1.2.4 Біотичний потенціал

Чугуївський район розташований у Середньоросійській лісостеповій фізико-географічній провінції, належить до вологої, теплої агрокліматичної зони.

В Чугуївському районі є водна артерія річка Сіверський Дінець,яка розділяє район на лівобережжя та правобережжя. Лівобережжя р. Сів. Донець віднесено до барвистого ковилового степу. правобережжя р. Сів. Донець - до південного лісостепу [3].

Природна лучно-степова рослинність майже не збереглася. Ліси займають 4552 га. Основні деревні породи — сосна звичайна, дуб звичайний, осика, вільха клейка, або чорна, яблуня лісова тощо. Відсоток природних та напівприродних територій становить 27,33. Флора району включає близько 140 видів лікарських рослин.

Ці ліси значною мірою впливають на енерго - та масообмін в біосфері, на її функціонування, формування природних умов, трансформацію кліматичних, гідрологічних, геохімічних та інших факторів в межах району і за його межами. Вони попереджають посухи та суховії. Вони поглинають вуглекислий газ, однак їх роль не обмежується підтриманням рівноваги кисню. Ліси здатні активно перетворювати хімічні атмосферні забруднення, особливо газоподібні. Найбільшу окисляючу здатність мають хвойні, а також деякі види верб, лип, беріз, що характерні для Чугуївського району. Ліс може поглинати і окремі компоненти промислових забруднень (пил, вуглеводні та ін.). Дерева, зокрема хвойні, виділяють фітонциди, які вбивають хвороботворні мікроби, оздоровлюють повітря [9,12].

Рослинність заплавних луків формується в заплавах річки і затоплюється повеневими водами. Різнотрав'я на луках утворюють: герань лучна, підмаренник справжній, деревій, полин високий, молочай болотний [3]. Для заплавних луків характерне порушення та знищення трав'яного покриву внаслідок випасання худоби. Ці землі використовуються під пасовиська та сіножаті. Також має місце проблема засмічення луків побутовими відходами.

Болотяна рослинність розташована смугами або поясами. Тут можна зустріти різні види осоки, очеретняк звичайний, види рогозу.

Лучно-степова рослинність представлена такими видами, як: пирій повзучий, куничник наземний, конюшина польова, конюшина середня, люцерна серповидна, вівсяниця румунська, лядвенець рогатий, синяк звичайний, полин австрійська, полин справжній, полин, тонконіг вузьколистовий, підмаренник справжній, дзвоник скучений, льонок звичайний, вероніка дібровна, вероніка австрійська, свербіжниця польова, скабіоза жовта, шавлія мутовчаста, шавлія лучна, берізка польова, кульбаба лікарська, подорожник степовий та ін.

У районі заповідано 9 територій місцевого значення: 8 заказників (3 — ландшафтних, 1 — ботанічний, 4 — ентомологічних) та 1 заповідне урочище. Загальна площа територій ПЗФ складає 4131,7 га, що становить 3,56 % від усієї площі району[15].

В 1984 році на площі 248 га було створене лісове заповідне урочище під назвою «Миколаївські насадження». Це унікальний природний комплекс, створений на ярково-балковій системі: насадження штучного походження віком 65-70 років, багатий породний склад, живий ґрунтовий покров представлений великою кількістю видів, існують лікарські рослини. Насадження є притулком великої кількості корисних птахів.

В 1984 році створюються ентомологічні заказники: «Струмок» (в районі села Студенок), «Михайлівський» (біля села Михайлівка), «Мосьпанівський» (в районі села Мосьпанове).

В 1991 році був створений ландшафтний заказник «Кочетоцька лісова дача» в Кочетоцькому лісництві, площа якого становить 2160,3 га. Це рідкісний природний комплекс, який сформувався на водорозділенні річок Тетлежка та Бабка, що впадають в річку Сіверський Донець.

Насадження представлені липовими дібровами природного та штучного походження віком 60-170 років. Різноманітний тваринний світ: тут мешкають лось, олень благородний, кабан, сарна, вовк, лисиця, борсук.

В 1992 році створено ентомологічний заказник під назвою «Кочетоцький» площею 50 га, розташований в районі смт Кочеток. В долині річки Сіверський Донець — багата степова рослинність, різноманітний тваринний світ. На схилах правого берегу зустрічаються понад 100 видів різнотрав'я: конюшина, душиця, звіробій, різні види гвоздики, волошок, коров'яків. Також є льон український, вітряниця лісова, чабрець міловий, ісоп мілів — рослини, які занесені до Червоної книги. У заказнику мешкає багато птахів: озерна чайка, чорна та білокрила качка. Тут гніздяться: качки, крякви, кулики, рідко чирок-трескунок, зрідка зустрічаються лисуха, чапля біла. В період весняно-осінніх міграцій тут зупиняються гуси, сірі журавлі — птиці, які занесені до Червоної книги.

З 1993 року існує ботанічний заказник «Ковиловий степ», створений в районі села Зелений Колодязь для охорони рідкісних та зникаючих видів рослинності, степового ландшафту та корисної для сільського господарства ентомофауни. Площа заказника — 78,0 га.

У 1997 році створено ландшафтний заказник «Малинівський» загальною площею 2256,7 га. Тут, на лівобережних терасах річки Сіверський Донець, ростуть високопродуктивні соснові насадження штучного походження, деякі з них посаджені ще військовими поселенцями на початку ХІХ століття. У цьому заказнику зберігся багатий рослинний та тваринний світ [12].

Лісові заказники місцевого значення створюються з метою охорони комплексу нагірних типів лісу на корінному правому березі долини р. Сів. Дінець. Унікальний еталон свіжих кленово-липових дібров[11].

Оцінивши флору Чугуївського району, лісистість території можна визначити біотичний потенціал, тобто властивість ландшафту зберігати або відновлювати генофонд, біологічне різноманіття і стійкість екосистем різного рівня.

Біотичний потенціал — це властивість ландшафту (особливо природно-заповідних об'єктів) зберігати або відновлювати генофонд, біологічне різноманіття і стійкість екосистем різного рівня. Його територіальний аспект можна певною мірою дослідити за допомогою гідротермічного потенціалу продуктивності фітомаси (К_р.), що характеризує приріст фітомаси даної екосистеми.

Розраховують за формулою (1.5) [4]:

К_р=W·Т_в/36P (1.5)

де: W - середньорічне продуктивне зволоження, мм; Р - середній річний радіаційний баланс, ккал/см² в рік; Т_в — період вегетації, декади; К_р корелює з фактичним приростом фітомаси в різних типах ландшафтів. Ця залежність має лінійний характер: y = 24х — 10, де х — значення К_р, у – приріст фіто маси даної екосистеми.

Синтетична інформація між точками інформаційної сітки інтерполюється способом ізоліній з урахуванням висоти рельєфу над рівнем моря.

Середньобагаторічна кількість опадів, за даними Харківського обласного центру з гідрометеорології, на території Чугуївському району складає 528 мм. Середній річний радіаційний баланс - 42,2 ккал/см². Період вегетації оцінюється за періодом переходу температури через +5°С. У Чугуївському районі це відбувається навесні - у першій декаді квітня, восени - у першій декаді жовтня (08.10). Тобто вегетаційний період у районі триває 186днів, тобто 17 декад [31].

Отже, за методикою В.А. Барановського гідротермічний потенціал продуктивності фітомаси для Чугуївського району становить:

Кр=5,86;

Гідротермічний потенціал продуктивності фітомаси корелює з фактичним приростом фітомаси в різних типах ландшафтів ця залежність має лінійний характер [4]:

У=24х- 10

де, х - значення гідротермічного потенціалу продуктивності фіто маси,

у - приріст фіто маси даної екосистеми.

Отже, фактичний приріст фітомаси для лісостепового ландшафту Чугуївського району становить:

у=24 *5,86 - 10= 130,6

Отримані значення гідротермічного потенціалу продуктивності фітомаси - 5,86 та фактичного приросту фітомаси – 130,6 є середнім та типовим для лісостепового ландшафту, до якого і належить Чугуївський район. Це говорить про здатність до часткового відновлення екосистем після збурення та зміни. Оцінюючи результати антропогенного впливу, слід відзначити, що ліси Чугуївського району значно змінились під впливом діяльності людини. До цього слід додати, що більша частина площі лісових ландшафтів замінена на антропогенні та техногенні ландшафти та назавжди похована під бетонними та асфальтованими спорудами. Природна рослинність залишилась переважно на землях, що не використовуються в сільському господарстві або не придатні для забудівлі, раніше безлісі, переданих для залісення в держлісфонд.

1.2.5 Несприятливі природно – антропогенні процеси Чугуївського району.

Негативні чинники антропогенного та природного походження, що впливають на стан навколишнього середовище, перш за все відносять до несприятливих природно-антропогенних процесів, які можуть призводити до порушення стану природних компонентів, становити загрозу для життєдіяльності населення та викликати суттєве погіршення екологічної ситуації та господарської діяльності. До таких явищ на території Чугуївського району можна віднести такі процеси: водну та вітрову ерозію, зсуви, підтоплення [3,13].

Водна та вітрова ерозія на території Чугуївського району набула досить великого поширення. Ступінь еродованості с/г угідь району складає 55,2 %, а еродованість ріллі досягла 34,8 %. Причому водна ерозія ріллі складає 41,4 %, а вітрова лише 2,1 % (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 - Характеристика еродованості ріллі (вітрова ерозія)

Чугуївського району

Площа с.-г. угідь, га	Площа ріллі, га	У т.ч. піддана вітровій ерозії		3 них за ступенем еродованості
				Слабо		середньо			Сильно
		Площа, га	% до ріллі	Площа, га	% до ріллі		Площа, га	% до ріллі		Площа, га	%до Ріллі
71004,4	46806,0	671,0	2,1	543,0	1,2		128,0	0,27		0,0	0,0

Головною причиною активації ерозійних процесів є високий ступінь розораності земель (38,8 %), малий відсоток лісистості (25,2 %). Водна та вітрова ерозія характерна для крутих схилів балок, ярів та річкових долин району.

Спостерігається еродованість орних земель, розташованих на схилах із крутизною до 2°. Першочерговими заходами щодо вирішення цієї проблеми є: збільшення насаджень полезахисних лісосмуг; використання заходів націлених на зменшення поверхневого стоку (мульчування, кротування); регулювання снігозатримання (створення водорегулюючих лісосмуг, прибалкових та прияружних лісосмуг); введення та використання контурно-меліоративної системи землеробства; виведення середньо - та сильно еродованих земель з сільськогосподарського використання (в умовах Чугуївського району, необхідно зменшити площі ріллі майже на 29 %) [12].

Подальше використання земель, які виводять з ріллі, слід планувати на основі спеціально складених проектів для кожного господарства, де загальне правило, запропоноване спеціалістами, наступне: землі на схилах 2-5°, як менш небезпечні в ерозійному відношенні, використовувати під високо інтенсивні сіножаті; землі на схилах 5-10° - відводити під пасовища з покращенням травостоїв; землі на схилах 10-15°, а також генетично малорозвинені ґрунти використовувати під суцільне заліснення. При чому, відношення площі ріллі до площі екологічно стійких угідь (сіножаті, пасовища, ліси тощо) повинна бути не більше за одиницю.

Таке явище як підтоплення для території Чугуївського району є досить поширеним. Підтоплення ґрунтовими водами території Чугуївського району є однією з причин погіршення екологічного і санітарного стану, умов експлуатації житлового фонду та інженерних мереж забудованих територій.

При підтопленні погіршуються санітарно-гігієнічні умови проживання населення, псується житло, інженерні комунікації, ускладнюється експлуатація заглиблених частин будівельних споруд. В умовах підтоплення істотно зменшується врожайність сільськогосподарських культур[30]. До територій, що потерпають від підтоплень у Чугуївському районі відносяться такі населені пункти, (що знаходяться в заплавах річок): с. Миколаївка, с. Малинівка та ін..

Небезпечним явищем на території Чугуївського району є зсуви. Основними типами зсувів на території району можна визначити зсуви течії. Основними факторами утворення зсувів є рельєф (крутизна схилів) (табл. 1.6) - схили з крутизною 3 та більше градусів вважаються зсувонебезпечними,, геологічна будова, гідрокліматичні особливості (характер і кількість опадів, модуль стоку та ін.) та інженерно - господарська діяльність людини.

Таблиця 1.6 - Експлікація земель Чугуївського району за ухилом

Ухил,0	<1	1-2	2-3	3-5	5-7	7-10	10-15	>15
Площа, га	18295	19300	12799	12447	737	250	5	0
%	27,79	29,31	19,44	18,91	4,16	0,32	0,01	0

Вони проявляються здебільшого там, де мало місце необмірковане втручання людини в природні процеси: розорювання крутих схилів; забудова схилів балок та ярів та ін. У межах району найбільш зсувонебезпечними ділянками є схили балок у околицях селища Кам’яна Яруга, Бабчанка та ін.[26].

Площа зсувонебезпечної території з крутизною схилів більше 3 градусів у Чугуївському районі складає 12481 гектарів або 19,2 %. Посилюють зсувонебезпечність схилів балок їх розорення та ненормоване випасання худоби. Крім того зсуви схилів балок можуть бути результатом підтоплення території. На території району мають місце і такі несприятливі процеси як заболочування ґрунтів, що складає 2,9% від загальної площі району Внаслідок підйому рівня ґрунтових вод, в селищах вода заливає льохи, через це стан питної води значно погіршується. Це явище характерне для земель, що розташовані на заплаві р. Уди, Сів. Донець. Засолення та осолонцювання ґрунтів - складає 1,6 % від ріллі. Цей процес має місце через застосування науково не обґрунтованих меліоративних заходів (зрошення мінералізованими водами). Підкислення ґрунтів - складає 4,5% від загальної площі району. Підкислення сільськогосподарських ґрунтів відбувається за рахунок застосування фізіологічно кислих добрив, що не є науково обґрунтованим заходом [20].

До числа несприятливих кліматичних явищ в Чугуївському районі відносяться часті зливи в теплий період року, що призводить до активації лінійної та площинної ерозії, підтоплення населених пунктів. Крім того, на територіях, де присутні джерела забруднення, під час зливових дощів відбувається інтенсивний змив забруднюючих речовин до поверхневих та підземних вод, суттєво погіршує якість колодязних вод[17].

1.3 Управління екологічним станом території Чугуївського району