Тема : «Облік інвестиційних операцій»

Інвестицій — грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В умовах ринкової економіки предметом купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, готова продукція, товари і т. д.), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т. д.), але й фінансові інвестиції.

Фінансові вкладення здійснюють з метою:

1. Отримання відповідного, як правило, сталого доходу;

2. Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в наступних основних формах:

• внесення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;

• внесення капіталу в доходні види грошових інструментів;

• внесення капіталу в доходні види фондових інструментів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, визначені П(с)БО 12 “Фінансові інвестиції”.

Фінансові інвестиції класифікують за різними ознаками. За терміновістю вони поділяються на довгострокові — інвестиції за строком більше одного року, та короткострокові— як поточні активи.

За формою вкладень довгострокові фінансові інвестиції поділяються на позикові (приносять дохід у вигляді процентів, утримуються інвестором до строку погашення) і пайові (засвідчують право інвестора на частину в капіталі об’єкта інвестування, не мають встановленого строку обігу).

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи визнання активів, як і запаси, основні засоби та ін. На підставі п. 10 П(с)Бо 12 фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та відповідних статтях балансу за умови того, що:

• очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;

• їх оцінка може бути достовірно визначена.

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

1. вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємствам оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;

2. надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

3. цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фа5ктичних витрат для інвестора, але враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх виду, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Література: 1, 5, 6, 11, 23, 24, 25, 26.

Тема : «Облік валютно-фінансових операцій»

Операції з валютними цінностями — це такі операції, об’єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді американського долара, німецької марки, японської йєни тощо.

Валютні операції пов’язані з:

• переходом права власності на валютні цінності;

• використання валютних цінностей в міжнародних розрахунках як засобу платежу;

• передачею заборгованості та інших зобов’язань, предметом яких виступають валютні кошти;

• введенням, переводом і пересилкою за кордон валютних цінностей.

Суб’єктами валютних операцій є резиденти та нерезиденти.

Найважливішим завданням обліку валютних коштів і операцій з ними є достовірне відображення відповідної інформації на передбачених для цієї мети рахунках.

Операції в іноземній валюті відображаються як в національній грошовій одиниці України, так і у валюті розрахунків і платежів за кожною іноземною валютою окремо. Для переведення іноземної валюти в національну використовується валютний курс.

Якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків валютний курс змінився, виникають курсові різниці.

В залежності від виду діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони поділяються на операційні та неопераційні. Об’єктами визначення курсових різниць є монетарні статті.

Курсові різниці потрібно відрізняти від сумових різниць, які виникають при переоцінці валютних статей балансу, різниць, поява яких викликається використанням різних видів валютного курсу.

Для зберігання іноземної валюти підприємства, що здійснюють ЗЕД, повинні відкривати рахунки в іноземній валюті.

Обов’язковими рахунками для підприємств, які здійснюють ЗЕД, є транзитний та поточний валютні рахунки.

Облік валютних коштів на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”: субрахунки 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті” та 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

Аналітичний облік по рахунках 312 і 314 ведеться в розрізі кожної іноземної валюти в аналітичній відомості обліку іноземних валют та картці аналітичного обліку.

При здійсненні ЗЕД виникає необхідність купівлі або продажу іноземної валюти.

Для придбання валюти на біржі або її перерахування за кордон для здійснення інших операцій потрібно одержати індивідуальну ліцензію НБУ.

Проводяться операції з купівлі і продажу валюти виключно на Міжбанківському валютному ринку України, на аукціонах НБУ через уповноважені банки. Для здійснення цих операцій підприємство укладає договір з банком та сплачує йому за надання цієї послуги комісійну винагороду.

Для придбання іноземної валюти на МВРУ підприємство подає заяву до уповноваженого банку. До заяви додається копія контракту.

Після передачі заяви підприємство перераховує еквівалент в національній валюті в банк за аукціонним курсом попередніх товарів з комісійною винагородою уповноваженому банку та біржі.

З операцій купівлі валюти стягується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі одного відсотка від суми у гривнях без урахування комісійної винагороди.

Придбана іноземна валюта повинна бути використана протягом п’яти робочих днів виключно на цілі, вказані в заяві на купівлю валюти.

Типова кореспонденція рахунків по операціям з купівлі іноземної валюти

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дт	Кт
1	Перераховані кошти для придбання іноземної валюти, включаючи комісійну винагороду банку і 1 % збору до Пенсійного фонду	333	311
2	Нараховано збір до Пенсійного фонду	92 651	651 333
3	Відображено витрати на сплату комісійної винагороди	92 685	685 333
4	Зараховано на валютний рахунок придбану іноземну валюту	312	333
5	Відображено різницю між фактичним курсом купівлі та курсом НБУ: позитивну; від’ємну	333 949	719 333
5	Відображено у складі фінансових результатів витрат і доходів підприємства	79 79 719	92 949 79

Іноземна валюта може продаватися з двох причин:

1. обов’язковий продаж 50 % валютної виручки І групи класифікатора валют від експорту товарів (робіт, послуг);

2. за ініціативою підприємства для отримання коштів в національній валюті з метою розрахунків з іншими організаціями-резидентами.

Експортна виручка зараховується на транзитний валютний рахунок. Після обов’язкового продажу частини виручки частина, що залишилася, перераховується з транзитного на поточний рахунок.

Частина надходжень, яка залишилась в іноземній валюті, знаходиться в розпорядженні резидентів і використовується ними згідно з правилами валютного регулювання.

При продажу безготівкової іноземної валюти уповноважені банки самостійно утримують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з виручених від продажу коштів та направляють їх до Пенсійного фонду.