпеки для авто підприємств України.

3. ВСН 01-89. Підприємства по обслуговуванню автомобілів. - М.: Минавтотранс РСФСР, 1990.

4. ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень.

5. ПУЭ-86. Правила пристрою електроустановок. - М.: Энергоатомиздат, 1986.

6. ВБН В.2.2-58.1-94 - Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кпа. Державний Комітет України по нафті і газі (Держкомнафтогаз).- Київ.-1994.

3.2. Вимоги пожежної безпеки на азс.

3.2.1. Розташування будівель та споруд на території азс.

АЗС розташовуються від лісових масивів не ближче ніж:

• листяних – 20 м;

• хвойних – 100 м;

• змішаних – 50 м;

Відстань АЗС з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до стін житлових та громадських будинків та меж земельних ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних установ, лікувально-профілактичних установ із стаціонаром слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менш 50 м.

Протипожежні розриви від перелічених вище об’єктів при наземному зберігання рідкого палива і улаштування, в тому числі блок-пунктів, слід приймати не менше:

• до АЗС з постами мийки і змащування всіх типів автомобілів не залежно від їх потужності, а також АЗС, розрахованих на заправку більше 750 легкових автомобілів на добу – 100 м;

• до АЗС, розрахованих на заправку до 750 легкових автомобілів на добу – 50 м.

Відстань до опори ЛЕП повинна бути в 1,5 рази більша висоти опори.

Гаражі і індивідуальні стоянки для автомобілів індивідуальних власників:

• 25 м – більше 20 автомобілів;

• 15 м – 20 і менш автомобілів.

Відстань від АЗС до газопроводів високого тиску понад 0,6 до 12 МПа – 10 метрів.

Споруди АЗС слід розміщувати на відстані не менш 10 м від краю проїзної частини.

Відстань від резервуарів зрідженого газу на території АГЗС до межі проїзної частини автомобільних доріг слід приймати:

• при наземному розміщенні резервуарів загальною місткістю:

до 100 м³ – 20 м, більше 100 м³ – 30 м;

• при підземному розміщенні резервуарів загальною місткістю:

до 100 м³ – 15 м, більше 100 м³ – 20 м;

Між будинками і спорудженнями АЗС встановлюються визначені відстані. Так, роздавальні колонки від будинку АЗС не повинні бути ближче 9 м якщо операторська 1, 2, 3а С.В., - 18 м якщо операторська 3, 3б, 4, 4а, 5 С.В. і 5 м від підземних резервуарів для нафтопродуктів до будинку АЗС.