Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1. ІЕіед 2010 остаточний.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
374.27 Кб
Скачать

19. Шумпетер. Інноваційний розвиток економіки

Йозеф Шумпетер (1883-1950) – австрійський економіст. Називав себе людиною світу. Працював по всій Європі. А потім оселився в США. Праця -" Теорія економічного розвитку", "Економічні цикли".

- Розробив теорію підприємництва. Вважав, що підприємці – рушійна сила розвитку. До них відносив лише ініціативних, готових до ризику новаторів виробництва. Підприємництво – це особливий талант, який займається здійсненням нових комбінацій факторів виробництва за допомогою вкладання коштів. Це – створення нового блага, використання нової технології, освоєння нового ринку збуту, відкриття нових джерел сировини.

- Теорія економічного розвитку. Визнає тільки грошову форму капіталу. Особливу роль надає кредиту – найважливішій умові для нових виробничих комбінацій. Капітал – це категорія розвитку тому гроші стають капіталом лише в руках підприємця –новатора. Без розвитку не існує підприємницького прибутку, а без нього не відбувається динамічний розвиток.

- Теорія циклічного розвитку. Вважає, що ЕК. цикли (довгі, середні , короткі) пов’язані з впровадженням у виробництво нововведень ( інновацій), які здійснюються стрибкоподібно, що зумовлено особливостями віддачі інвестицій у науково-технічний прогрес. Нововведення приносять підприємцю-новатору значний прибуток, що приводить до піднесення. Але з часом прибутки зменшуються і настає рецесія (спад), яка буде до тих пір, поки не з'являться нові новатори, які будуть впроваджувати у виробництво чергові нововведення.

- розробив концепцію ефективної конкуренції – яка стимулює прагнення до одержання більш високого прибутку, яка можлива лише за умов динамічної економіки, де потік нововведень. Інновації допомагають змінювати економічне середовище, впливаючи на зв’язки виробників, структуру попиту, формування витрат. Монополії, які утворюються внаслідок нововведень називає – ефективними монополіями. Монопольний прибуток – це винагорода за нововведення, але вона тимчасова, бо зникає внаслідок впровадження інновацій конкурентами. З цією монополією застій неможливий.

20. Підходи до періодизації суспільного розвитку.

З часу виникнення економічної історії робилися численні спроби її періодизації. У поглядах на це питання у вчених не було єдності. За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства.

. Для цього застосовували історію грошей, торгівлю, культуру, релігію.

На сьогодні використовують такі основні підходи до періодизації суспільного розвитку:

- трактування економічної історії людства як сходження по висхідній (С. Десницький, Б. Гільдебранд, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О.Тоффлер),

- теорія цивілізації (У. Ростоу, А. Арон, Л. Морган, А. Тойнбі).

У 1848р.Бруно Гільдебранд запропонував трифазну схему економічного розвитку людства. Перша фазаприродне або натуральне господарство: обміну продуктів не було, а якщо був то здійснювався без грошей – товар на товар. Друга фаза – грошове господарство: гроші стають необхідним посередником обміну. Третя фаза – кредитне господарство: гроші перестають відігравати роль посередника в обміні, бо відбувається на основі кредиту без участі грошей. Господарство в третій фазі – це вищий його тип, оскільки тут відкриваються всі можливості для активних людей: навіть не маючи капіталу, вони можуть завдяки кредиту стати підприємцями.

У другій половині ХІХ ст. Карл Маркс запропонував формаційний підхід. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили у сукупності з виробничими відносинами становлять спосіб виробництва (базис), який у поєднанні з ідеологічною і політичною надбудовою визначає соціально-економічну формацію. Основою кожного способу виробництва, а відповідно і формації є панівна форма власності, оскільки тільки вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

За формаційним підходом розвиток суспільства відбувався як послідовна зміна одного способу виробництва іншим, які знаходяться в слідкуючій послідовності:

- первіснообщинний, від найдавніших часів -до У тис. до н.е.

- рабовласницький, від У тис.- до н.е. до 5 ст. н.е.

- феодальний; від У ст. - до ХУ ст.;

- капіталістичний; ХУІ – ХІХ ст.;

- комуністичний, ХХ ст..

Цивілізаційний підхід долає класово-формаційні детер­мінанти періодизації суспільного розвитку. Цивілізація –це історично конкретний стан суспільства, який характеризується розвитком продукт сил, формою виробництва і духовною культурою людей. Найважливі­шою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість. Людина виступає не лише головним суб'єктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх метою, цільовою функцією.

Цивілізація — категорія історична, вона визначається тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.

Американський вчений Льюіс Генріх Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії:

  • епоха дикості (мисливство, збиральництво);

  • епоха варварства (землеробство, скотарство);

  • епоха цивілізації.

У 60-х роках XX ст. в умовах посилення науково-технічної революції деякі економісти (Дж. К. Гелбрейт, У. Ростоу та ін.) висунули технократичні теорії, у яких зроблені спроби пояснити основні соціально-економічні яви­ща змінами в галузі техніки. На думку вчених, технічний прогрес і розвиток великого машинного виробництва привели розвинені краї­ни до "індустріального суспільства", що характеризується високим рівнем промисловості, провідною роллю міст, єдиним внутрішнім ринком, поглибленим професійним поділом праці, розвиненою сис­темою загальної освіти, наявністю "спільних ідеалів". "Індустріаль­не суспільство" зображувалось як єдина для всіх країн модель, у якій посилюється активність держави в галузі економіки, внутрішньої та зовнішньої політики. В "індустріальному суспільстві" зберігаються класи чи соціальні групи, що визначаються на основі поділу праці.

Варіант теорії "індустріального суспільства" Джона Кеннета Гелбрейта дістав назву "нового індустріального суспільства".

Одним з різновидів теорії "індустріального суспільства" є теорія "стадій суспільного розвитку" Уолта Ростоу. Цей американський економіст висунув теорію, за якою виділив п’ять стадій в історії людства за пріоритетністю розвитку техніки ( технократичний підхід):

- традиційне суспільство,

- перехідне суспільство,

- стадія зрушення,

- стадія зрілості,

- стадія високого рівня масового споживання.

Економічну систему США У. Ростоу зображує як найвищу ста­дію суспільної еволюції,

Наприкінці 60-х років XX ст. індустріальне суспільство почали роз­глядати як стадію, а не кінцеву форму суспільства. Великого значення набуває концепція "постіндустріального" (інформацій­ного) суспільства, запропонована американським соціологом Даніелем Беллом. Постіндустріальне суспільство — це суспільство послуг, де більше по­ловини населення зайнято поза сферою матеріального виробництва, економіка має "узгоджений характер", забезпечується загальний доб­робут, управління суспільством переходить до вчених, а головною цінністю є інтелект та інформація. Отже, в розвитку людства виділено три стадії – доіндустріальне, індустріальне та постіндустріальне суспільство.

В цей час Полом Самуельсоном була запропонована теорія "держави загального благоденства", яка передбачає, що держава взяла на себе відповідальність за забезпечення всім громадя­нам здорового й гідного рівня життя. Через бюджет вона перерозподі­ляє доходи на користь бідних, внаслідок чого багатих і бідних де­далі більше витісняють класи із середніми доходами. Держава зображується як надкласовий орган, що діє в інте­ресах усього суспільства, усіх класів, прошарків і груп.

Цю концепцію П. Самуельсона, лауреата Нобелівської премії, досить часто називають "змішаною економікою", яка поєднує, у теоретичному плані, узагальнююче по­няття макроекономіки та традиційний мікроекономічний аналіз (сам учений називав її "великим неокласичним синтезом"). Можливість такого синтезу випливає з визнання того факту, що сучасні мікро- й макроекономіка є науками переважно короткотермінової рівноваги, а не довгострокової динаміки.

У 2006р. Україна отримала статус країни з ринковою економікою змішаного типу.

Пізніше А. Арон і Дж. Гелбрейт, використовуючи критерій ступінь індустріального розвитку суспільства, виділяють три стадії індустріальної цивілізації:

- доіндустріальне суспільство,

- індустріальне суспільство,

- постіндустріальне суспільство.