Розвиток психодіагностики у 1990-і р.
Чим ближче та точка в історії психодіагностики, яка називається «сьогодні», тим важче говорити про події, що відбуваються у цій сфері психологічного знання, виділити найбільш значні з них. І в цьому немає нічого дивного. Історія – це, як добре відомо, розповідь про минуле, відоме. Коли ж події, про які потрібно було б писати, у силу їх близькості до сьогодення авторові невідомі, а відомі ще не отримали належної оцінки і розуміння, що можливо тільки після закінчення деякого часу, складається достатньо своєрідна ситуація, що дає можливість переосмислення цієї історії. Цю можливість ми і залишаємо за собою на майбутнє.
Опублікований у 1992 р. Одинадцятий випуск Щорічника психічних вимірювань містив відомості про 477 комерційних тестів (тести, які, на відміну від дослідницьких, видані і призначені для продажу фахівцям). Найбільша частина цих тестів призначалася для діагностики особистості (28,3%), тоді як на дослідження інтелекту були орієнтовані всього 4,6% від загального числа нових тестів.
Серед тестів для діагностики інтелекту як і раніше перші за популярністю місця займають призначені для різних вікових груп шкали Векслера. Ці шкали удосконалюються: так в 1991 р. виходить третя редакція шкали для дітей, а у 1998 р. – третя редакція шкали для дорослих.
Продовжують розробку нових тестів для вимірювання інтелекту А. Кауфман і Н. Кауфман. Відмінною рисою тесту є безліч незвичайних і цікавих завдань, що привертають увагу обстежуваних.
Не залишаються забутими і тести для оцінки пізнавальної діяльності немовлят. Серед найбільш цікавих, що викликали увагу дослідників можна назвати «Фегена тест інтелекту немовлят» (1992) та «Оцінка вікового розвитку немовлят і дітей раннього віку» (1995).
Виходить у світ книга американських психологів Річарда Хернстайна і Чарльза Мюррея «Крива дзвону». Інтелект і класова структура американського суспільства » (1994). Констатуючи відмінності в IQ між різними етнічними групами, що населяють США, автори, вважаючи успадкованість інтелекту дуже високою, вказують на негативні суспільні явища, пов'язані з появою замкнутих еліт і нижчих каст. Книга ця не тільки зачепила расові почуття багатьох американців, але й послужила, як пише Анастазі, ще більшому зміцненню різноманітних стереотипів і помилок, що стосуються етнічних і гендерних відмінностей у виконанні тестів інтелекту, додала плутанини та розбіжностей у цій складній проблемі .
Процеси розвитку і використання особистісних тестів не були настільки дискусійними у цей період.
У 1992 р. публікується варіант MMPI, призначений для обстеження підлітків. Цей опитувальник, який почали розробляти у 1989 р., був стандартизований на вибірці, що складається з 805 юнаків і 815 дівчат у віці від 14 до 18 років. В опитувальник були включені нові шкали: чотири шкали валідності і шість додаткових шкал.
У 1990-і р. у психодіагностиці продовжується вивчення ролі ситуацій у поведінці індивідуума. Природно, що більшою мірою це відноситься не до звичайних життєвих ситуацій – основна увага приділяється аналізу поведінки людини у складних, стресових умовах. Розробляються і відповідні діагностичні інструменти. Все більше значення надається разробці інструментів, що дозволяють оцінити особливості реагування на складну ситуацію (захисні механізми, впоратися, справитись з поведінкою тощо).
Не втрачають свого авторитету серед психологів проективні тести. Поряд з появою нових, йде розвиток вже відомих. Переважною схемою інтерпретації результатів по тесту Роршаха стає та, яка розвивається в роботах Дж. Екснера. У 1993 р. Екснер публікує нормативні дані, що спираються на обстеження 700 нормальних дорослих і 1390 дітей у віці від 5 до 16 років. Ірвінг Вейнер, відомий фахівець по тесту Роршаха, відзначає, що за останні два десятиліття ця популярна методика перетворилася на стандартний і надійний з точки зору психометрії інструмент оцінки особистості, застосування якого дозволяє зробити безліч обгрунтованих висновків. Сказане відноситься до розробок Екснера, що носять, як уже зазначалося раніше, чітку психометричну спрямованість. У той же час залишаються і прихильники якісного аналізу результатів по тесту Роршаха, хоча їх стає все менше і менше. Проходять чергові міжнародні конгреси, присвячені тесту Роршаха і проективним методикам (у 1990-му, XV - у 1996-му, XVI конгрес, відбувся у 1999 р. в Амстердамі). Виходить у світ 23-й том і користується великою популярністю серед фахівців з проективним методиками «Роршахіани» (1999).
Порівняльний аналіз популярності проективних тестів і особистісних опитувальників показує, що і за рамками клінічної психології проективна техніка не втратила свого значення. Проведений у США у 1990 р. опитування 64 керівників консультаційних психологічних програм з питання виконання тренінгу особистісної оцінки при підготовці психологів-консультантів показав, що 45% опитаних використовують в своїх програмах так звану «об'єктивну» особистісну оцінку, а 32% - проективну. Для проведення «об'єкективної» особової оцінки найчастіше використовують ММР1, Каліфорнійський психологічний опитувальник і опитувальники Кеттелла. Для проективної особистісної оцінки застосовують тест Роршаха, ТАТ і методики незакінчених речень.
Початок 1990-х р. відзначено значним зростанням числа тестів, використання яких передбачає наявність комп'ютера. Інститут психічних вимірювань Буроса повідомляв про те, що кількість таких тестів зросла від 4 - у 1965 р. до 400 - у 1990 р. В той же час у більшості своїй це компьютеризовані вже відомі тести, а не тести, спеціально розроблені з урахуванням можливостей комп'ютера (комп'ютерні тести). До кінця 1990-х р. можна констатувати певний спад інтересу до комп'ютеризованих тестів, і не тільки тому, що найчастіше виникають проблеми з їх надійністю та валідністю. Багато психологів, насамперед працюючи у клініці, не задоволені запропонованими програмами інтерпретації отриманих результатів, цілком обгрунтовано вважаючи, що дана робота – завдання діагноста.
Не можна не згадати і унікальне 6-томне видання (1995), присвячене некомерційним тестам (тести, які не вийшли за рамки наукових досліджень і не призначені для продажу іншим користувачам), здійснене Американською психологічною асоціацією.
Все зростаюча зацікавленість урядових органів США у застосуванні психологічних тестів призводить у 1993 р. до утворення Ради з тестування та оцінки. Головне завдання цієї Ради полягає у роз'ясненні різним урядовим службам значення психологічних тестів як знарядь державної політики. Опубліковані Радою звіти свідчать про те, що найбільше значення американський уряд надає тестуванню у галузі освіти, а також вдосконаленню наявних тестів.
Отже, «1990-ті р. свідчили про неухильне підвищення і розширення інтересу до психологічного тестування. На це вказує як розробка нових тестів, частина яких відображає принципово нові підходи, так і безперевні дослідження існуючих тестів поряд з систематичним переглядом їх більш ранніх версій». Додамо також, що по завершенню цього десятиліття закінчився більш ніж столітній період розвитку психодіагностики. За цей час значний прогрес був досягнутий у розробці методик, за допомогою яких намагалися вимірювати чи не всі можливі прояви індивідуальності. Психодіагностика пройшла як через піки популярності і визнання, так і по низинах лютої критики і навіть забуття в окремих країнах світу. У нове тисячоліття ця наука, як і вся психологія, увійшла з безліччю невирішених проблем, але з обгрунтованою впевненістю у можливості їх вирішенні.