§ 5. Проблеми війни та миру крізь призму моралі

Людська жадібність і нерозумність змусила виробити і на­копичити таку кількість зброї, якої вистачить для багаторазо­вого знищення Землі з усіма її мешканцями. Заховані в землю й чекають свого часу 110 тис. мін у 64 країнах світу. їх зни­щення потребує 33 млн доларів і і тисячу років, а поки що 20 тис. чоловік (переважно дітей і фермерів) щорічно гинуть і калічаться.

Війни стають коротшими, а наслідки їх — значнішими. Мабуть, нашому часові відповідає афоризм: у війні не буває переможця. Після 5 років американські спеціалісти дійшли висновків, що у блискавичній і переможній операції у Пер­ській затоці американські солдати одержали значні ураження нервової системи внаслідок застосування хімічних речовин і медичних препаратів (так званий «синдром війни у Перській затоці»). Крім цього безпосереднього результату державам— учасницям воєнних дій довелось усвідомити гірку істину: сол­дат, що повернувся з війни, потребує дорогої, добре поставле­ної системи реадаптації (повторного пристосування до соціального середовища), інакше зберігається загроза соціаль­ної напруги та конфліктів.

Людська винахідливість у засобах вбивства удосконалюєть­ся протягом всієї історії — від дрючка до лазера. Ускладнення

техніки потребує все більших матеріальних та інтелектуаль­них витрат. Створення зброї масового знищення робить її не­безпечною вже на етапі випробування. Міжнародні угоди ско­ротили вплив цих випробувань на довкілля. Увійшли в історію сплюндровані на століття райські острови-атоли, заражені озера тощо. Сила ядерної зброї — у володінні нею. На відмі­ну від попередніх типів озброєння ядерна зброя створює не­безпеку на всіх етапах — виготовлення, випробування, збере­ження.

Жахливе пророцтво філософа про те, що Друга світова війна вибухне, як тільки підросте покоління, що не знає Пер­шої, збулося. її страхіття змусили відмовитися від теоретичної апології: культура першої половини XX ст. ще дозволяла собі наївні виправдання вбивств уродженою агресивністю людини і навіть необхідністю періодичних вибухів люті для «очищен­ня» людства, його самооновлення, усунення демографічної на­пруги й проблем голоду. Зіткнувшись із втіленням у життя своїх ідей, теоретики здригнулися. Потрясіння початку віку — Перша світова війна — змусило по-новому оцінити цей вид взаємовідносин держав і народів. Болісний перехід від тради­ційної культури, за якої індивід приносився в жертву загаль­ній справі, до сучасного типу культури, побудованій на цін­ності окремої людини, усвідомлення непоправної втрати із загибеллю кожної людини — з одного боку, а з іншого — За­лучення до воєнних дій величезної кількості солдатів і особли­во, мирного населення; об'єднання зусиль кількох держав у боротьбі одна з одною і, таким чином, охоплення великих те­риторій; і, нарешті, застосування зброї масового знищення корінним чином змінило не лише характер війни, а й зали­шило значний слід у культурі, у житті людей, яких американ­ська письменниця Гертруда Стайн (1874—1946 рр.) назвала «втраченим поколінням».

Спалахи агресивності у міру розвитку технічної оснаще­ності становляться все більше руйнівними. Мабуть, саме труд інженерів, виробництво більшою мірою визначають у наш час хід воєнних дій. Минули часи римської стратегії і тактики, коли війну називали мистецтвом, і на передньому плані були не страждання і смерть, а хоробрість, героїзм, витривалість, мужність, самопожертва та інші людські чесноти, які звеличу­вались співгромадянами. Сучасні засоби масової комунікації в освітленні бойових дій виділяють неможливий для минулих цивілізацій аспект: відповідальність воєначальників за жертви.

Особливо чутлива сучасна культура до загибелі цивільних лю­дей, а також наслідків залучення мирного населення до воєн­них дій. Перша світова війна з обох боків фронту осиротила приблизно 45 млн. дітей. Представник обвинувачення у спра­вах учасників недавньої війни в Югославії заявив про нама­гання ввести в коло питань Гаазького трибуналу свідчення про зґвалтування, які в минулі війни до уваги не бралися. Отже, півстоліття, що віддаляє Гаазький процес від Норнберзького, примусило інакше визначити права людини, розширити по­няття гуманізму.

Відомий англійський письменник Гілберт Честертон над­звичайно точно висловив логіку насилля: «Ви ніколи не дове­дете своєму співбесіднику, що синій колір кращий за зелений, зате ви можете так двигнути його по голові, що він побачить усі кольори веселки». На щастя, у сучасній культурі починає переважати тенденція розв'язання конфліктів іншими засоба­ми. Людина — єдина істота, яка, за визначенням Конрада Ло-ренца, у застосуванні зброї не стримується інстинктом само­збереження. Людина керується ідеями. Вона вільна обирати свій шлях, засоби досягнення своєї мети. Не від вродженої програми, а від почуття відповідальності залежить, чи збере­жуться культура, життя, взагалі Земний світ. Отже, підготовка до війни, її здійснення, ліквідація її наслідків обходиться люд­ству занадто дорого, торгівля зброєю залишається одним з найприбутковіших занять, але у сучасній цивілізації у багатьох випадках віддається перевага мирним шляхам розв'язання конфліктів, які виключають пряму агресію; все це — наслідок значних змін у суспільній думці; зміни в системі моральних цінностей відбилися у різних міжнародних угодах, що обме­жують або забороняють випробування, виробництво, збері­гання деяких видів зброї.

Короткий огляд глобальних проблем сучасної цивілізації примушує дійти висновків, що час дій наосліп, методом спроб та помилок пройшов. Настає час обміркованих, зрілих рішень людства, що вимагає не лише практичної участі, а й доброї во­лі всіх урядів і народів. Усвідомлюючи небезпеку, людство по­требує вироблення етики самозбереження.

Розділ IX. Моральна культура особистості та її формування

Моральна культура суспільства, спільноти, особистості — синтетичний, інтегральний наслідок розвитку людства. Вона характеризується як рівнем засвоєння моральних і правових цінностей суспільства, так і причетністю суб'єкта до їх збере­ження і створення. Щоб зрозуміти сутність і особливості мо­ральної культури особистості, треба визначити вузлові пробле­ми, поняття і категорії.