Хвороби

Рис уражують різноманітні мікроорганізми, що є збудниками хвороб рослин, всього їх нараховується близько 350 видів. За результатами визначення етіології хвороб рису, встановлено, що більшість хвороб мають грибну етіологію. Найбільш небезпечною та поширеною хворобою рису на сьогодні є пірикуляріоз, також потенційно небезпечними залишаються гельмінтоспоріоз та альтернаріоз.

Пірикуляріоз. Поширений в усіх зонах рисосіяння, найбільш небезпечна хвороба рису.

На уражених рослинах рису з’являються плями характерної овальної чи ромбовидної форми з червоно-коричневою облямівкою та сірим центром. Плями можуть бути на листках (мал.10), піхвах листків, вузлах, а також гілочках волоті та колосках. Листки та пагони при сильному уражені відмирають. При ураженні вузлів стебло нахиляється та переломлюється. В результаті ураження стебла нижче волоті, остання всихає чи зломлюється. Розвитку хвороби сприяють рясні опади в травні-липні при денних температурах до 30⁰С (вночі не нижче 20⁰С) та відносній вологості повітря 86-98%.

Головними джерелами інфекції є уражене насіння, стерня, пожнивні рештки. Уражене насіння погано проростає та певна частина його втрачає життєздатність.

Гельмінтоспоріоз, уражує рослини в усі фази вегетації. В період сходів хворі рослини буріють, загнивають, посіви зріджуються.

На початку кущіння у хворих рослин коренева шийка вкривається сіро-оливковим бархатистим нальотом спороношення гриба, вузол кущіння загниває, на листках з’являються багаточисленні темно-коричневі та чорні плями, що світліють в центрі. Стебло стає світло-коричневим, рослини відстають в рості.

В період дозрівання в уражених рослин темніють вузли, а міжвузля стають блідими. Рослини формують менше продуктивних стебел, волоті часто наполовину пустозерні, сірого кольору, колоскові лусочки темно-бурі.

Альтернаріоз. Збудник найчастіше уражує дорослі рослини в фази викидання волоті – дозрівання, часто уражуються рослини ослаблені, уражені пірикуляріозом, гельмінтоспоріозом, пошкоджені комахами чи птахами.

На листках і стеблах з’являються оливкові та чорнувато-бурі крапкові ураження чи бархатистий наліт. Волоть та колоскові лусочки набувають брудно-сірого забарвлення та вкриваються темно-коричневими плямами. На листках та стеблах, особливо відмерлих, з’являється оливковий чи бурий бархатистий наліт спороношення. Уражена зав'язь, відмирає та перетворюється в чорну масу, що складається з грибниці та спор гриба.

Шкідники

Щодо видового складу шкідників, то близько 40% ентомофауни рисового поля належать до багатоїдних шкідників, 30% – це шкідники злакових культур та ще 30% - спеціалізовані шкідники рису. Багато з них пристосувались до живлення різними органами рослин рису в різні фази розвитку. Представники першої групи пошкоджують переважно дорослі рослини від кущіння до дозрівання їх резерваціями є узбіччя доріг, міжчекові валики скидні та зрошувальні канали. Шкідники другої групи також шкодять у цей період вегетації рису, переходячи із суміжних з посівами рису злакових культур. І лише останні спеціалізовані шкідники є постійними комплексом, який для свого розвитку потребує зволожений ґрунт чи шар води, та завдає найбільшої

Незважаючи на досить велику кількість шкідливих видів, для кожної зони рисосіяння лише певні види є економічно важливими з погляду втрат врожаю, які вони спричиняють. В південних областях України фауна рисових систем нараховує близько 20 видів, які належать до 2-х класів, класу ракоподібних та комах. Велике різноманіття шкідників забезпечує тривалий період їх шкідливості – від проростання насіння до дозрівання врожаю.

Найбільш небезпечними є ті розвиток яких пов’язаний з наявністю в чеках постійного шару води – це естерія, щитень, ячмінний мінер, рисовий комарик та прибережна муха. З багатоїдних суттєвої шкоди посівам рису завдають-рисова п’явиця, звичайна злакова попелиця та великий конусоголов. Велике видове різноманіття обумовлює різний характер заподіяної шкоди та тривалий період шкідливості.

Першими посівам рису шкодять представники класу ракоподібних естерія (Leptesteria dagalacennsis Sars.) та щитневий рачок (Apus cancriformis Schaff.). Свій розвиток на посівах рису дані види починають за умови досягнення середньодобової температури зрошувальної води позначки 18-20⁰С, що, як правило, співпадає з моментом масової сівби рису. За таких умов личинки щитнів та естерій відроджуються з яєць, що зберігалися в ґрунті, вже на третю добу після першого затоплення.

Шкідливість даних видів багато в чому залежить від обраної технології вирощування рису, а саме від типу розташування насіння (на поверхні, чи в ґрунті).

Пошкоджувати проростки рису личинки щитнів починають на другу добу, в цей період вони посилено живляться та швидко розвиваються. За одну добу одна особина пошкоджує 10-15 паростків. При чисельності щитнів 10-17 екз/м² пошкоджується 26,6-36,7% висіяного насіння, при цьому втрати врожаю становлять 13,2-19,1%.

Що стосується естерії, то перші 5-7 діб вона не наносить шкоди посівам рису. У подальшому завдяки високій рухливості і за високої чисельності (500-800 екз/м²) естерія вибиває молоді незміцнілі проростки рису, рослини спливають і гинуть, посіви зріджуються до 22-27%, що призводить до посиленого кущіння рослин, збільшення тривалості вегетаційного періоду та пустозерності.

Одним з найбільш чисельних та шкідливих видів з класу комах в умовах України є рисовий комарик – Cricotopus silvestris Fabr. Розвиваючись на посівах рису у двох поколіннях, рисовий комарик пошкоджує рис до кінця червня. При цьому найбільшої шкоди завдають личинки другого покоління, які інтенсивно живляться рослинною їжею, заселяючи з нижньої сторони плаваючі та занурені у воду листки сходів. Вони повністю знищують їх паренхіму, часто лишаючи лише центральну жилку та верхній епідерміс. Найбільш сильно пошкоджують сходи при глибокому затопленні посівів. За масового розмноження сходи гинуть повністю. Рослини, пошкоджені рисовим комариком формують меншу кількість зернівок, мають меншу масу зерна з рослини .

Прибережна муха – Ephydra macellaria Egg. Шкодить личинка, масова поява яких спостерігається в ІІ-ІІІ-й декадах травня та першій декаді червня. Шкідливість прибережної мухи відмічається у погано спланованих чеках за неякісної заробки насіння в ґрунт. Найбільшої шкоди завдають личинки першого покоління, поява яких співпадає з фазою проростання – сходи. За часткового пошкодження кореневої системи рослини рису відстають в розвитку, знижується їх продуктивність, повне під’їдання корінців сходів личинками призводить до зрідженості посівів. У пошкоджених рослин корінці мають вигляд рівно підрізаних, рослини спливають і гинуть, посіви зріджуються. Загибель молодих рослин становить від 9 до 17%. Рослини, пошкоджені в більш пізній період, не гинуть, проте набувають більш світлішого забарвлення.

Ячмінний мінер – Hуdrellia griseola Fallen., шкодять личинки, що після відродження проникають в середину листка. Зроблені міни часто охоплюють більшу частину листка, при цьому листки знебарвлюються та відмирають. Найбільшої шкоди завдає ослабленим сходам рису на ранніх фазах вегетації. Пошкоджує сходи до кінця червня. Пошкоджені листки жовтіють та відмирають. Частина личинок проникає в стебло і рослина гине. За пошкодження личинками 10-15% площі листків сходів урожайність рису суттєво не знижується, але за пошкодження 20-25% (одна личинка на дві рослини) втрачається близько 7-8% врожаю, а за чисельності одна личинка на одну рослину урожайність знижується на 18,5%. Шкідливість переважно обумовлюється зрідженістю посівів, ослабленням рослин та збільшенням пустозерності.