3.3. Питання для самоперевірки
Класифікація природних джерел випромінювання.
Коротка характеристика ІВ.
Основні штучні джерела радіоактивних забруднень.
Особливості впливу іонізуючих випромінювань на живі організми.
Гостра і хронічна променеві хвороби.
Ступені ураження гострою променевою хворобою.
Зовнішнє та внутрішнє опромінення.
НРБУ-97: дозові межі опромінення різних категорій населення.
Визначення КМІО.
Класифікація ОР та СДОР.
4. Тема змістового модуля №3: „Діяльність організацій щодо захисту персоналу, населення і навколишньої території»
4.1. План вивчення теми
1. Оцінка радіаційної обстановки у надзвичайних ситуаціях.
2. Методика рішення задач з оцінки радіаційної обстановки.
3. Основи прогнозування хімічної обстановки.
4. Рішення задач з прогнозування хімічної обстановки.
4.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання теми
Для підготовки до рішення конкретних задач необхідно вивчити основні теоретичні положення, матеріал цих методичних вказівок та самостійно ознайомитись із конкретними прикладами.
На заняттях студент уточнює порядок та правила рішення задач під керівництвом викладача та готується до рішення дубль-задач, які будуть йому запропоновані.
Під час рішення дубль-задач студент може користуватися методичними вказівками та довідковими даними, наведеними у додатках (В,Г).
Необхідно усвідомити, що основне завдання дозиметрії цивільної оборони (ЦО) – виявлення та оцінка ступеня небезпеки іонізуючого випромінювання (ІВ) для людей.
За допомогою дозиметрії здійснюється:
Виявлення та вимір ІВ.
Вимірювання ступеня зараженості різних предметів для визначення необхідності та повноти проведення дезактивації та санітарної обробки.
Вимірювання доз випромінювання для визначення працездатності та життєдіяльності населення.
Для успішного виконання завдань дозиметрії використовують прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.
Методика оцінки радіаційної обстановки
Під радіаційною обстановкою розуміють сукупність наслідків радіаційного забруднення (зараження) місцевості, впливаючих на діяльність ОГД, сил ЦО та населення.
Радіаційна обстановка характеризується розмірами зон і характером радіаційного зараження (рівнем радіації), які є основними показниками ступеня радіаційного зараження для людей.
Оцінку радіаційної обстановки проводять за наступними етапами:
Визначення масштабу і характеру радіоактивного зараження.
Аналіз їх впливу на діяльність ОГД, сил ЦО і населення.
Вибір найбільш оптимальних варіантів дії, при яких виключається ураження людей.
Рис. 1 – Методика оцінки радіаційної обстановки
Виявити радіаційну обстановку – це означає визначити та нанести на робочу карту (план, схему) зони радіоактивного забруднення та рівні радіації в окремих точках місцевості.
Вона може бути виявлена двома методами:
прогнозуванням;
за даними радіаційної розвідки.
Виявлення радіаційної обстановки методом прогнозування зводиться до нанесення на карту зон можливого зараження і проводиться в такій послідовності (рис. 2):
Рис. 2 – Виникнення небезпечних радіоактивних зон.
Послідовність нанесення на карту (план, схему) зон можливого зараження при методі прогнозування наступна:
Зона джерела радіаційної небезпеки.
Осі зони зараження Х,Y.
Бічні межі зон А, Б, В, Г.
Дальня межа зони Г – чорний колір.
Дальня межа зони В - коричневий колір.
Дальня межа зони Б – зелений колір.
Дальня межа зони А - синій колір.
Надпис про характер вибуху – синій колір.
Метод прогнозування дає приблизні дані, однак він дозволяє швидко отримати характеристики радіоактивного зараження, що дає можливість своєчасно:
Вжити заходи з організації захисту людей.
Вибрати найбільш оптимальний спосіб дій.
Поставити задачі перед радіаційною розвідкою.
За даними радіаційної розвідки (вона проводиться постами радіаційного та хімічного спостереження (РХС), усіма формуваннями ЦО, спеціально підготовленими групами (ланками) радіаційної і хімічної розвідки) виявляється фактична обстановка на підставі виміряних рівнів радіації після випадання радіоактивних речовин з радіоактивної хмари.
Вихідні дані для виявлення фактичної радіаційної обстановки:
виміряні рівні радіації в окремих точках місцевості – Рt;
час їх визначення (t) відносно моменту аварії на АЕС.
Послідовність виявлення радіаційної обстановки за даними розвідки
Інформацію, що потрапляє від розвідувальних підрозділів заносять в журнал збирання даних.
Рівень радіації Рt, який виміряли на ОГД на момент аварії t, перераховується на 1 годину після аварії на АЕС (ядерного вибуху) за формулою (1), або (2 ):
Р1 = Рt Кt , (Р/год) (1)
Р1 = Рt/ Кt, (Р/год), (2)
де Рt – рівень радіації на момент вимірювання;
Кt – коефіцієнт перерахунку виміряного рівня радіації Рt на 1 годину після вибуху або аварії (Додаток В. Табл. 1).
Формулу (1) вибирають при використанні таблиць довідника Демиденка Г.П. та ін. [1], а формулу (2) – при використанні підручника Атаманюка В.Г. [2].
3. Наносять на карту в точках вимірювання рівні радіації, перераховані на 2 годину після аварії на АЕС.
4. Проводять межі зон зараження, для цього всі точки з рівнями радіації 8, 80, 240, 800 Р/год з’єднують плавною лінією відповідно синім, зеленим, коричневим і чорним кольорами.
В результаті отримують карту із нанесеними межами зон радіоактивного зараження.
Виявлення радіаційної обстановки при аварії на АЕС або на обмеженій ділянці місцевості потребує менше часу. Воно зводиться до визначення рівня радіації в районі ОГД і перерахунків його на 1 годину після аварії на АЕС. Після цього вже роблять висновки про необхідні заходи захисту робочих і службовців, порядок виробничої діяльності і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) в цих умовах.
Приклад. Рівень радіації в населеному пункті Н після 4 годин з моменту аварії на АЕС складає 10 Р/год. Визначити рівень радіації на 1 годину після аварії.
Рішення (за табл. 1 додатку [В] ):
Р1 = Рt/ Кt = 10/0,575 = 17,2 (Р/год).
Наступним етапом оцінки радіаційної обстановки є її аналіз.
Під аналізом радіаційної обстановки розуміють рішення задач за різними варіантами дій формувань ЦО, виробничої діяльності ОГД і населення в умовах радіоактивного зараження.
Для аналізу радіаційної обстановки необхідно мати наступні вихідні дані:
час аварії на АЕС, коли сталося радіоактивне зараження об’єкта і місцевості;
рівні радіації на ОГД або в районі майбутніх дій;
коефіцієнти послаблення захисних споруд, що використовуються, будівель, техніки, транспорту тощо;
припустимі (установлені) дози опромінення для людей (із урахуванням дози, отриманої раніше);
завдання, що потребує виконання і терміни його виконання (час початку і закінчення робіт).
Ступінь небезпеки і можливі наслідки радіоактивного зараження визначають шляхом рішення наступних задач:
1. Визначення дози опромінення, яку отримують люди під час роботи на радіоактивно зараженій території.
2. Визначення припустимої тривалості роботи людей на радіоактивно зараженій території.
3. Визначення режиму роботи цеху при радіоактивному зараженні після аварії (руйнуванні) АЕС.
4. Визначення можливих радіаційних втрат.
Задачі при аналізі виявленої радіаційної обстановки вирішують аналітичним і графоаналітичним методами за допомогою таблиць або лінійок.