21. Новоєвропейська цивілізація. Розширення єс. Євровалюта, Європарламент.

З розвитком міжнародних інтеграційних процесів все більшого значення набуває формування регіональних об'єднань країн . Інтеграційні процеси охоплюють насамперед країни високого рівня розвитку. Компактна розміщеність, спільні історичні і культурні умови розвитку сприяють інтеграції в єдине економічне утворення. Міжнародна економічна інтеграція швидкими темпами почала розвиватися у другій половині ХХ ст. У ХХІ ст. вона поширюється як територіально, охоплюючи нові країни і регіон, так і вглибину, поєднуючи виробництво товарів і послуг, торгівлю, валютно-кредитну сферу, інформаційне середовище, науку і культуру. Починає формуватися нова європейська цивілізація.

У Західній Європі в 50-х роках в більшості розпочинається інтеграція в єдиний західноєвропейський економічний простір. У 1951 р. у Парижі (Паризька угода) було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця між­народна організація контролювала 60% виробництва сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі.

Між країнами поступово складався механізм регулювання зовнішніх зв’язків на взаємовигідній основі. Згодом розпочалися переговори про поширення інтеграції на інші товари та послуги. Виникла ідея утворення митного союзу, а далі економічного союзу.

В березні 1957р. шість перелічених вище західноєвропейських країн в Римі підписали угоду про заснування Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС)–. Його метою було створення "спільного ринку", забезпечення рівномірного розвитку, стабільності і високого добробуту населення. Передбачалося ліквідувати митні бар'єри і обмеження на ввіз і вивіз товарів, капіталів, спри­яти пересуванню людей. Договір передбачав також проведен­ня єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Європейського інвестиційного банку. Фундаментом існування і розвитку Співтовариства мали бути вільна торгівля і конкуренція. Бюджет Співтовариства формувався з внесків його членів.

Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття ста­ли очевидними позитивні результати євро­пейської інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено єдиний митний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно проводилася єдина сільськогосподарська політика.

У 1973 р. до ЄЕС вступили Великобританія, Ірландія, Данія, Вступ нових членів викликав розбіжності у поглядах на подальший розвиток організації, що загальмувало проведення єдиної валютної політики. У 1979р. було утворено Європейську валютну систему, яка стала кроком до валютного союзу. З 1979р. розпочав роботу Європейський парламент, що складався з представників усіх членів організації. У 1981 р. в ЄЕС вступила Греція. .

Важливою подією інтеграційного процесу стало підписання в 1985р. у м. Шенген (Люксембург) угоди про скасування прикордонного контролю між Бельгією, Німеччиною, Францією, Люксембургом і Нідерландами. Згодом її підписали інші члени. В угоді зазначалось, що для громадян країн ЄЕС формальності на спільних кордонах значно спрощуються, здійснюється лише візуальний контроль за приватними транспортними засобами, які перетинають кордон на малій швидкості, але не зупиняються. Контроль за пересуванням громадян переноситься на зовнішні кордони і ставав більш пильним і суворим з метою запобігання нелегальної міграції.

У 1986р в ЄЕС втупила Іспанія і Португалія. У грудні 1991р. Маастрихтською угодою про Європейський союз була зафіксована політична, економічна і валютна інтеграція Західної Європи. Нею передбачалось - єдине європейське громадянство, політичний, економічний і валютний союз.

З 1 січня 1993 р. функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства, відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції. У1995р. до ЄС вступають - Австрія, Швеція, Фінляндія.

1 січня 1999 р. на єдину валюту - євро перейшли 11 держав ЄС. Протягом кількох років євро було засобом безготівкового розрахунку поряд з національними валютами. З 2002 р. з'являються готівкові євро.

У 2004р - Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Словенія, Кіпр, Мальта. У 2007р. - 1 січня до ЄС були прийняті Болгарія та Румунія.

На сучасному етапі до Європейського Союзу входить 27 країн. Схиляються до Європейського Союзу майже всі нові незалежні держави європейської частини колишнього СРСР, в тому числі й Україна.

У 2005р. загальний обсяг ВВП ЄС становив 12,2 трлн. дол., на душу населення – 26,5 тис. дол., експорт товарів і послуг слав 4,7 трлн. дол.. Найбільшим був ВВП на душу населення в Люксембурзі – 63 тис. дол., Данії – 45, Ірландії – 40,2 тис. дол., Бельгії 31.0, Нідерландах – 30.7, Німеччині в Великій Британії - по 30,4 тис. дол. Найнижчий рівень був в Латвії – 13 тис. дол., Литві -14,4 тис. дол., Польщі – 13,5 тис. дол.

Зо оцінками Організації економічного співтовариства і розвитку у 2006 – 2008 рр. в ЕС темпи зростання ВВП були на рівні 2.2 - 2.6 %, а рівень безробіття 7,1-7.9 %.

У 2007 р. Європейський Союз святкував 50 років з моменту його створення. Н черзі Хорватия и Сербия

Отже, для господарського розвитку провідних країн світу друга половина XX ст. стала періодом поступової стабілізації основних галузей промисловості, зростання виробництва товарів масового споживання, підвищення життєвого рівня населення. В умовах масового застосування досягнень науки, інформації та комп’ютеризації людська діяльність все більше набуває духовного виміру. Фізична праця поступається місцем розумовій. Індустріальна епоха трансформується в постіндустріальну.