- •Література, її завдання і найважніші ціхи
- •Із секретів поетичної творчості
- •Сьогочасне літературне прямовання
- •Дещо про творчість поетичну
- •Іван Нечуй-Левицький (1838–1918)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Кайдашева сім’я
- •«Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького в контексті національного виховання
- •Панас Мирний (1849–1920)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Хіба ревуть воли, як ясла повні?1
- •Частина перша
- •Польова царівна
- •Дитячі літа
- •Тайна-невтайна
- •Дізнався
- •Частина друга
- •Частина третя
- •Нема землі!
- •З легкої руки
- •Сон у руку
- •Наука не йде до бука
- •Новий вік
- •Старе — та поновлене
- •Лихо не мовчить
- •Так оце та правда?!
- •Неволя України у творах Панаса Мирного
- •Іван Карпенко-Карий (1845–1907)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Мартин Боруля
- •Дія перша
- •Дія друга
- •Дія четверта
- •Український театр у XIX столітті
- •Михайло Старицький (1840–1904)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Гетьман
- •Облога Буші
- •Іван Франко (1856–1916)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Сікстинська мадонна
- •Легенда про вічне життя
- •Декадент
- •Мойсей1
- •Перехресні стежки
- •Франко незнаний
- •Іван Франко1
- •Старе й нове в сучасній українській літературі
- •Борис Грінченко (1863–1910)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Каторжна
- •Дзвоник
- •Богдан Лепкий (1872–1941)
- •Із циклу «Із записної книжки» Ходить вітер очеретом
- •Із циклу «Весною» Час рікою пливе…
- •Під Різдво
- •Вона там є...
- •Лодко на голубих хвилях
- •Незглибиме синє море
- •Місячна ніч
- •Михайло Коцюбинський (1864–1913)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Тіні забутих предків
- •На камені
- •Цвіт яблуні
- •Імпресіонізм чи реалізм?
- •Ольга Кобилянська (1863–1942)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Малорусские писатели на Буковине
- •Василь Стефаник (1871–1936)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Камінний хрест
- •Моє слово
- •Синя книжечка
- •Виводили з села
- •Лесева фамілія
- •Вона — земля
- •Побожна
- •Словничок діалектних слів, що зустрічаються у творах Василя Стефаника
- •Трагічний ритм життя і творчості Василя Стефаника
- •Неоромантизм
- •Леся Українка (1871–1913)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Лісова пісня
- •Спис діячів «Лісової пісні»
- •Слово про Лесю Українку
- •Поетеса зламу століть
- •Микола Вороний (1871–1938)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Іванові Франкові
- •Серце музки
- •Інфанта1
- •Старим патріотам
- •Неминуча мета
- •Ти не любиш мене...
- •Блакитна панна
- •Євшан-зілля
- •За Україну!
- •До моря
- •Відозва до українських письменників1
- •Посланіє
- •Олександр Олесь (1878–1944)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Чари ночі
- •Моїй матері
- •Колискова
- •По дорозі в Казку Картина перша
- •Картина друга
- •Картина третя
- •Журба і радість олександра олеся
- •Володимир Винниченко (1880–1951)
- •Зі скарбниці критичної думки
- •Письменник світового масштабу
«Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького в контексті національного виховання
[...] Відомо, що повість у час свого виходу зазнала цензурних втручань, і автор змушений був вилучати цілі уривки з неї. Про це неодноразово говорилося, але, здається, вже пора подивитися на викреслене і ввести його в текст. Тим паче, що воно може принципово змінити погляд на весь твір. [...] Отож, погляньмо на першу редакцію початку повісті, яка має виразне національно-виховне спрямування. [...]
За своїм змістом варіант початку має принципові відмінності від того, який традиційно звикли бачити читачі. У ньому автор не обмежується статичним пейзажем, він намагається не стільки протиставити опис розкішної природи дріб’язковому внутрішньому світові примітивних людей, скільки створити смислову опозицію історіософського звучання, коли героїчне минуле і трагічне сучасне (мається на увазі XIX століття) України подаються у протилежних ціннісних координатах.
Минуле письменник позначає «славними битвами Богдана Хмельницького». І цієї деталі виявилося досить, щоб героїзувати колишню історію України, створити її позитивний образ.
На такому тлі заходить мова про сучасне. І тут піднесений тон різко падає: Україна зображується, «ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля». І якщо сентенція щодо української волі зрозуміла, то метафоричний вислів «похований цілий народ» вимагає додаткового тлумачення. Адже виникає закономірне питання: про який же тоді народ написана повість? Відповідь дає змогу розкрити ще одну смислову опозицію, закладену в текст вступу: письменник протиставляє психологію своїх сучасників внутрішньому стану того покоління, яке виграло Визвольну війну проти Польщі. Саме про духовну смерть українців XIX століття хоче сказати Нечуй-Левицький і, що дуже важливо, про велику національну катастрофу, яку переживала в той час Україна. Духовна смерть народу для письменника дорівнює смерті фізичній. Отож, вже на початку твору чітко заявляється тема морально-психологічної стагнації суспільства, коли люди позбавлені поривань, які об’єднали б їх у націю, надали їхнім діям визвольного спрямування. Наявність чи відсутність таких поривань — ось ті критерії, за якими Нечуй-Левицький оцінює минуле і сучасне рідного краю, а також духовний і політичний рівень поколінь, представлених сім’єю Кайдашів. І хоча в основній частині повісті історіософських украплень більше немає, перший варіант вступу однозначно розкриває причини бездуховності своїх героїв. Метафори «похований цілий народ» та «кладовище української історії» закладають у текст думку про несамореалізованість України, невиконання нею своєї історичної місії.
У таких умовах живуть (існують) Кайдаші, прагнення яких не виходять за межі хатніх клопотів і ведення натурального господарства. Своїм побутом вони ілюструють стиль життя нації, що опинилася на узбіччі світового розвитку, тобто зведеної до рівня маргінальної. Ця маргінальність проступає в понятті «смерть народу», яке сформульоване низкою наведених образних словосполучень. За таких обставин вислів «Кайдашева сім’я» переходить у ряд афористичних... [...]