2.3.4 Методи групової взаємозмінності, регулювання та пригонки
Методи групової взаємозмінності, регулювання та пригонки не забезпечують повної взаємозмінності. Тому вони використовуються, коли деталі та вироби виготовляються з досить широкими технологічними допусками.
Метод групової взаємозмінності використовується, коли середня точність розмірів ланок розмірного ланцюгу досить висока та економічно несприятлива. Цей метод оснований на обиранні відповідно до вимог стандартів деталей, сортування їх на рівну кількість груп з більш вузькими груповими допусками та складанні з них після комплектування одноіменних груп для подальшого використання. Таке складання називають селективним.
Метод регулювання використовується для досягнення високої точності виробу при виготовленні та у процесі експлуатації при досить широких допусках розмірів ланок розмірного ланцюгу. Цей метод оснований на обиранні у розмірному ланцюгу відповідно до вимог стандартів ланок – компенсаторів, за рахунок зміни розмірів яких без видалення матеріалу (регулювання) буде досягатися потрібна точність замикаючої ланки. До недоліків цього методу слід віднести збільшення кількості деталей виробу та потрібність у додаткових технологічних операціях у процесі виготовлення та експлуатації, що негативно впливає на техніко – економічні параметри виробу.
Метод пригонки використовується, коли потрібна точність замикаючої ланки досягається за рахунок додаткової обробки однієї, заздалегідь обраної складової ланки розмірного ланцюгу. Цей метод використовується у одиничному та дрібносерійному виробництві, коли використання інших методів забезпечення потрібної точності технічно не можливе або економічно не доцільне.
Основи технічних вимірювань
3.1 Теоретичні основи метрології
3.1.1 Загальні відомості
Метрологія – наука про виміри фізичних величин, методи і засоби забезпечення їх єдності та досягнення потрібної точності.
Головні задачі метрології (ГОСТ 16263 – 70) – встановлення одиниць вимірювання фізичних величин, державних еталонів та зразкових засобів вимірювання , розробка теорії, методів та засобів вимірюівавння та контролю, забезпечення єдності вимірювання та єдинообразних засобів вимірювання, розробка методів оцінки похибок, стану засобів вимірювання та контролю, а також передачи розмірів одиниць від еталонів або зразкових засобів вимірювання робочим заособам вимірювання.
Вимірювання фізичної величини виконують дослідним шляхом за допомогою технічних засобів. У результаті вимірювання отримують значення фізичної величини
(3.1)
де q – значення фізичної величини у одиницях вимірювання;
U – одиниця вимірювання фізичної величини.
Значення фіщичної величини, що встановлено безпосередньо у результаті вимірювання називається дійсним. У більшості випадків немає потреби визначати дійсне значення фізичної величини. При цьому достаньо визначити принадлежність фізичної величини де-якій області Т, що носить назву допуску
або
(3.2)
В Україні нормативно-правовою основою метрологічного забезпечення є Державна система забезпечення єдності вимірювання (ДСВ). Нормативно – технічний документ ДСВ – державний стандандарт. Відповідно до ДСТУ 3651.1 - 96 [11] в Україні діє Міжнародна система одиниць (СІ). Відповідно встановлені слідуючи основні одиниці вимірювання фізичних величин: відстані – метр (м), маси – кілограм (кг), часу – секунда (с), сили електричного струму – ампер (А), термодинамічної температури – кельвін (К), сили світла – кандела (кд), кількості речовини – моль (моль), величини кута – радіан (рад). Похідні одиниці фізичних величин отримуються від основних за допомогою рівнянь з`вязку між фізичними величинами. Для визначення десяткових кратних або дольних значень фізичних величини використовуються відповідні префікси, наприклад, 10-3 (мілі) або 10-6 (мікро) й, таким чином 0,000001 м = 0,001 мм (міліметр) = 1,0 мкм (мікрометр).