Засвоєння навчального матеріалу включає:

- сприйняття, для чого потрібна сконцентрована увага студента до матеріалу, що викладається;

- переробку та з’ясування змісту, що веде до розуміння повідомлення, для чого потрібно в пам’яті відшукати аналогічні знання та пов’язати їх з новими;

- чітку фіксацію переробленого та з’ясованого змісту.

При цьому для першого фактору важливі вольові та емоційні характеристики особи, її уміння сконцентруватися, внутрішня дисципліна. Для другого фактору необхідна активна пізнавальна діяльність, яка включає постановку та формування завдання самим студентом, усвідомлення його змісту. Для третього фактору необхідно засвоєння знань та дій, формування практичних характеристик, коли знання перетворюються в уміння та навички студента.

На пам’ять можна впливати:

- моторну - шляхом запису прослуханого або прочитаного;

- зорову - шляхом уявного відтворення побаченого;

- слухову - повторенням вголос найбільш суттєвих означень, висловлювань;

- емоційну - шляхом висловлювання всього, що необхідно запам’ятати, з підвищеною увагою.

Провідне значення у навчанні належить словесно-логічній пам’яті. Для її мобілізації необхідно розуміння прочитаного або прослуханого, на неї впливає обговорення, коли одночасно беруть участь і слухова, і рухова та емоційна пам’ять.

Усі види пам’яті тісно пов’язані між собою, тому одночасна мобілізація їх позитивно впливає на запам’ятовування. Мислене повторення прочитаного ефективніше для запам’ятовування ніж повторне читання.

Матеріал, що відкладений у довготривалій пам’яті забувається за експонентою. Частка, що залишається, не перевищує 20-50 % від початкового рівня, тому робота з додатковими джерелами інформації допомагає підвищити обсяги сприйнятого матеріалу та краще його запам’ятати.

4.4.Особливості соціально-психологічної дезадаптації студентів-першокурсників внз до умов навчання

В сучасному суспільстві все більше уваги приділяється організованій активності людей і процесам розвитку соціально-культурного потенціалу особистості і соціуму загалом шляхом навчання, виховання, освіти. Провідна роль в цьому процесі належить саме освітній діяльності у вищих навчальних закладах, які повинні реалізувати можливості розумового, творчого і соціального потенціалу особистості в кожному моменті навчання. Сучасний Вищий навчальний заклад визначається: організаційним кліматом, рівнем духовного творення знань, умінь, норм і цінностей, досвідом соціальної взаємодії; соціально-психологічним змістом сумісної діяльності викладача і студента; оптимальними умовами ділового, інформаційного і психологічного обміну учасників навчання, мотивованою активністю особистості, формами підтримки, які забезпечуються оточуючими людьми і допомагають студенту подолати труднощі в навчанні. Важливим і показним моментом входження першокурсника у навчальний процес є його соціально-психологічна адаптація, між особистісна взаємодія. Вона впливає на комфортність і гармонійність в контактах із найближчим оточенням, наповнення освітньої діяльності неформальним соціокультурним змістом, позитивним ставленням та установками. Першокурсникам потрібна підтримка в подоланні труднощів в навчанні та повсякденному житті, збереженні здоров’я у зв'язку зі зміною звичних умов життєдіяльності.

Соціально-психологічний аспект адаптації першокурсників передбачає пристосування їх до навчання у ВНЗ відповідно до встановлених в ньому правил, вимог. Адаптивна поведінка учасників навчання – це природній механізм формування культурного досвіду особистості, здобування і творення знань, умінь, цінностей та переводу їх у нову за функціями, будовою і змістом розумову діяльність.

Соціально-психологічна адаптація визначає інтегровану характеристику особистості, її здатність сприймати себе, інших, відчувати емоційний комфорт (дискомфорт), уникати проблем, прагнути домінувати в соціальній групі.

Незважаючи на безперервний характер адаптації, її процесуально-результативні параметри перебігу відчутно розширюються й ускладнюються під час кардинальної зміни сфер діяльності індивіда, його соціального оточення ( або власного внутрішнього світу), вимог і умов життєдіяльності. Саме ці труднощі уявляють для особистості особливі умови життєдіяльності, які потребують змін в соціально-психологічному, культурному плані.

Спроможність адаптуватися, подолати труднощі, знайти своє місце в житті є вирішальним фактором вдалого розвитку кожної людини та суспільства в цілому. Проте процес навчання для першокурсників є непростим і характеризується, в порівнянні з попереднім періодом життя, високою динамікою, перебігом ряду специфічних психологічних процесів, станів, які обумовлені особливостями нової діяльності, соціального оточення. Зі вступом до навчального закладу у значної частини молоді проявляється процес дезадаптації, який обумовлений зміною соціального оточення, набуттям нового статусу, відсутністю референтної групи, підвищеними вимогами до особистості (напруженість, зміна режиму навчання, збільшення обсягу самостійної роботи тощо). Усе це вимагає від першокурсника значної мобілізації своїх здібностей для входження в нове оточення, в більш складні умови навчально-виховної діяльності.

Особливу значимість адаптаційні процеси набувають в умовах зміни середовища життєдіяльності, особливо на початку навчання юнаків та дівчат у ВНЗ. Нове середовище і вимоги, які пред’являються до молодої людини, вимагають активації механізмів адаптації і часто призводять до стану психологічної напруги. Дослідженнями сучасних науковців доведено, що відпрацювання нового стереотипу поведінки на протязі першого року навчання призводить до дезадаптаційного синдрому у 35% – 40% першокурсників. Будь-які істотні зміни в навчальному процесі, особливо несподівані, можуть ускладнити і без того непрості механізми пристосування. Період навчання у вищому навчальному закладі є для сучасної молодої людини одним з найважливіших, так як саме цей час є періодом її інтенсивного особистісного зростання та становлення, який характеризується одночасним перебігом цілого ряду специфічних процесів, які обумовлені саме особливостями навчально-виховної діяльності, соціального оточення. На цьому етапі суттєвий вплив на зазначені процеси мають різні чинники, а саме: відношення до обраної спеціальності та професійна спрямованість, особистісне самовизначення, яке включає в себе формування системи особистісних цінностей і ціннісних орієнтацій, індивідуальні особливості студентів, характер засвоєння соціальних норм та цінностей. Адаптація студентів до навчальної діяльності включає в себе вплив як суб’єктивних (які залежать головним чином від них самих), так і об’єктивних (в більшій мірі залежних від зовнішніх обставин) факторів, до яких можна віднести також зміст, організацію навчального процесу у ВНЗ. Особлива увага в цьому процесі приділяється студентам першокурсникам, так як звичне для них навчання в школі суттєво відрізняється від навчання в вищому навчальному закладі. Між діяльністю осіб, які навчаються в умовах ВНЗ і школи, є суттєві якісні і кількісні відмінності. Для вищого навчального закладу характерні висока інтенсивність розумової роботи, більший, ніж в старшій школі, об’єм знань, які необхідно засвоїти, різко виражена нерівномірність навантажень, яка дуже зростає у період сесії. Певні розбіжності зумовлені відмінностями щодо предметів, які вивчаються, появою профілюючих предметів з якими студент пов'язує свою майбутню професійну діяльність. Студенту-першокурснику при вступі у ВНЗ приходиться пристосовуватися одночасно до нових вимог, які ставить перед ним вища школа, а також до нових умов спілкування з ровесниками та педагогами, навчання (самостійне опрацювання матеріалу, відсутність підручників, які б повністю відповідали програмі, велика кількість матеріалу, який необхідно опрацювати самостійно, більш вимогливе оцінювання знань, яке засноване на різних підходах, характер взаємовідносин викладача та студента та ін.) та побуту (відсутність звичного кола оточення, матеріальні труднощі, проживання в гуртожитку та ін.). Для навчального процесу першого року навчання характерні: інтенсивна розумова праця, великий об’єм інформації, яку необхідно засвоїти, особливо під час сесії, яка супроводжується емоційною напругою та тривожністю, чіткою регламентацією діяльності. Період навчання у ВНЗ є, можливо, найбільш важливим для людини в той час, коли відбувається її особистісний ріст, який є початком дорослості, характеризується одночасним протіканням ряду специфічних процесів, які обумовлені як особливостями діяльності, так і соціальним середовищем. До таких динамічних процесів можна віднести:

• професійне самовизначення і пов'язаний з ним розвиток професійно-значимих якостей;

• особистісне самовизначення, яке включає формування системи особистісно-ціннісних орієнтацій;

• власне адаптацію до умов навчання і соціального середовища, засвоєння прийнятих соціальних норм і цінностей.

Незважаючи на безперервний характер адаптації, виникає ряд суб'єктивних факторів, які негативно впливають на процес соціально-психологічної адаптації першокурсників ВНЗ, а саме:

1. Недостатній рівень підготовленості по шкільній програмі, ігнорування деяких предметі зі шкільної програми;

2. Слабо виражені навички учбової роботи, недостатній розвиток словесно-логічного мислення;

3. Характерна для середньої школи пасивна роль учнів, певна відсутність самостійності;

4. Невисокий рівень культури, вихованості;

5. Недостатньо виражена постанова на здобування професії;

6. Невпевненість у власних силах.

Відомо, що на психологічному рівні стани, які виникають при порушенні взаємодії людини і середовища це: стрес, конфлікт, фрустрація.

Простежується чітка закономірність зміни самопочуття, активності, настрою залежно від періоду навчання. Перед сесією відбувається зниження зазначених показників, причому найбільші зміни спостерігаються у показнику активності, який характеризує особливість перебігу, перш за все, психічних функцій. У кінці першого семестру йде інтенсивна підготовка до сесії, ліквідовуються заборгованості, першокурсники підходять до неї втомленими, зі зниженою загальною активністю.

Після канікул показники самопочуття й активності у студентів значно підвищуються, але свого початкового рівня вони так і не досягають. Менш значуще, порівняно з іншими показниками, на початку другого семестру змінюється настрій студентів. Це дає підставу дійти висновку про те, що спостерігається складна динаміка розвитку самопочуття, активності, настрою студентів упродовж навчального року. За показниками психічних станів першокурсників можна виявляти загальну тенденцію успішності процесу їх соціально-психологічної адаптації.

Соціально-психологічна дезадаптація першокурсників з особливими потребами призводить до психологічного дискомфорту, який залежить від того, наскільки вдало йде добір ними адекватних способів поведінки у новій ситуації. Особливості перебігу процесу адаптації студентів відображуються у суб’єктивних психічних станах студентів. Отже, динаміка функціонального стану першокурсників зумовлена також об’ємом навчального навантаження. У більшості студентів перед сесіями спостерігається різкий спад показників психічної активності, емоційного тонусу, настрою, зростання реактивної тривожності та зниження показників успішності навчання.

Адаптація студентів з низькою успішністю відбувається на фоні більш низьких показників емоційного тонусу, психічної активності, настрою та більш високих значень показників тривожності, що свідчить про індивідуальні особливості адаптаційного процесу та вказує на доцільність проведення з ними наставниками (кураторами) академічних груп, викладачами індивідуальної виховної, профілактичної роботи.