- •Іноземні капітали в Російській імперії 1856 – 1913 рр.
- •Динаміка ввезення сільськогосподарських машин із сша до Росії після прийняття закону 1912 р.
- •Розподіл гільдійських купців в українських губерніях у 1897 р. (%)
- •Співвідношення експортного й імпортного потенціалів найбільш розвинутих країн на 1914 р.
Співвідношення експортного й імпортного потенціалів найбільш розвинутих країн на 1914 р.
Країна |
Населення (тис. осіб) |
Важливі продукти імпорту, загальна сума (млн. крб.) |
Продукти експорту, сума (млн. крб.)
|
Австро-Угорщина |
51,314 |
Бавовна, вовна, вугілля, тютюн, машини, кокс, 977,2 |
Деревина, худоба, збіжжя, цукор, метал, 914,3 |
Велика Британія |
45,677 |
Збіжжя, бавовна, шовк, цукор, продукти харчування, 5783,9 |
Вугілля, метал, папір, машини, вовна, хімічні вироби, 4347,2 |
Німеччина
|
64,914 |
Збіжжя, бавовна, хутро, вовна, шкіра, деревина, 4101,7 |
Залізо, машини, папір, вугілля, хімічні вироби, 3175 |
Італія |
34,565 |
Бавовна, шовк, вугілля, збіжжя, машини, метал, 1159,1 |
Фрукти, вино, мармур, 711,4 |
Росія (українські губернії) |
162,438 (17,134) |
Машини, чай, бавовна, метал, шовк, хімічні вироби, 788,4 (86,68) |
Зерно, продукти харчування, вугілля, деревина, нафта марганець, цукор, ікра, хутро, будівельні матеріали, 1366,4 (355,16) |
Персія
|
9,500 |
– |
Шовк, опіум, тютюн, рис, бавовна, фрукти, 344,3 |
Румунія
|
9,960 |
Метал, машини, хімічні вироби, вовна, бавовна, 153,3 |
Зерно, нафта, фрукти, 140,5 |
США
|
92,284 |
Цукор, шовк, вовна, хімічні вироби, 2550,8 |
Бавовна, зерно, харчові продукти, нафта, тютюн, папір, машини, метал, 3233,4 |
Франція
|
39,252 |
Вовна, вугілля, бавовна, шовк, деревина, зерно, 2659,1 |
Вироби із шовку, машини, вино, папір, металеві вироби, 2453,5 |
Але існував і зворотний бік цього успіху. Навіть занижені офіційні дані свідчать, що за час управління С.Ю. Вітте Міністерством фінансів і його відповідальності за впровадження політики протекціонізму державний борг Російської імперії збільшився з 4,9 до 6,7 млрд. крб. Фактичне зростання було ще більш значним. За оцінкою дослідника народногосподарського комплексу Петра Ляшенка, протягом 90 років “розміри державного боргу для фінансування будування залізниць, заохочення промисловості, накопичення золотого фонду й інших фінансових операцій, зросли більш, ніж на 3,5 млрд. крб., з яких 2,5 млрд. крб. – за рахунок внутрішнього грошового ринку і 1 млрд. крб. – шляхом закордонних державних позик”35. Якщо врахувати, що за даними перепису 1897 р. 77 % населення Російської імперії становило селянство, то стає зрозумілим: саме ця верства населення несла на собі головний тягар фінансової політики держави. Цей недолік в економічній системі С. Вітте був досить очевидним також для його сучасників. П.М. Мілюков писав у біографічній статті про міністра фінансів, що його політика дала “поштовх прискореному розвитку промисловості за рахунок добробуту села”. Б. Глинський в “Русских ведомостях” наводить таку ретроспективну оцінку: “Але молодий промисловий капіталізм можна було створити лише за рахунок когось: цей рахунок сплачувало селянство. За час своєї енергійної діяльності С.Ю. Вітте знайшов дуже мало часу для турбот про селянина”36.
Наведені спостереження свідчать про те, що політика протекціонізму – це складне соціальне явище. Держава, яка опинилась у ситуації, коли вона повинна постійно наздоганяти, змушена вдаватися до форсування подій. У результаті збігу таких обставин, як обмеженість фінансових ресурсів і одночасні складні зовнішньополітичні проблеми, держава змушена свідомо жертвувати соціальними й економічними інтересами якоїсь іншої верстви, у даному випадку селянства.
На наш погляд, у цих фактах є одна суттєва закономірність – будь-яка імперія надає перевагу сировинному розвитку своїх колоній. Це стосується і Російської імперії у її політиці щодо України. Спостерігається наступна суперечність: з одного боку, централізована митна політика, яка спрямована на виконання конкретного завдання (отримання максимального прибутку і жорсткий захист процесу індустріалізації), що цілком зрозуміло, а з іншого – при використанні отриманих коштів – повне ігнорування інтересів регіонів, особливо України, губернії якої давали 1/3 експортного прибутку для російського бюджету. У цьому ракурсі доречно розглянути таке питання, як співвідношення політики протекціонізму й колоніалізму в Україні. Це питання є актуальним і для сучасної історичної науки. Наприклад, у радянській історіографії 1960 – 1970-х рр. стверджувалось, що індустріалізація в цілому позитивно вплинула на подальший розвиток українського народу. Історик І. Гуржій вважав, що в новому економічному контексті Україна опинилась у значно кращому становищі порівняно з російськими регіонами, отримала вихід на величезний ринок, а також завдяки більш високим темпам індустріалізації послідовно збільшувала частку своєї присутності на ньому37. Дещо з інших позицій на цю проблему дивився економіст Михайло Волобуєв. Згідно з його концепцією, Україна належала до “європейського” типу колоній, тобто була промислово розвинутою країною, з якої викачувались не стільки ресурси, скільки капітал і потенційні прибутки. Механізм викачування капіталів дуже простий: імперська політика ціноутворення штучно створювала таке становище, за якого ціни російських готових виробів ставали надзвичайно високими, а української сировини – занадто низькими. Тому, за оцінками М. Волобуєва, українська промисловість втрачала потенційні прибутки і змушена була обслуговувати господарські інтереси російського центру. Подібної думки в цілому дотримувався і В. Голубничий у праці “Три лекції про економіку України”38.
Отже, виходячи з різноплановості думок і концепцій, можемо зробити такі висновки.
В умовах політики протекціонізму процес індустріалізації включав два етапи: перший – становлення й розвиток гірничодобувної, металургійної, переробної (цукрова) галузей промисловості; другий – створення машинобудівної галузі. На початку ХХ ст. в Україні функціонували два паровозобудівних заводи (Харківський та Луганський і лише один Коломенський у Росії), а також авіаційне підприємство “Анатра” в Одесі.
Історичний досвід індустріалізації кінця ХІХ – початку ХХ ст. дає приклад використання митно-тарифного законодавства як ефективного заходу трансформації імпорту готових виробів в імпорт капіталів. Але слід зазначити і негативні риси політичного курсу, який досліджується, а саме: експорт промислових виробів не перевищував 3,4 %, і на цьому етапі українськими промисловими товарами задовольнявся лише внутрішній ринок Російської імперії; розподіл експортних коштів фактично не враховував регіональних інтересів і потреб Російської імперії, особливо України з її експортним потенціалом. Однак існував ще один бік політики протекціонізму, суть якого полягала в тому, що українські губернії фактично перетворились на лідерів у нових економічних і технологічних умовах господарювання. Політика протекціонізму прискорила процес політичної структуризації українського суспільства, створила підгрунтя, на якому базувалися й діяли політичні сили з метою відродження української державності.39
1 Мицак А.П. Організація та структура Львівської митниці: сторінки історії. – Львів, 1999. – С. 8.
2 Милютин И.А. Россия и Германия. – СПб.: Изд-во Сытина, 1894. – С. 9.
3 Весь Юго-западный край. – К., 1913. – С. 84.
4 Эвентов Л.Я. Иностранные капиталы в русской промышленности. – М., 1931. – С. 12.
5 Менделеев Д.И. Проблемы экономического развития России. – М.: Соцэкгиз, 1960. – С. 382.
6 Державний архів Дніпропетровської області (Далі ДАДО). Приднепровье. 1910 год (справочное издание). – Екатеринослав.: 1910. – С. 198.
7 Соболев М.Н. История русско-германского торгового договора. – Пг.: 1915. – С. 199.
8 Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1991. – С. 346.
9 ДАДО. – Ф. 2151, оп. 11, спр. 1, арк. 15 – 17.
10 Туган-Барановский М. Русская фабрика в прошлом и настоящем. – М.: Госсоцэкгиз, 1938. – Т. 1. – С. 371.
11 Зив В.С. Иностранные капиталы в русских акционерных предприятиях. –Петроград, 1915. – С. 19.
12 Воблий К. Нариси з історії цукрово-бурякової промисловості УРСР. – М., 1928. – Т. 1. – 245 с.
13 Материалы по истории СССР. – М.: Наука,1957. – Т. VI. – С. 200 – 216.
14 Українське державотворення: Словник - довідник / За ред. О.М. Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – С. 149.
15 ДАХО. – Ф. 84, оп. 1, спр. 503, арк. 90.
16 Дякин В.О. Германские капиталы в России. – Л.: Наука, 1971. – С. 50.
17 Дякин В.О. Германские капиталы в России. – С. 143.
18 Украина – Германия: экономическое и интелектульное сотрудничество (ХІХ – ХХ вв.). – Днепропетровск: НГАУ, 1998. – Т. 1. – С. 124.
19 Совет министров Российской империи в 1905 – 1906 гг. Документы и материалы. – Л.: Наука, 1990. – С. 260.
20 Оль П.В. Иностранные капиталы в народном хозяйстве довоенной России. – Л.: Соцэкгиз, 1928. – С. 76.
21 Українське державотворення. – С. 421.
22 Весь Екатеринослав. 1911 год. – Екатеринослав, 1911. – С. 102.
23 Кругляк Б.А. Торговельна буржуазія в Україні (60-ті роки ХІХ ст. – 1914 р.) // Український історичний журнал. – 1994. – № 6. – С.71 – 81.
24 Боханов А.Н. Торговые дома в России в конце ХІХ – начале ХХ века // История СССР. – 1990. – № 4. – С. 96.
25Чупров А.И., Мусницкий М.И. Упорядочение железнодорожных тарифов по перевозке хлебных грузов. – СПб., 1890. – С. 104.
26 Промышленность и торговля. – СПб., 1908. – № 23. – С. 587.
27 Лившин Я.И. Монополии в экономике России. – М.: Соцэкгиз, 1961. – С. 393.
28 Памятная книга Екатеринослава. 1914 год. – Екатеринослав, 1914. – С. 139.
29 Памятная книга Екатеринослава. 1914 год. – Екатеринослав, 1914. – С. 70.
30 Державний архів Запорізької області. – Ф. 24, оп. 1, спр. 19, арк. 19.
31 ДАДО. – Ф. 463, оп. 1, спр. 18, арк. 30.
32 Памятная книга Екатеринослава. 1914 год. – Екатеринослав, 1914. – С. 82.
33 Грушевський М. На порозі нової України (репринтне відтворення видання 1918 року). – К., 1991. – С. 156.
34 Витте С.Ю. Конспект лекций о государственном и народном хозяйстве. –СПб., 1912. – С. 209.
35 Лященко П.И. История народного хозяйства СССР. – М., 1952. – Т. 2. – С. 390.
36 Глинский Б. Граф Сергей Юлиевич Витте // Исторический вестник. –1915. – Т. CXL. – № 4. – С. 237
37 Гуржій І.О. Україна в системі загальноросійського ринку у 60 – 90 роки ХІХ ст. – К., 1967.
38 Голубничий В. До питання про економічний колоніялізм на Україні / Українська економічна думка: Хрестоматія. – К.: Знання, 1998. – 448 с.
39