Тестові завдання:

1. Л. М. Красавіна у структурі ринку позичкових капіталів не виділяє:

1. світовий грошовий ринок;

2. світовий ринок капіталів;

3. світовий ринок інвестицій;

4. світовий фінансовий ринок.

2. Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між:

1. суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах;

2. ринком та іншими економічними категоріями;

3. фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції;

4. можливостями функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки.

3.Що не є функцією фінансового ринку:

1. мотивована мобілізація заощаджень та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2. реалізація вартості, втіленої у фінансових активах;

3. формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

4. вплив на грошовий обіг та призупинення обороту капіталу.

4. Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає:

1. у створенні фінансовим ринком умов для залучення підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу;

2. у створенні фінансовим ринком умов для безупинного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів;

3. у виявленні обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення;

4. у створенні мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів.

5. Сутність функції впливу на грошовий обіг зводиться до:

1. виявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення;

2. створення фінансовим ринком умов для безупинного переміщення грошей у процесі здійснення різноманітних платежів;

3. створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів;

4. створення фінансовим ринком умов для залучення підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу.

6. Напрями переміщення фінансових активів:

1. канали прямого та зворотного інвестування;

2. канали прямого та непрямого фінансування;

3. канали прямого та зворотного фінансування;

4. канали прямого та непрямого інвестування.

7. Основним видом діяльності фінансових інститутів на ринку є:

1. скорочення ризику через диверсифікацію;

2. узгодження термінів інвестицій;

3. консультації учасникам ринку щодо інвестування;

4. забезпечення платіжного механізму.

8. Трансформація активів виконує таку функцію:

1. купівля-продаж фінансових активів від імені клієнтів;

2. скорочення ризику через диверсифікацію;

3. управління активами інших учасників ринку;

4. торгівля фінансовими активами за свій рахунок.

9. Державне регулювання не здійснюється з метою:

1. захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

2. дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;

3. контролю за прозорістю та відкритістю ринку;

4. забезпечення платіжного механізму.

10. За терміном обігу фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

1. грошовий ринок та ринок капіталів;

2. ринок довгострокових та короткострокових позик;

3. первинний та вторинний ринок;

4. біржовий та позабіржовий ринок.

11. Гроші та розрахункові документа відносять до:

1. інструментів валютного ринку;

2. інструментів страхового ринку;

3. інструментів ринку цінних паперів;

4. інструментів ринку позичкових капіталів.

12. За характером фінансових зобов’язань не існує фінансових інструментів такого виду:

1. інструменти без наступних фінансових зобов’язань;

2. боргові фінансові інструменти;

3. часткові фінансові інструменти;

4. дольові фінансові інструменти.

13. Державне регулювання діяльності фінансового ринку не здійснюється шляхом:

1. нагляду за діяльністю фінансових установ;

2. відсторонювання керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

3. застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

4. нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ.

14. Основною проблемою сучасного фондового ринку не є:

1. ліквідація системи моніторингу фондового ринку;

2. розбудова інфраструктури фондового ринку;

3. стабілізація ринку облігацій внутрішніх державних позик;

4. вдосконалення системи прав інвестора.

15. Що не є основним органом державного регулювання фінансового ринку в Україні:

1. Національний банк України;

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

3. Верховна Рада;

4. спеціально уповноважені органи виконавчої влади.