4.2. Сівозміни, система обробітку ґрунту, боротьба з забур’яненістю полів. Використання зрошуваних земель у господарстві.

Сівозміною називають науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та на території або тільки в часі. Ротація різних польових культур у часі й у просторі на полях сівозміни позитивно впливає на родючість ґрунту.

Сівозміна – могутній біологічний і агроекологічний фактор рослинництва. Чергування різних культур у часі й у просторі забезпечує більш сприятливі умови для загального росту і розвитку рослин, підвищенню врожайності та якості врожаю без додаткових витрат на добрива, зрошення, обробіток посівів.

Приводжу в приклад одну із сівозмін господарства – польова 8-пільна сівозміна.

Польові сівозміни призначені в основному для виробництва зерна, технічних культур і картоплі. Вони можуть мати різну кількість полів – від 4 до 12, кількість їх залежить від складу й співвідношення культур, розмір земельної площі, організаційно-господарських умов та інше.

1. Люцерна

2. Люцерна

3. Рис

4. Агромеліоративне поле + сидеральна культура

5. Рис

6. Агромеліоративне поле + сидеральна культура

7. Рис

8. Озимий ріпак

Озима пшениця (система обробітку, боротьба з забур´яненням).

Основною метою обробітку ґрунту у посушливих районах є збереження вологи на час сівби пшениці, що особливо важливо в посушливих районах, та як один із заходів боротьби з бур’янами. Обробіток чорних парів починається восени після збирання попередників із застосуванням системи зяблевого обробітку, який включає дво- трьох фазне лущення та глибоку оранку плугами з передплужниками здебільшого на глибину до 27 – 30 см. З осені поле, як правило боронують. Таке поле при нестійкому сніговому покриву або у безсніжні зими менше висушується (зменшується поверхня випаровування). Рано навесні зяб боронують. З появою бур’янів приступають до першої культивації з боронуванням на глибину 10 – 12 см, а на парах забур’янених гірчаком повзучим на глибину 12 – 14 см. Протягом літа пар підтримують у пухкому та чистому від бур’янів стану, проводячи 2 – 3 культивації з боронуванням з поступовим зменшенням глибини на 1,5 – 2 см. У вологе літо культивацію пару починають з глибини 6 – 8 см з поглибленням на 8 – 10 і 10 – 12 см.

Передпосівний обробіток ґрунту спрямований на створення сприятливого структурно-агрегатного складу посівного шару з ущільненим ложе для розміщення насіння та шару ґрунту над ним. Найкраще використовувати для цього культиватор (КПС – 4, УСМК – 5,4, КПШ – Д та ін), обладнані стрільчатими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС – 1,0, БЗСС – 1,0), а при недостатній вологості ґрунту – коткування з котками 3ККШ – 6. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і проведення якісної сівби культивацію проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння 4 – 6 см. На більш важких ґрунтах замість культивації використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК – 6, ВНІП – 5,6 та ін., на легких обмежуються боронуванням.

На півдні, також де проявляється вітрова ерозія після стерньових попередників та при підготовці чорного пару застосовують плоскорізний обробіток ґрунту. Здійснюють його голчастими боронами БІГ – 3, культиваторами плоскорізами КПШ – 5, КПЕ – 3,8А – для розпушення ґрунту на глибину до 10 см – 12 см, КПГ – 2 – 150, ПГ–3-5 – для осіннього обробітку пару на 25 – 27 см з кільчасто-шпоровими котками. При плоскорізному обробітку на поверхні зберігається до 80% стерні, що надійно захищає ґрунт від ерозії.

Поле після збирання кукурудзи на силос спочатку дискують вздовж і поперек, а потім орють. Якщо літо сухе, замість оранки застосовують безплужний обробіток.

Підготовка ґрунту після всіх попередників закінчується передпосівною культивацією на глибину загортання насіння: на важких ґрунтах – на 4 – 5 см, середніх – 5 – 7, легких – 7 – 9 см.