Тема 2. Методологія менеджменту персоналу

1. Технологія менеджменту персоналу.

2. Система методів та стилів управління персоналом.

3. Основні стратегії менеджменту персоналу.

1. Технологія менеджменту персоналу

Технологією менеджменту персоналу називають безперервне виконання функцій менеджменту. Вона формує важливий етап процесу управління, при цьому кожна функція є складовим елементом цього процесу.

Функції менеджменту – це види управлінської діяльності (трудові процеси у сфері управління), які забезпечують формування способів управлінського впливу.

За змістом та ознакою місця у менеджменті функції менеджменту поділяють на:

- загальні або основні, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання);

- конкретні (часткові), з допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси (планування технічної підготовки виробництва, мотивування працівників, що займаються збутом продукції, контролювання результатів діяльності відділу маркетингу тощо);

- об’єднувальна (керівництво).

До загальних функцій менеджменту належать:

- планування –це вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації;

- організування – вид управлінської діяльності, який відображає процес структури управління організацією;

- мотивування - це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей організації;

- контролювання - це вид управлінської діяльності щодо забезпечення процесу, з допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також потреби у здійсненні певних коректив;

- регулювання - це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі через розробку і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Загальні функції реалізуються через конкретні, які можна класифікувати за ознакою процесів управління на управління основним виробництвом, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо.

За ознакою об’єкта управління конкретні функції поділяють на пов’язані з управлінням організаціям, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо.

За ознакою елементів виробничо-господарської діяльності – управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

Функції менеджмиенту трансформуються у відповідні методи впливу на персонал.

2. Система методів та стилів управління персоналом

Під методами розуміють прийоми, операції практичного або теоретичного пізнання дійсності, вирішення конкретного завдання. Практичним застосуванням методу є методика.

У процесі регулювання трудової діяльності персоналу можуть використовуватись різні підходи, прийоми, способи, що ґрунтуються на системному аналізі стану керованого об’єкта, тобто різноманітні методи управління людьми. Отже, метод менеджменту персоналу – це сукупність способів і прийомів, які використовують на різних рівнях і ланках управління персоналом, з метою впливу на колектив працівників та окремих виконавців для досягнення місії організації та ї цілей.

Методи менеджменту класифікують на типи за ознаками характера впливу, способу та напряму впаливу, а також способу врахування інтересів працівників (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Класифікація методів менеджменту персоналу.

За ознакою характера впливу виділяють такі методи впливу керівників на трудову поведінку підлеглих: адміністративні, економічні, правові, соціально-психологічні, технологічні.

Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи управління засновані на владних, розпорядчих, наказових способах впливу на персонал. Основними засобами такого управління є організаційно-розпорядчі документи: накази, розпорядження, інструкції, положення, стандарти, правила. Адміністративні методи управління базуються на законодавстві та етиці спілкування. Поряд із застосуванням організаційно-розпорядчих документів вони передбачають проведення спеціальних процедур і заходів: виробничих нарад, інструктажів, співбесіди, атестацій, контрольних перевірок, звітів.

Економічні методи управління засновані на врахуванні й використанні економічних інтересів індивідуальних, групових, колективних. Основні засоби економічного управління такі: плани та графіки виконання робіт, нормативи, норми й ліміти витрачання ресурсів, калькуляції та ціни, кошториси витрат, економічні стимули й санкції. Економічні методи управління охоплюють широке використання таких процедур, як планування, облік, контроль, економічний аналіз, оцінювання персоналу по заслугах, мотивація та стимулювання.

Правові методи управління базуються на розподілі, регламентуванні та використанні прав, обов’язків і відповідальності структурних підрозділів організації та посадових осіб. Вони спираються на чинні нормативно-правові акти держави та керівництва організації: закони, постанови, укази, накази, статути, угоди, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції та регламенти. Правові методи управління особливо ефективні, якщо вони використовуються в поєднанні з економічними й адміністративними.

Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на врахуванні та використанні соціальних потреб та інтересів індивідів і колективів; вони спираються на поведінкову психологію людей у сфері спільної праці. В арсеналі соціально-психологічних методів управління є такі дійові засоби, як навчання та виховання, соціальне планування, моральне заохочення, соціальне страхування, соціальний захист персоналу.

Технологічні методи управління грунтуються на застосуванні для їх реалізації технічної та конструкторської документації. До них належать технологічні карти, конструкторські документи, інструкції з використання техніки тощо.

За способом впливу на трудову поведінку людей у сфері спільної праці виділяють методи:

- стимулювання (засновані на задоволенні актуальних потреб працівників і спрямовані на посилення мотивації ефективної діяльності персоналу);

- інформування (сприяють тому, щоб працівники, маючи необхідну інформацію, самостійно та свідомо регулювали свою трудову поведінку);

- переконання (використовуються для коригування неадекватної поведінки окремих працівників);

- адміністративного примусу (можуть застосовуватись тимчасово, локально в екстремальних ситуаціях).різних рівнях і ланках управління, з метою впливу на колектив працівників та окремих виконавців для досягнення місії організації та ї цілей.

За напрямом впливу методи менеджменту класифікують на:

- методи прямого впливу, які безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи тощо);

- методи непрямого впливу, які створюють умови для впливу (плани, стимули тощо).

За способом врахування інтересів працівників виділяють методи:

- матеріального впливу;

- владного впливу;

- морального впливу.

Важливо, що мистецтво управління людьми проявляється в тому, наскільки гнучко, доцільно й ефективно керівники використовують різноманітні методи, їхні комбінації з урахуванням конкретної виробничої ситуації.

Стиль управління персоналом – це манера поведінки керівника щодо підлеглих.

Виділяють три основні стилі управління: автократичний, демократичний, ліберальний.

Автократичний стиль характеризується високим рівнем єдиновладдя керівника. Він особисто визначає стратегічну лінію та приймає рішення. Широко застосовуються відповідні санкції до окремих осіб і робочих груп.

Демократичний стиль характеризується розподілом повноважень і участі працівників в управлінні, відповідальність не концентрується, а розподіляється, рішення приймаються особисто, але погоджуються з підлеглими. Застосовується до груп або осіб, які бажають і частково здатні виконувати роботу, тобто мають навики і кваліфікацію, достатні для виконання завдань.

Ліберальний стиль керівництва характеризується мінімальним втручанням керівника у роботу підлеглих, їм делегується право приймати рішення, надається майже повна свобода у визначенні своїх цілей і в контролі за роботою. Цей стиль застосовується до окремих осіб і робочих груп, яким притаманна висока кваліфікація, спрямованість на забезпечення доброякісної роботи, відповідальне та позитивне ставлення до організації.

Вибір стилю управління персоналом залежить не тільки від професійних, соціально-психологічних та інших особливостей підлеглих і колективу загалом, але й від самого керівника, йоговмінь, здібностей, рис характеру тощо.