Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кремінь. Політологія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
3.59 Mб
Скачать

3. Альтернативне бачення суспільного ладу

В 80-і - на початку 90-х років у країнах Заходу та Сходу виникли масові політичні та неполітичні рухи, що увійшли до суспільно-політичного життя як альтернативні, зелені та нетрадиційні, діяльність яких зосереджується на пошуках нових економічних, політичних, культурних форм організації життя сучасного суспільства. Та все ж відсутня цілісна система альтернативних доктрин та концепцій. Але зате можна досить чітко визначити їх базові ідейно-політичні принципи. Основою, стрижнем доктрин та концепцій виступає нова постматеріальна система цінностей зі зміщенням центру із матеріальних благ та прибутків - головна життєва мета індивідуума в індустріально розвинених країнах Заходу та Сходу, та в країнах, що розвиваються, на матеріальні потреби самореалізації особистості, участь у суспільному житті, визнання особистості суспільством тощо. Основний наголос робиться на обґрунтуванні необхідності зміни різновидності існуючого суспільства (індустріального, постіндустрі-ального, соціально-інтегрованого), а також перетворення світу, що розвивається шляхом виходу за його межі, спираючись на новий тип, що формується виробництвом у процесі розвитку світового співтовариства та створенням децентралізованих самоврядованих, суспільних структур. Альтернативні рухи відображають інтереси найрізнорідніших соціальних спільностей та класів. Досить пістрява їх соціальна база. У середовищі альтернативних рухів переважають чоловіки, а не жінки, самотні та не родинні, молодь, міські жителі. Та все ж при всій соціальній пістрявості ядром рухів виступають середні прошарки. Саме це визначає їх ідеологічне обличчя. Та виникнення альтернативних рухів зумовили ряд факторів: зруйновані традиційні ціннісні орієнтації; відсутність умов для самоудоско-налення особистості; тотальна загроза природним основам життя, поглиблення нерівності поміж соціальними спільностями та верствами, регіонами. Саме ідейна криза консерватизму, лібералізму та соціалізму, гостра ідейно-духовна криза сучасного суспільства викликали у певних аспектах альтернативізм. Але від ідеології альтернативні доктрини тримаються подалі. Разом з тим все те, що стосується сфери цінностей, ідеологізується. Цінності культури та ідеології розглядаються причиною кризових явищ у сучасному суспільстві. Продукт індустріального розвитку та орієнтація на споживацтво, масова культура, стандартизація пояснюються як фактори руйнування життєвих передумов розвитку особистості. При дослідженні капіталізму, соціалізму, демократії ідеологи альтернативних рухів посилаються на висновки Карла Маркса, Джона Кейнса, Джорджа Робінсона, Джона Гель-брейта та інших видатних соціологів. Але основним ідейним джерелом побудови моделей суспільного розвитку є спадщина утопічних ілюзій та мрій, політичні концепції вдосконалення капіталізму, соціалізму, демократії, концепції екологізму тощо. Але позитивне у альтернативних концепціях те, що спрямовані на викриття болячок та пороків існуючого ладу.

На відміну від доктрин та концепцій ліворадикальних та й, насамперед, «нових лівих», альтернативні доктрини менш спрямовані на злам соціально-політичних структур сучасного суспільства, а здебільшого на трансформацію особистості та суспільства. Ідеологи альтернативних рухів уповають на віру у добро, розум, надію на виховання, установку на щастя, відданість ідеї прогресу, спрямованого на розвиток та удосконалення особистості. Відстоюються ідеї справедливого розподілу благ, гармонійності, єдності людини та природи, безпосередньої участі особистості у прийнятті рішень з різноманітних соціально-економічних та політичних проблем. Альтернативні рухи у сфері економіки допускають перехід від завдань досягнення матеріального добробуту та здійснення мети: створення суспільства, заснованому на соціальній справедливості, гуманізмі, а в сфері політичній - створення нового типу демократії, що передбачає децентралізацію влади та широку політичну активність на масовому рівні. У сфері розвитку особистості - потреба удосконалення внутрішнього світу.

Поширена ідея про те, що механізми організації природи повинні стати зразками організації суспільства, а соціальна рівновага - копією рівноваги у природі! Але концепція «політичної екології» лежить в основі всіх альтернативних доктрин та ставить метою обґрунтування необхідності поєднання зусиль, спрямованих на збереження навколишнього середовища, з завданням боротьби проти індустріального суспільства. На природу переноситься й марксова концепція відчуження. Вважається, що пануванпя людини над природою обертається повним підкоренням природи складною технікою тощо. І тому боротьба за поновлення технології, удосконалення засобу проведення є боротьба за справедливе суспільство, збереження навколишнього середовища тощо. Удосконалення людини, ЇЇ взаємовідносин із природою є одним з важливих аспектів у концепціях. Зрозуміло, що відокремлення екологічних проблем та їх рішення свідчать про пошук мети та орієнтирів, здатних конкретизувати постматеріальні цінності.

Критика всього існуючого та неістинного, чи то іде мова про економіку, чи про політику, мораль, філософію, - все це виступає безпосередньою частиною змісту та похідним пунктом альтернативних пошуків. Переглядається концепція прогресу, йдеться про відмову від зразків індустріальної епохи, коли центр діяльності людини переноситься на його прагнення до матеріальних благ, а природа та людина розглядаються лише як джерело прибутків. Інколи виробництво товарів та здійснення послуг вважаються оптимальним шляхом досягнення суспільної мети. Відзначається й наростання небезпеки в зв'язку з поглибленням та поширенням науково-технічної революції. Трансформація суспільства, на думку ідеологів альтернативних концепцій, передбачає створення принципово нової картини світу та уявлень про природу людини. Трансформація суспільства відбувається на базі ініціативи, психологізму, релігійного досвіду, відходу від матеріалізму тощо. Звідси, заперечуються раціоналізація наукових знань та матеріалістичне розуміння суспільного процесу. Знімається питання про класову державу, експлуатацію, класову боротьбу тощо. Підкреслюється, що екологічне суспільство неможливо без радикального перерозподілу на базі децентралізації багатств планети та засобів виробництва. У деяких моделях побудови суспільства, що орієнтується на самозабезпечення, заперечується ринкова система та державне регулювання економіки, висловлюється думка, що людину врятує відмова від власних стосунків у господарстві, поступове поширення самообслуговування в межах групової самодіяльності та ІН:, проголошується необхідність «плюралістичного компромісу», тобто поєднання альтернативної економіки та великомасштабного сучасного виробництва. Основа перебудови економічних та політичних стосунків - демократія прямої участі.

Демократія прямої участі, на думку ідеологів альтернативних концепцій, полягає в проголошенні свободи принципів соціальної організації на усіх рівнях, політична мета допускає радикальне обмеження та оеідеологізацію влади, заперечується представницька демократія як відчуження народу від влади, концентрація влади у руках еліти, соціальна та політична нерівність громадян. Концепція базисно-демократичної політики означає децентралізовану пряму демократію, надання переваг рішенню базису, широкої автономії та права на самоврядування тощо. Йдеться про перерозподіл влади, перехід до общинної децентралізації. У глобальному масштабі йдеться про планету федерації, неопланетарну спільність. Створення децентралізованого суспільства створило б умови прямої участі та контролю громадян в усіх сферах суспільного життя. Та однією з головних проблем є проблема рівності як соціальної цінності. Сучасна генерація, використовуючи безліч корисних копалин, дискримінує майбутні генерації, а тому універсальним засобом оздоровлення суспільства є затвердження нових цінностей: особиста аутентичність, тобто вірогідність, вважається, що життя - добро тільки при умові, що його зміст та стиль відповідають схильностям та здібностям людини; самовизначення, тобто у політиці права вибору свідомих прагнень свободи та справедливості, первинна колективність, що забезпечує повернення до примату територіальних зв'язків над соціально-економічними. Звичайно, що альтернативні концепції та доктрини містять величезний потенціал гуманізму.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.