1. "Друга природа", створена людиною: все те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність.

На відміну від природи (лат. nature), тобто матеріальної дійсності, існуючої поза людиною, культура (лат. cultura — оброблення) - про­дукт цілеспрямованої діяльності людей, тобто та частина природи, яка зазнала впливу людської діяльності. За цією ознакою культура окреслюється як світ арте­фактів - штучних речей та явищ, що протистоять недоторканій природі. Отже, за межами людської діяльності ми вже не сти­каємося із культурою. Виділяючи цю ознаку, ми потрапляємо у складну систе­му відношень між природним та свідомо зміненим, природним та соціальним. Ці відношення, можуть бути гармонійними, а можуть бути і досить конфліктними. В найкращому варі­анті культуротворча діяльність повинна виявляти, використову­вати та яскраво демонструвати глибинні, приховані можливості та здатності природного.

2. Способи, технології, методи творення культурних явищ (культуротворча людська діяльність), які вводять людину у технологічний аспект культури.

Для характеристики куль­тури зовсім не обов'язково фіксувати всі предмети людської діяльності. Необхідно виявити та дослідити способи та методи їх створення, оскільки технологія, тобто всі не­обхідні умови продукування предметів культури, постає ключем до їх осмислення як явищ культури , важливою умовою прилучення людини до процесів культуротворення . За цією озна­кою можна ввизначити культури передові та відсталі, ефективні та неефективні, індустріальні та доіндустріальні, розвинені та примітивні. Ця ж ознака дозволяє враховувати і те, яким саме чином люди включаються у культуротворчий процес: чи постають вони як активні діячі, чи як прості виконавці, чи, навіть, як жертви даного процесу. При цьому виявляються не лише характеристики технології, а й характеристики соціальної систе­ми в аспекті її культурності.

Але , на превеликий жаль, найкращі технології можуть використо­вуватись не лише для розвитку та позитивного утвердження людини у людському способі буття, а й для руйну­вання як людини, так і культури.

3.Сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей.

Культура, як сфера, де виявляються особливості та здібності людини як людини, постає сукупністю людських соціально-історич­них та культурних цінностей. Вона виражає те, що для людини набуває особливої значущості, поза чим людина не може розгля­дати себе і свою життєдіяльність сповненими сенсу та змісту. Саме за певні цінності в суспільстві розгортається боротьба між старим та новим, між справжньою культурою та псевдокультурою, між гуманістичною культурою та культурою людиноненавис­ницькою. Проблема полягає в тому, що за конкретних умов суспільного життя досить складно виявити справжні культурні цінності, які орієнту­ють розвиток культури на духовне збагачення людини та її моральне вдосконалення. Досить часто певні культурні новації сприйма­ються суспільством та окремими індивідами з обуренням, з гнівом, оцінюються як руйнівні та негативні у відно­шенні до людського самоствердження, але минає час, і такі оці­нки міняються на прямо протилежні.

4. Явища культури, в яких глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно.

Тут йдеться не просто про цінності та способи діяльності, а про виведення і людської діяль­ності, і самої людини на певну гра­ничну межу своїх можливостей як інтелектуального, так і мате­ріально-діяльного планів.

За цією ознакою культура не підлягає ніяким порівнянням та оцінкам у плані прогресу чи регресу: тут досягається максимально можливе на даний момент, за даних обставин, і тому всі такого роду досягнення стають вічни­ми та незрівнянними. Тому цю ознаку культури можна вважати вирішаль­ною, оскільки в усьому створеному людьми ми шукаємо саме цього - неперевершеного, виразного, незамінного. Так, ніякі відновлення чи відбудови ніколи не зможуть компен­сувати справжніх культурних втрат. В кращому випадку вони можуть сприяти оновленню культурно-історичної пам'яті, бути повчальними, протее залишаються лише макетами чи точними копіями дійсних культурних творів.

5. Способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей.

Ясно, що використання предметів культури також повинно бути культурним. Але в цій галузі в сучасному суспільстві існує безліч про­блем: з одного боку, зберігання, використання, розподіл культурних цінностей постає економічно досить об­тяжливим, а, з іншого боку, не завжди можна надійно визначити, що саме із сучасного суспільного процесу варто виділяти в якості культурних досягнень, зберігати та належним чином використовувати. Проблема збереження культурних ціннос­тей була виділена ЮНЕСКО (гуманітарним відділом ООН) в якості однієї із глобальних проблем сучасної цивілізації.