- •Лекція 1.Соціально-психологічні особливості підприємництва.
- •Особистісні якості, що перешкоджають успіху в бізнесі
- •У структурі управлінської діяльності керівника-бізнесмена можна виділити кілька найважливіших функцій:
- •Суб'єктивні, психологічні особливості – це об'єктивні обмежувальні фактори поведінки.
- •Етапи вироблення управлінських рішень
- •Психологічні механізми, що впливають на прийняття управлінських рішень
- •Психологічні труднощі, що заважають виявленню проблем
- •Тема 2.
- •Дихотомія «екстраверсія—інтроверсія» конкретизується іншою парою понять: «раціональність—ірраціональність».
- •Типи трансакцій
- •Тема 3. Сприйняття і розуміння у підприємницькій діяльності
- •Механізми міжособистісної перцепції:
- •1) Пізнання і розуміння людьми один одного (ідентифікація, емпатія, атракція);
- •2) Пізнання себе в процесі спілкування (рефлексія);
- •3) Прогнозування поведінки партнера по спілкуванню (каузальна атрибуція).
- •«Ефекти», що виникають під час сприйняття людьми один одного:
- •У більш широкому плані всі ці ефекти можна розглядати як прояв особливого процесу, що супроводжує сприйняття людини людиною, а саме — явища стереотипізації.
- •Соціальні стереотипи є однією з основ формування першого враження.
- •На сприйняття і розуміння іншої людини впливає також соціальна дистанція між людьми.
- •Це регулятор наступної поведінки.
- •Тому можна сказати, що перше враження завжди правильне?
- •Основне інформативне навантаження несуть брови й зона навколо рота (губи).
- •Міміка обличчя досить добре контролюється людиною, у багато разів краще, ніж тіло.
- •Успішності самопрезентації сприяють:
- •Гальмуючі фактори:
- •Виділення переваги зовнішніми, видимими засобами завжди дуже істотне.
- •Дуже важливо вміти показати партнеру своє ставлення до нього: частіше добре, але іноді й не дуже.
- •Дуже важливо, щоб вербальні сигнали самоподачі відносин збігалися з невербальними.
- •Складові елементи іміджу:
- •Пріоритетні якості, що формують позитивний імідж людини:
- •Тема 4.
- •П'ять рівнів настанов на взаємодію в міжособистісних відносинах:
- •Види впливу конструктивні і неконструктивні:
- •Психологічні засоби впливу:
- •Руйнівний ефект маніпуляції:
- •Причини маніпулятивної поведінки:
- •Характерні риси маніпулятора:
- •Джерела маніпулювання:
- •Системи маніпулятивної поведінки:
- •Маніпулятивні ролі (чи типи маніпуляторів):
- •Використання мішені та приманок
- •Захист від маніпуляцій
- •1. Не показуйте своїх слабких сторін
- •2. Усвідомте, що вами маніпулюють
- •3 А). Пасивний захист
- •Маніпуляції
- •Захист від маніпулювання
- •Якщо ж необхідність у цьому дійсно є, то спочатку треба «розставити крапки над і».
- •Інший варіант класифікації психологічних захистів:
- •У спілкуванні з маніпулятором повинні переважати:
- •Тема 5. Управління конфліктними ситуаціями
- •1 Питання. Поняття та типологія конфліктогенів. Правила безконфліктної поведінки
- •Типи конфліктогенів
- •Прагнення до зверхності
- •Вияви агресивності
- •Порушення правил
- •Несприятливий збіг обставин
- •2 Питання. Формула конфлікту. Типологія конфліктів. Невипадкові конфлікти
- •Ключова роль у розв’язанні – правильне формулювання конфліктної ситуації.
- •Найбільшої похвали заслуговує керівник, який не допускає конфліктів, або ліквідує їх у зародку.
- •1 Етап – визначити, де знаходяться справжні причини конфлікту.
- •Ключове питання: кому вигідно?
- •2 Етап. Що робити?
- •Поради відомих юристів.
- •1. Усвідомлення наявності проблеми
- •2. Виявлення причини
- •3. Вироблення можливих варіантів рішення
- •4. Оцінка можливих варіантів
- •5. Ухвалення рішення
- •6. Реалізація рішення
- •7. Два погляди на ухвалення рішень
- •Тема 6. Поняття психотерапії, її різновиди
- •Емоції обов'язково спричиняють певні зміни у фізіологічному стані організму.
- •50 Способів перемогти стрес:
- •Питання модульного контролю
Тема 4.
СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ВПЛИВУ ТА МАНІПУЛЮВАННЯ
4 год.
Основні стратегії впливу на людину
Засоби і механізми маніпулятивного впливу
Маніпуляції у спілкуванні
Розпізнання маніпуляції та захист від неї
Питання 1.
Під «психологічним впливом» ми будемо розуміти зміну психологічних характеристик особистості, групових норм, суспільної думки чи настрою за рахунок використання психологічних, соціально-психологічних закономірностей.
Результат впливу залежить від обраних способів чи стратегій:
Якщо ми орієнтовані на швидкий результат, то виберемо спосіб, що не вимагає довгих пояснень і міркувань, більш наступальний і вимогливий.
Якщо ж ми працюємо на перспективу, й у нас є час для пояснень, то будемо діяти більш м'яким, ласкавим, дружнім способом, що дозволяє партнерові включитися в процес взаємодії творчо.
Психологи пропонують кілька типологій стратегій впливу на людину. Основним критерієм у них є ставлення до партнера по спілкуванню:
як до суб'єкта – ставлення до партнера як до цінності, настанова на діалог і співробітництво.
як до об'єкта – ставленням до партнера по спілкуванню як до засобу, знаряддя досягнення власних цілей.
Існують три основні стратегії — «імперативна», «маніпулятивна» і «розвиваюча»:
Імперативна стратегія відповідає «об'єктній», чи «реактивній» парадигмі в психології, відповідно до якої психіка й людина в цілому розглядаються як пасивний об'єкт впливу зовнішніх умов і продукт цих умов. Використання імперативних методів впливу приводить найчастіше лише до зовнішнього короткочасного підпорядкування з боку об'єкта впливу і не торкається глибинних структур його психічної організації.
Імперативна стратегія найбільш доречна й ефективна в екстремальних ситуаціях, де потрібним є оперативне прийняття й виконання важливих для збереження системи рішень в умовах дефіциту часу, а також при регламентації ієрархічних відносин у системах «закритого» типу.
Маніпулятивна стратегія відповідає «суб'єктній» парадигмі, що ґрунтується на твердженні про активність та індивідуальну винахідливість психічного відображення зовнішніх впливів, де суб'єкт сам впливає на психологічну інформацію, що надходить ззовні.
Маніпулятивна стратегія реалізується головним чином за допомогою прийомів підсвідомого стимулювання, що «діють в обхід» психічного контролю, а також так званих маскувальних і конверсійних технік, що блокують систему психологічних захистів чи руйнують її, вибудовуючи натомість нову суб'єктивну просторово-часову організацію, нову модель світу.
Розвиваюча стратегія ґрунтується на «суб'єкт-об'єктній», чи «діалогічній» парадигмі, де психіка виступає як відкрита система, що знаходиться у постійній взаємодії, яка має внутрішній і зовнішній контури регулювання. Психіка в цьому випадку розглядається як багатомірне і «інтерсуб'єктне» за своєю природою утворення. «Розвиваюча стратегія забезпечує, на відміну від двох інших стратегій, актуалізацію потенціалів власного розвитку кожної зі взаємодіючих між собою систем.
Психологічними умовами реалізації такої стратегії впливу є діалог і обопільна відкритість. Це припускає, що дві системи в стані діалогу починають утворювати деякий спільний простір і часову тривалість, створювати єдину «подію», у якій вплив (у традиційному, «суб'єкт-об'єктному» значенні цього поняття) перестає існувати, поступаючись місцем просторово-часовій єдності цих систем.
Діалог, як відкритий з обох боків процес, припускає не тільки досить високий рівень психологічної культури суб'єкта, але і той факт, що діалогу треба учитися, й учитися постійно. Повинні бути організовані умови для такої діалогічної взаємодії.
Психологічні умови реалізації діалогу, за К. Роджерсом: 1) природність і спонтанність у вираженні суб'єктивних почуттів і відчуттів, що виникають між партнерами у кожному окремому моменті їхньої взаємодії; 2) безумовно позитивне ставлення до інших людей і до самого себе, турбота про іншого і прийняття його як рівноправного партнера по спілкуванню; 3) емпатичне розуміння, уміння тонко й адекватно співчувати почуттям, настрою, думкам іншої людини в ході міжособистісних контактів з нею. Останню умову щодо уміння правильно чи активно слухати і співчувати, налаштовуватися на «хвилю» співрозмовника К. Роджерс вважає однією з найбільш потенційних і діючих сил, що впливають на психічні та особистісні зміни в людях. |
Усі ці механізми забезпечення зовнішнього діалогу запускаються за наявності стану справжнього внутрішнього діалогу. Стан занурення в глибинні шари власного внутрішнього світу створює сприятливі умови для безпосереднього проникнення у глибинні шари внутрішнього світу інших людей і забезпечує «надійність» психічного зчеплення з ними.