Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КМ_Metod_3sem_print_A5.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
1.72 Mб
Скачать

Лабораторна робота № 6 установка і конфігурування мережних протоколів. Розрахунок параметрів мережі.

Мета роботи – ознайомитися із призначенням і параметрами трьох найпоширеніших мережних протоколів, навчитися встановлювати і конфігурувати ці протоколи.

Примітка. Усі дії в даній лабораторній роботі виконувати у віртуальному середовищі, а саме в ОС (Windows XP Professional_RP8xx) чи (Windows XP Professional_RP7xx).

Ознайомившись з текстом лабораторної роботи, виконати розрахунок за п. 6.5.

6.1 Модель взаємодії відкритих систем (osi)

В моделі взаємодії відкритих систем (OSI) мережні протоколи функціонують на мережному й транспортному рівнях. Вони відповідають за транспортування даних по мережному комплексу. Разом з ОС Windows 2003 Server можна використовувати кілька мережних протоколів.

Windows 2003 Server підтримує наступні протоколи:

  • TCP/IP. Найбільш розповсюджений мережний протокол.

Установлюється на комп'ютери з Windows Server 2003 або Windows XP Professional за замовчуванням.

  • NWLink IPX/SPX/NetBIOS. Застосовується для взаємодії з

мережними Novell NetWare.

  • NETBEUI. Немаршрутизований протокол. Корисний в

невеликих мережах.

  • AppleTalk. Цілком функціональний і маршрутизований

протокол. Використовується для підтримки комп'ютерів Apple Macintosh.

  • DLC (Data Link Control). У основному застосовується в

принтерах і для з'єднання з оточенням IBM.

Windows XP Professional підтримує три протоколи: TCP/IP, NWLink IPX/SPX/NetBIOS і NETBEUI.

6.2 Використання tcp/ip

TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - протокол керування передачею/протокол Інтернету) є одним із найбільш розповсюджених протоколів Інтернету. Спочатку він був розроблений Міністерством Оборони США в 1970 р. як спосіб з'єднання неоднакових мереж. Зараз цей протокол став промисловим стандартом.

При звичайній установці системи Windows Server 2003 (Windows XP Professional) протокол TCP/IP встановлюється за замовчуванням. Він має наступні переваги:

  • Це найбільш розповсюджений протокол, який

підтримується практично всіма мережними ОС. Він необхідний для доступу в Інтернет.

  • TCP/IP масштабується і тому може використовуватися

у великих і малих мережах. У великих мережах він надає послуги маршрутизації.

  • Це відмовостійкий протокол, що може динамічно

змінювати маршрут передачі пакету, якщо яка-небудь ланка в мережі стає недоступною (передбачається, що альтернативний маршрут існує).

  • Для нього пропонуються допоміжні протоколи, наприклад,

Dynamic Host Configuration Protocol (DHCP — протокол динамічної конфігурації хоста) і Domain Name System (DNS — система доменних імен), що надають додаткову функціональність.

6.2.1 Конфігурування tcp/ip

Протокол TCP/IP використовує IP-адресу й маску підмережі. Можна сконфігурувати також додаткові параметри, в тому числі настроювання DNS і Windows Internet Name Service (служба імен Інтернету для Windows). При установці мережі це настроювання здійснюється вручну чи автоматично.

IP-адреса

IP-адреса унікально ідентифікує комп'ютер в мережі. Це 32-розрядна адреса, що складається з чотирьох полів, розділених крапкою. Частина адреси є адресою мережі, а частина — адресою локального комп'ютера.

Якщо ви використовуєте Інтернет, то повинні будете зареєструвати свою IP-адресу на одному із сайтів реєстрації Інтернету. Існують 5-ть класів адрес, що розрізняються розміром фрагментів, які застосовуються для представлення адреси мережі й адреси хоста (див. Рис. 6.1-6.3).

Рисунок 6.1 - Класи IP-адрес

Рисунок 6.2 - Класи IP-адрес (детально)

Рисунок 6.3 - Нумерація IP-мереж

Діапазони приватних IP-адрес, визначені організацією IANA, для локальних мереж (стосовно протоколу IP 4-й версії):

10.0.0.0 — 10.255.255.255 (10.0.0.0/8 або 10/8);

172.16.0.0 — 172.31.255.255 (172.16.0.0/12 або 172.16/12);

192.168.0.0 — 192.168.255.255 (192.168.0.0/16 або 192.168/16).

127.0.0.1 - це закільцьовуюча IP-адреса локального комп'ютера (її можна узнати за допомогою команди IPCONFIG).

Маска підмережі

Маска підмережі дозволяє визначити, яка частина IP-адреси є адресою мережі, а яка — адресою хоста. За замовчуванням використовуються наступні маски підмережі:

Клас А 255.0.0.0

Клас В 255.255.0.0

Клас З 255.255.255.0

За допомогою числа 255 ви визначаєте октет чи октети (іноді — фрагменти октетів), які використовуються для ідентифікації мережної адреси. Наприклад, якщо в мережі класу В маска підмережі дорівнює 255.255.0.0, то в адресі 191.200.2.1 мережною адресою є 191.200, а адресою хоста — 2.1.

Шлюз за замовчуванням

Якщо мережа містить маршрутизатори, потрібно сконфігурувати шлюз за замовчуванням. Маршрутизатором називається пристрій, що з'єднує два чи більше сегменти мережі. В моделі взаємодії відкритих систем маршрутизатори функціонують на мережному рівні.

Для того щоб сконфігурувати сервер Windows Server 2003 як маршрутизатор, необхідно встановити дві чи більше мережних карт, зв'язати кожну з них із своїм мережним сегментом і сконфігурувати необхідним чином. Можна також використовувати маршрутизатори, що поставляються сторонніми організаціями; як правило, вони забезпечують більше можливостей, ніж сервери Windows Server 2003, сконфігуровані як маршрутизатори.

Припустимо, що мережа сконфігурована, як показано на Рис. 6.4. Мережна IP-адреса мережі А — 10.0.9.0, а мережі Б — 10.0.56.0. В цьому випадку потрібно налаштувати кожну мережну карту в маршрутизаторі на IP-адресу сегменту із яким вона з'єднана.

Рисунок 6.4 – Конфігурування шлюзу за замовчуванням

Комп'ютери кожного сегменту конфігуруються так, щоб вказувати на IP-адресу мережної карти в маршрутизаторі, яка з'єднана з цим сегментом. Наприклад, комп'ютер H1 на Рис. 6.2 з'єднаний з мережею А. Для нього конфігурується шлюз за замовчуванням з адресою 10.0.9.100. Комп'ютер H2 зв'язаний з мережею Б, відповідний шлюз за замовчуванням має адреси 10.0.56.100.

DNS-сервери

DNS-сервери визначають (перетворюють) імена хостів в IP-адреси. Це полегшує доступ до хостів доменів.

Чи знаєте ви IP-адресу Білого дому? Це 198.137.240.91. Хост-ім’я Білого дому — www.whitehouse.gov. З цього прикладу зрозуміло, чому хост-імена використовувати зручніше, ніж IP-адреси.

Коли ви, з'єднавшись з Інтернетом, набираєте адресу www.whitehouse.gov, DNS-сервери перетворюють це ім'я у потрібну IP-адресу. Якщо у вас немає доступу до правильно налагодженого сервера DNS, ви можете сконфігурувати на своєму комп'ютері файл HOSTS. Цей файл містить відображення IP-адрес на хости доменів, до яких потрібно одержати доступ.

Сервери WINS

Сервери WINS перетворюють імена NETBIOS (Network Basic Input/Output System - мережна базова система введення/виводу) в IP-адреси. Система Windows XP використовує імена NETBIOS, так само як і хост-імена, для ідентифікації комп'ютерів в мережі. У основному це потрібно для забезпечення зворотної сумісності із системою Windows NT 4, де ця схема адресації застосовувалася дуже широко. При спробі звернутися до комп'ютера по його імені NETBIOS ОС повинна перетворити це ім'я у IP-адресу. Таке перетворення виконується одним із наступних методів:

  • методом широкого віщання (broadcast). Застосовується,

якщо комп'ютер із яким ви намагаєтеся встановити зв'язок, знаходиться в тому ж сегменті мережі.

  • за допомогою сервера WINS.

  • за допомогою файлу LMHOSTS, що містить статичне

відображення IP-адрес на імена комп'ютерів NETBIOS.

Конфігурування IP вручну

Інтернет-протокол можна сконфігурувати вручну, якщо відома IP-адреса і маска підмережі. При використанні таких компонентів, як шлюз за замовчуванням чи сервер DNS, необхідно знати ще IP-адреси комп'ютерів, на яких розташовані ці служби.

Для конфігурування протоколу IP вручну зробіть наступне:

  • зайдіть в (Мережеві підключення) (Пуск-налаштування

панель управління;

  • клацніть правою кнопкою миші на пункті Підключення по

локальній мережі й в меню, що відкрилося, виберіть пункт Властивості;

  • в діалоговому вікні властивостей локального з'єднання

виділіть пункт Internet Protocol (TCP/IP) і натисніть на кнопку Властивості;

  • відкриється діалогове вікно властивостей протоколу

Інтернету. Встановіть перемикач Використовувати наступну IP-адресу;

  • у відповідних текстових полях укажіть IP-адресу, маску

підмережі і шлюз за замовчуванням (при бажанні);

  • можна також установити перемикач Використовувати

наступні адреси DNS-серверів і у відповідних текстових полях указати основний і альтернативний сервери DNS;

  • натисніть на кнопку ОК, щоб зберегти налаштування і

закрити діалогове вікно.

Установка додаткових параметрів

Якщо клацнути мишею на кнопці Додатково вікна властивостей протоколу Інтернету, то відкриється діалогове вікно додаткових налаштувань протоколу TCP/IP. На відповідних вкладках можна конфігурувати також додаткові параметри DNS і WINS.

Додаткові налаштування DNS

Вкладка DNS діалогового вікна додаткових налаштувань TCP/IP застосовується для конфігурування серверів, які використовуються при перетворенні імен. Доступні в цьому вікні додаткові параметри настроювання TCP/IP для DNS:

  • адреси DNS-серверів, в порядку використання

визначає сервери DNS, які використовуються для визначення запитів DNS. За допомогою розташованих в правій частині цього вікна стрілок можна переміщатися вгору чи вниз за списком;

  • дописувати основний DNS-суфікс і суфікс підключення

визначає, яким чином система DNS буде перетворювати некваліфіковані доменні імена. Наприклад, якщо первинним суфіксом DNS є TestCorp.com і ви введете команду ping lala, то система DNS спробує перетворити ім'я хоста lala.TestCorp.com;

  • дописувати батьківські суфікси основного DNS-суфікса

визначає, чи включати в систему перетворення імен суфікс батька для суфікса первинного домену DNS, аж до іншого рівня імені домену. Наприклад, якщо суфіксом первинного домену DNS є SanJose.TestCorp.com і ви вводите команду ping lala, система DNS намагається перетворити хост-ім’я спочатку як lala.SanJose.TestCoгр.сом, а потім як lala.TestCorp.com;

  • дописувати наступні DNS-суфікси (по порядку)

визначає суфікси DNS, які використовуються при перетворенні некваліфікованого імені. Наприклад, якщо первинним суфіксом DNS є TestCorp.сом і ви введете команду ping lala, то система DNS спробує перетворити ім'я хоста lala.TestCorp.com. Якщо ввести додатковий суфікс DNS MyCorp.com і знову дати команду ping lala, то система спробує перетворити ім'я хоста спочатку як lala.TestCorp.com, а потім як lala.MyCorp.com;

  • DNS-суфікс підключення. визначає суфікс DNS для

з'єднання. Якщо цей суфікс конфігурується на сервері DHCP, а ви вказуєте суфікс в даному полі, він перепише суфікс, який визначається сервером DHCP;

  • зареєструвати адреси цього підключення в DNS

визначає, що комп'ютер спробує динамічно зареєструвати свою адресу, використовуючи ім'я, яке задано на вкладці Ідентифікація системи діалогового вікна властивостей системи (доступ до якого здійснюється за допомогою значка Система панелі управління);

  • використовувати DNS-суфікс підключення при реєстрації в

DNS

визначає, що при автоматичній реєстрації за допомогою сервера DNS комп'ютер використовує комбінацію імені комп'ютера й суфікса DNS.

Додаткові настроювання WINS

Додаткові параметри WINS конфігуруються на вкладці WINS діалогового вікна додаткових настроювань TCP/IP. Доступні в цьому вікні додаткові параметри настроювання TCP/IP для DNS:

  • WINS-адреса, в порядку використання

визначає WINS-сервери, які використовуються при перетворенні запитів WINS. За допомогою розташованих в правій частині вікна кнопок із стрілками можна переміщатися вгору й униз за списком;

  • включити перегляд LMHOSTS

показує, чи може для перетворення імен використовуватися файл LMHOSTS. При включенні цієї можливості кнопка Імпорт LMHOSTS дозволити імпортувати на комп'ютер файл LMHOSTS;

  • включити NETBIOS через TCP/IP

дозволяє використовувати статичні IP-адреси, так, що комп'ютер зможе взаємодіяти з комп'ютерами, на яких установлені ранні ОС;

  • відключити NETBIOS через TCP/IP

забороняє використання NETBIOS поверх протоколу TCP/IP. Застосовуйте цей параметр, тільки якщо у вашій мережі встановлені лише клієнти з операційними системами сімейства Windows NT чи клієнти, що підтримують DNS;

  • використовувати параметр NETBIOS з DHCP-сервера

настроювання NETBIOS і WINS будуть визначатися сервером DHCP.

Динамічне конфігурування IP

Динамічне конфігурування протоколу Інтернету припускає наявність в мережі сервера DHCP. Він автоматичний надає своїм клієнтам усю інформацію, яка необхідна для конфігурування IP.

При установці протоколу TCP/IP на сервер Windows Server 2003 (Windows XP Professional) комп'ютер за замовчуванням налагоджується на динамічне одержання IP-адреси.

Якщо ваш комп'ютер налагоджений на ручне конфігурування, а ви хочете переключити його на динамічне, зробіть наступне:

  • зайдіть в (Мережеві підключення) (Пуск-налаштування-

панель управління);

  • клацніть правою кнопкою миші на пункті Підключення по

локальній мережі та в меню, що відкрилося, виберіть пункт Властивості;

  • в діалоговому вікні властивостей локального з'єднання

виділіть пункт Internet Protocol (TCP/IP) і натисніть на кнопку Властивості;

  • з'явиться діалогове вікно властивостей протоколу

Інтернету. Встановіть перемикач Отримати IP-адресу автоматично. Натисніть на кнопку ОК.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]