- •Менеджмент персоналу
- •Загальні положення
- •1. Управління персоналом як наука
- •2. Зміст і основні принципи менеджменту персоналу
- •3. Концепції менеджменту персоналу
- •4. Персонал як об’єкт управління
- •5. Система управління персоналом організації
- •6. Зарубіжний досвід менеджменту персоналу
- •Тема 2. Методологія менеджменту персоналу
- •1. Технологія менеджменту персоналу.
- •2. Система методів та стилів управління персоналом.
- •3. Основні стратегії менеджменту персоналу.
- •1. Технологія менеджменту персоналу
- •2. Система методів та стилів управління персоналом
- •3. Основні стратегії менеджменту персоналу
- •Тема 3. Ресурсне забезпечення менеджменту персоналу
- •1. Забезпечення ресурсами процесу управління персоналом
- •2. Нормативно-правове забезпечення
- •3. Науково-методичне забезпечення
- •4. Інформаційне забезпечення
- •5. Кадрове забезпечення
- •6. Матеріально-технічне забезпечення
- •7. Фінансове забезпечення
- •Тема 4. Соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу.
- •1. Колектив як соціальна група
- •2. Культура організації в управлінні кадрами
- •Типи організаційної культури
- •3. Психологічний клімат в колективі
- •Тема 5: кадрова служба та кадрове діловодство
- •1 Кадрова політика та її напрямки
- •2. Кадрові служби та їх основні функції
- •3. Організаційна структура кадрових служб
- •Взаємодія кадрової служби з іншими структурними підрозділами організації
- •4. Кадрове діловодство
- •5. Організація обліку і звітності з кадрових питань
- •Структура особової картки
- •Структура особової картки
- •Тема 6. Планування і формування персоналу
- •1. Стратегічне та оперативне кадрове планування в організаціях
- •2. Аналіз наявної чисельності та структури персоналу
- •3. Методи визначення потреб організації в персоналі
- •4. Формування персоналу організації
- •5. Методи найму персоналу
- •6. Методики підбору працівників
- •7. Психологічні аспекти підбору кадрів
- •8. Методи відбору працівників
3. Психологічний клімат в колективі
Вивчення та удосконалення соціально-психологічного клімату колективу є невід’ємною частиною управління персоналом організації й реалізуються в повсякденній роботі керівника. Соціально-психологічний клімат характеризується специфічною для спільної діяльності людей атмосферою психічного та емоційного стану кожного працівника й залежить від загального стану оточуючих його людей. Психологічна атмосфера — це специфічний психічний стан групи людей, що проявляється в спілкуванні та стилі спільної діяльності. Це нестійка, динамічна сторона колективної свідомості, що виявляється через характер психічного настрою, який може бути діяльним, споглядальним, життєрадісним, песимістичним, цілеспрямованим, анархічним і т. д.
На відміну від атмосфери, соціально-психологічний клімат характеризує не ситуативні зміни в переважаючому настрої людей, а лише його стійкі риси. Отже, соціально-психологічний клімат — це переважаюча й відносно стійка духовна атмосфера, або психічний настрій колективу, що проявляється у ставленні працівників як один до одного, так і до спільної справи.
Роль соціально-психологічного клімату в організації визначається тим, що:
- він є суттєвим елементом в організації спільної діяльності людей, оскільки зумовлює її безпосередні умови, характеризує психологічні аспекти мікросередовища і результати праці;
- забезпечує механізм зворотного зв’язку особистості з колективом і сприяє її розвитку;
- визначає міру включення кожного працівника в діяльність, а також характер її спрямованості та ефективність.
У загальних рисах, сприятливий соціально-психологічний клімат характеризується ціннісно-орієнтаційною єдністю та згуртованістю; об’єднуючими міжособистісними стосунками та задоволеністю ними членів групи; наявністю умов для самореалізації й самоутвердження особистості; задоволенням професійною діяльністю; відсутністю негативних лідерів і негативних психологічних груп; переважанням почуття симпатії-притягання між працівниками; взаємною відповідальністю й вимогливістю. Несприятливий соціально-психологічний клімат проявляється в роз’єднуючих стосунках, у напружених взаєминах між членами групи, конфліктних ситуаціях і конфліктах, зниженні мотивації до праці, зменшенні продуктивності, погіршенні трудової дисципліни, збільшенні плинності кадрів тощо. Усе це позначається на результатах діяльності.
Соціально-психологічні резерви в умовах сприятливого соціально-психологічного клімату виникають на всіх рівнях структурної організації колективу. На індивідуальному рівні вони зумовлюються особистісними психічними властивостями працівника, які реалізуються для задоволення потреби в самоутвердженні, самореалізації, бажанні відповідати експектаціям групи. Для працівника особливе значення має колективна думка про нього, оскільки вона зачіпає сферу почуттів та емоцій. Задоволеність працівників міжособистісними стосунками є суттєвою характеристикою соціально-психологічного клімату. Ці міжособистісні взаємини можуть розвиватися на основі кооперації та співробітництва або змагання й конфронтації. Найбільш продуктивними є стосунки, які формуються на взаємній привабливості працівників. Взаємна привабливість (непривабливість) визначає домінуюче ставлення людини до інших і охоплює:
- симпатії-антипатії;
- притягання-відторгнення.
Симпатії-антипатії — це відчуття задоволення (незадоволення) від реального або уявного контакту з іншою людиною. Притягання (відторгнення) є практичною, реальною складовою цих відчуттів. Міжособистісна привабливість (непривабливість) може набувати стійкого зв’язку між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприязнь.
Психологічними механізмами регуляції соціально-психологічного клімату є адаптація, комунікація, ідентифікація, інтеграція. Адаптація спрямована на активне прийняття і засвоєння особистістю цінностей і норм колективу, що сприяє кращій її самореалізації. Комунікації сприяють активному обміну інформацією, залученню працівників до процесу управління, їхньому духовному збагаченню. Ідентифікація (уподібнення себе з іншими) сприяє формуванню почуття причетності до групи, захищеності, самостійності, самоповаги. Інтеграція сприяє перетворенню групи в згуртований, саморегулівний соціальний організм, у якому зусилля всього персоналу спрямовані на досягнення цілей організації.
Отже, вміле застосування соціально-психологічних методів, оптимальна організаційна культура і сприятливий соціально-психологічний клімат забезпечуєть максимальне залучення працівників у діяльність організації, що є умовою підвищення продуктивність праці, соціального розвитку і рівня реалізованості творчого потенціалу кожного працівника у трудовій діяльності, а отже, і ефективності діяльності організації загалом.