- •Методичні вказівки
- •«Міжнародна інвестиційна діяльність»
- •2. Сутність, мета та принципи міжнародного інвестування. Чинники міжнародного інвестування. Інструменти міжнародного інвестування. Форми міжнародного інвестування
- •Тема 2. Теорії міжнародного інвестування
- •1. Інвестиційні ресурси. Мотивація суб’єктів міжнародної інвестиційної діяльності
- •2. Вплив міжнародної інвестиційної діяльності на розвиток країн
- •Тема 3 Міжнародна підприємницька діяльність
- •1. Контрактні та інвестиційні форми міжнародного бізнесу, їх порівняльна характеристика. Міжнародне інвестування у контексті інтернаціоналізації
- •2. Переваги і стримуючі фактори іноземної підприємницької діяльності. Мотивація безпосередніх партнерів
- •3. Міжнародні спільні підприємства та їх систематизація
- •4. Інвестиційні ризики, пов’язані з країнами розміщення
- •Тема 4. Міжнародні інвестиційні операції з цінними паперами
- •Міжнародні інвестиційні операції з цінними паперами. Характеристики акцій та облігацій
- •2. Похідні цінні папери. Види міжнародних операцій з цінними паперами
- •3. Учасники міжнародних операцій з цінними паперами. Фондова біржа
- •Тема 5. Міжнародний інвестиційний ринок
- •1. Міжнародний інвестиційний ринок ті його кон’юнктура
- •У цілому для сучасного міжнародного інвестиційного ринку характерним є постійна диференціація, диверсифікація його окремих сегментів, переважно глобальний характер функціонування.
- •2. Особливості функціонування міжнародного ринку цінних паперів
- •Тема 6. Форми та методи державного управління міжнародною інвестиційною діяльністю
- •1. Система регулювання міжнародною інвестиційною діяльністю. Пільги та гарантії.
- •1.Система регулювання міжнародною інвестиційною діяльністю. Пільги та гарантії.
- •2.Міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності. Міжнародні договори про захист інвестицій. Угоди про усунення подвійного оподаткування. Угоди про вільну торгівлю і виробничу кооперацію.
- •7. Аналіз і оцінювання міжнародного інвестиційного ринку
- •1 Індекси фондового ринку: загальні поняття ma методика розрахунку Загальні індекси світових фондових ринків
- •2. Інвестиційні рейтингові агенції та інвестиційні рейтинги
- •Рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань
- •Тема 8. Моделі ефективності інвестиційної діяльності
- •Моделі оцінки інвестиційних проектів
- •2. Моделі інвестиційної діяльності в умовах невизначеності
- •Тема 9. Інвестиційні стратегії в глобальному середовищі
- •1. Стратегії інвестування у звичайні акції
- •9.2. Стратегічні перспективи інвестування в облігації
- •9.3. Особливості інвестування на ринку фінансових активів
- •9.4. Стратегії міжнародного реального інвестування
- •Література
2. Сутність, мета та принципи міжнародного інвестування. Чинники міжнародного інвестування. Інструменти міжнародного інвестування. Форми міжнародного інвестування
Міжнародні інвестиції — це інвестиції, які дають можливість отримати більш високу прибутковість вкладення капіталу в порівнянні з національним ринком інвесторів за рахунок 6ільш високого зростання цін активів на інших національних ринках, росту курсу валют по відношенню до валюти інвестора за рахунок ефекту транс-націоналізації діяльності корпорацій. Міжнародні інвестиції здійснюють спеціалізовані інвестиційні та пенсійні фонди, страхові компанії, банки, корпорації і приватні інвестори.
Міжнародна інвестиційна діяльність — це діяльність, що пов'язана з експортом й імпортом капіталів, технологій, послуг, здійсненням разом з іншими державами проектів, створенням спільних підприємств, з інтеграційними процесами у різних сферах.
З напрямом руху інвестиційних ресурсів пов'язані поняття «втеча капіталу» та «чистий приплив капіталу». Втеча капіталу— це переведення значних розмірів капіталу в країни з сприятливішим інвестиційним кліматом (для уникнення високого рівня оподаткування, негативних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.). Головною метою втечі капіталу є вигідна гарантованість його розміщення в інших країнах. Чистий приплив капіталу— це різниця між обсягом надходження грошових коштів з-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу у формі позичок іноземним позичальникам чи купівлі фінансових активів - зарубіжних емітентів.
У широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції, реалізація котрих передбачає взаємодію учасників, які належать до різних держав (резидентів і нерезидентів стосовно конкретної країни).
За характером власності вивезений капітал може бути приватним і державним.
Розрізняють такі форми вивезення капіталу:
вивіз підприємницького капіталу – його розміщення у виробничі підприємства країн-імпортерів;
вивіз позичкового капіталу – у вигляді кредитів, вкладень на поточні рахунки в іноземні банки;
державна іноземна допомога у вигляді грантів, позичок, технічної допомоги.
Підприємницький капітал, у свою чергу, поділяється на прямі і портфельні інвестиції. Основу підприємницького капіталу як форми міжнародного руху капіталу становлять прямі та портфельні іноземні (чи зарубіжні) інвестиції.
Прямі інвестиції — це вкладення капіталу з метою сприяння отриманню підприємницького прибутку (доходу) та вкладення, які зумовлені довгостроковим економічним інтересом і забезпечують контроль інвестора над об'єктом інвестування. Зазначимо, що прямими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції (частка доходу об'єкта інвестування, яка не розподіляється і не переводиться прямому інвесторові). Крім того, до прямих інвестицій належать усі внутрішньокорпораційні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями1.
Портфельні інвестиції— це вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу (дивідендів). Такі інвестиції не забезпечують реального контролю інвестора над об'єктом інвестування.
Поряд з прямими і портфельними інвестиціями важливою складовою міжнародної інвестиційної взаємодії є державна іноземна допомога. Іноземна допомога, за визначенням, не носить комерційного характеру і надається на пільгових умовах. Структурно її формують гранти, позики і технічна допомога, що мають як дво-, так і багатосторонню основу.
З погляду суб'єктності у світогосподарській теорії і практиці розрізняють індивідуальних, інституційних, корпоративних інвесторів і уряд. Відмінності між ними полягають у масштабах керованих ресурсів, характері і методиках прийняття рішень. Індивідуальний інвестор самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність. Інституційний інвестор — це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність, як правило, стосовно операцій з цінними паперами. До інституційних інвесторів належать інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, взаємні фонди, а також банки. Корпоративними інвесторами є підприємства та організації різних галузей економіки. Як специфічний інвестор виступає уряд.
Учасники інвестиційної діяльності – це фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора.
Визначаючи цілі, напрями та обсяги інвестицій, інвестор для реалізації своїх намірів залучає на договірній основі будь яких учасників інвестиційної діяльності.
Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність дій її суб'єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій за кордон та іноземних інвестицій з метою одержання прибутку. Її суб'єктами-інвесторами є фізичні особи, корпорації, національні та міжнародні фінансові інституції, уряди країн, а суб'ектами-учасниками є фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора.