Тема 4. Форми організації суспільнго виробництва та їх еволюція.

Натуральне виробництво – виробництво благ для задоволення власних особистих потреб і виробничих потреб виробника.

Кооперація праці – форма організації суспільної праці, прися якій люди працюють в одному чи різних проте пов’язаних процесах.

Економічна відокремленість виробників – власність окремих товаровиробників на засоби виробництва та результати праці.

Товарне виробництво – виробництво благ безпосередньо для обміну на продукти, які виробляють інші виробники.

Стадії товарного виробництва:

• Нижча - бартерне виробництво

• Вища – грошова форма господарства

Просте товарне виробництво – базується на особистій праці власника виробництва.

Розвинуте – базується на основі найманої робочої сили.

Благо – все те що здатне задовольнити людські потреби.

Товар – це продукт праці, який задовольняє будь-яку потребу і вироблений для обміну(продажу)

Властивості товару:

• Споживча вартість – здатність задовольняти потреби людини

• Вартість – кількість праці втіленої в товар(внутрішній стан товару)

• Мінова вартість – зовнішній стан товару.

Послуга – вид економічної діяльності, який створює цінність, яка не є фізичним об’єктом, але має вартість.

Конкретна праця – джерело речового і духовного багатства, що створює визначену споживчу вартість

Абстрактна праця – форма праці, в якій виражається суспільний характер праці.

Трудова теорія вартості: вартість – це уречевлена в товарі суспільно необхідна праця

Теорія затрат виробництва: вартість створює не лише жива, а й минула, уречевлена праця

Теорія граничної корисності: вартість визначається корисністю блага

Теорія синтезу: вартість товару визначається витратами виробництва і корисністю

Теорія вартості втрачених можливостей: вартість товару чи ресурсу, які відмовилися використати найкращим способом.

Закон вартості – це закон виробництва і обміну товарів, який вимагає еквівалентності.

Тема 5. Гроші

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента.

Раціоналістична концепція виникнення грошей – результат угоди між людьми

Еволюційна – результат товарного виробництва.

Історичні форми вартості товарів – форми в яких виявляється вартість

Різновидності форм вартості товарів:

• Проста форма вартості

• Загальна

• Розгорнута

• Грошова

Теорії грошей:

• Металева

• Номіналістична

• Кількісна

• Монетаристська

• Теорія грошей К.Маркса

Ціна – вартість товару, виражена у грошовій формі.

Функція грошей як міра вартості – полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

Масштаб цін – це фіксована законом кількість золота, прийнята як грошова одиниця.

Функція грошей як засіб обігу – гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг

Монети – зливок грошового металу певної ваги, форми та номіналу узаконений державою як засіб обігу.

Паперові гроші – це знаки, символи, що наділені державною владою примусовим курсом обігу.

Функція засобу нагромадження – ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово припиняють свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб.

Функція засобу платежу – погашення різноманітних боргових зобов’зань.

Світові гроші – обслуговування грошима міжнародних відносин.

Грошовий обіг – це рух грошей, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Закони грошового обігу передбачають кількість грошей необхідних для реалізації суспільного продукту за різних умов.

Грошова маса - сукупність усіх грошових засобів, які забезпечують реалізацію товарів та послуг.. Вся кількість грошей, що знаходиться у грошовому обігу.

Грошовий агрегат – це специфічне групування грошових форм, установлене законодавством відповідно до принципу ліквідності.

Ліквідність – здатність обмінюватись на будь-яке благо.

Грошова система – форма організації грошового обігу, законодавчо закріплена.

Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші. Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними. Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі. Переказний вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом. Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські. Комерційний вексель - це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг. Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель. Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні. Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою Електронні гроші - це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

Складові грошової системи:

• назва національної грошової одиниці;

• вид грошових знаків і характер їх забезпечення;

• порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

• встановлення національної валюти і порядок обміну на іноземну;

• наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Дефляція — зменшення різними заходами фінансового і економічного характеру кількості наявних в обігу паперових грошей і нерозмінних банкнот, з метою підвищення їх купівельної вартості, зменшення рівня товарних цін, боротьби з бюджетним дефіцитом і т. д. Як наслідок — зниження загального рівня цін протягом певного періоду часу. За своїм змістом і наслідками — протилежність інфляції.

Ревалоризація — це повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам.

Нуліфікація - Анулювання стосовно грошей - метод стабілізації валюти, коли держава скасовує знецінені грошові знаки, вилучає їх з платіжного обігу й замінює новими (в разі інфляції, девальвації, зміни політичної влади тощо).

Деномінація — зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти.

Девальвація — офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці чи зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, певної іноземної валюти.

Ревальвація — підвищення курсу вартості національної валюти відносно іноземних чи міжнародних валют.

Конвертованість валют – означає ступінь її здатності вільно обмінюватись на національні грошові одиниці інших країн.

Валютний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої.

Валютний паритет — співвідношення валют різних країн, вимірюване співвідношенням їхнього золотого вмісту.

Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо.

"рівняння Фішера":

M x V = P x Q,

де: М - маса грошей, що знаходиться в обігу; V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці; Р - рівень ціни на ринку; Q - реальний обсяг товарної маси на ринку. З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

Реально зробити подібні розрахунки досить складно, але дане рівняння в цілому вірно відображує основні закономірності, що складаються в макроекономічних процесах. К.Маркс у "Капіталі" пропонує дещо інший підхід для з'ясування кількості грошей, що необхідні для обігу :

де: Кг - кількість грошей, що необхідна для обігу; Сц - сума цін усіх товарів, що реалізовані в суспільстві протягом року; П - платежі по кредитах минулих років; К - сума цін товарів, що продана в кредит цього року; В - взаємопогашені платежі (бартер, безготівкові розрахунки тощо); О - швидкість обороту грошової одиниці за рік.

Існує спрощена формула, що виражає дану залежність:

Інфляція - це специфічна хвороба паперово-грошового обігу, яка посилювалася в ході ослаблення і розриву зв'язків паперових грошей із золотом.

Причини інфляції: 1) надмірний випуск паперових грошей (інфляція попиту); 2) скорочення виробництва товарів (інфляція пропозиції).

* імпортована інфляція (внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів і як наслідок товарів власного виробництва в країні-імпортері); * інфляція очікування (очікування інфляції стимулює ажіотажний попит, що веде до підвищення цін. Одним з наслідків цього явища може бути скорочення інвестицій, що спричинює інфляцію пропозиції в майбутньому); * дефіцит державного бюджету (зростання внутрішнього боргу здійснює певний інфляційний тиск на курс грошової одиниці).

три види темпів інфляції:

* повзуча інфляція - середньорічне зростання цін вимірюється однією цифрою (тобто від 1% до 9%). Така інфляція піддається контролю і не веде до значних руйнівних наслідків; * галопуюча інфляція - набирає розміру двозначного числа протягом року (від 10% до 99%). Характеризується стрімким зростанням цін, охоплює всі сфери господарського життя і супроводжується негативними соціально- економічними наслідками; * надвисока, гіперінфляція (1-2% в день), вкрай руйнівне підвищення цін, що веде до повного безладдя економічного життя, руйнування господарських зв'язків та процесу виробництва, бартеризації обміну тощо.

* нормальна інфляція - зростання загального рівня цін до 5% річних. Така інфляція здебільшого виступає не як руйнівний чинник, а як фактор економічного розвитку. Дослідники вважають, що переваги такої інфляції перевищують недоліки. Певною мірою вона стимулює економічну активність підприємств. * висока інфляція - зростання цін на декілька сотень процентів за рік. Руйнівний вплив цієї інфляції може бути суттєвішим, ніж гіперінфляції. В умовах гіперінфляції всі економічні агенти розуміють неминучість і терміновість реформ і сприяють їх проведенню. В умовах високої інфляції країни іноді призвичаюються жити роками, протягом яких руйнується через неможливість виробництва значна частина виробничого потенціалу країни, розвивається лише спекулятивна економіка

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)

Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.[Джерело?]

Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.