Основні поняття та призначення мови Basic.
Бейсік – мова програмування для запису алгоритму рішення задачі у вигляді, зрозумілому для ЕОМ.
Бейсік — одна з найпростіших мов програмування, яку корисно використовувати для початкового знайомства з основами програмування. Він орієнтований на роботу з ЕОМ в режимі діалогу, тобто забезпечує безпосереднє спілкування людини з ЕОМ в процесі рішення задачі. Це і визначило його широке використовування в ПК.
Первинна розробка фірми MicroSoft — система ВАSICA, потім з'явилася система GWBASIC, потім різні версії системи Quick BASIC, зараз популярною є версія Visual Basic, адаптована для написання підпрограм та макросів в пакеті Microsoft Office.
До складу MS-DOS, починаючи з версії 5.0 фірма MicroSoft, включила систему QBASIC, що є усіченим варіантом QuickBASIC.
Середовище QBASIC доступне для будь-якої моделі сумісних ПЕОМ — займає на диску всього 325 Кбайт. В той же час, володіючи достатньо великими можливостями, дозволяє створювати комплекси програм для вирішення серйозних реальних задач прикладного характеру, будучи дуже простою в освоєнні. Її можна розглядати як перехідний місток до професіонально-орієнтованих версій мови Бейсік.
Загальні символи мови Бей сік
При рішенні багатьох прикладних задач на ПК часто виникає необхідність обчислення різних елементарних математичних функцій (синус, косинус, логарифм і т. д). Для цього в пам'ять ПК включені програми для обчислення таких функцій. Включені в мову програмування функції називають вбудованими. Для обчислення кожної з них в програмі достатньо вказати лише її ім'я і значення аргументу.
рис. 8. Структурна схема мови Бейсік
Таблиця 13.
Опис позначень
Позначення в математиці |
Опис |
Запис на мові Бейсік |
IxI |
Повертає абсолютну величину (модуль) аргументу |
ABS (Х) |
√x |
Повертає квадратне коріння з аргументу |
SQR (Х) |
sin x |
Повертає значення синуса аргументу (аргумент указується в радіанах) |
SIN (Х) |
cos x |
Повертає значення косинуса аргументу (аргумент указується в радіанах) |
COS (Х) |
tan x |
Повертає значення тангенса аргументу (аргумент указується в радіанах) |
TAN (Х) |
ех |
х — аргумент, е — основа натурального логарифма, рівне 2,718... |
EXP (Х) |
ℓn x |
Повертає логарифм з основною е |
LOG (Х) |
Integer x |
Повертає цілу частину аргументу (від англ. Integer — цілий) |
INT (Х) |
Sign x |
Повертає 1, якщо аргумент більше нуля; 0, якщо аргумент рівний нулю; —1, якщо аргумент менше нуля (від англ. SiGN — знак) |
SGN (Х) |
Види даних
Дані прийнято класифікувати по видах і типах. Звичайно виділяють три види даних: константи, змінні, масиви. Перший вид об'єднує величини, що не змінюються в процесі рішення задачі. Другий – це ті величини, які при виконанні обчислень можуть приймати різні значення. Третій – впорядкована множина констант або змінних.
У кожному виді даних звичайно виділяють три типи: числовий, символьний і логічний. Числовий тип – це цілі, десяткові, дійсні (десяткові дроби), комплексні, двійкові, шестнадцатирічні, восьмерічні числа. Символьний тип – це послідовності символів обмеженої довжини. Логічний тип визначається двома значеннями даного: правда, неправда. Для підвищення точності обчислень серед дійсних чисел виділяють числа звичної і подвоєної точності.
Пояснення змінних зводиться до вказівки їх імен і типів. Ім'я змінної – це послідовність символів, завдовжки не більш 40, що починаються з букви. Наприклад, X, У, Z, ADA, B12 і т.д. Рекомендується вибирати по можливості коротші імена. Тип змінної указується додаванням спеціального символу після імені змінної.
Хай в програмі фігурують змінні з іменами А, B, З; I, J, ДО; О, P, Q; X, У, Z і відомо, що А, B, З при рішенні задачі за цією програмою прийматимуть значення цілого типу, I, J, До – дійсного типу, О, P, Q – дійсного типу подвоєної точності, а X, У, Z – символьного типу. Тоді оголошення змінних зводиться до запису:
A%, B%, C%, I, J, ДО, O#, P#, Q#, X$, Y$, Z$.