61. Класифікація приміщень за степеню електричної небезпеки. Допустима безпечна напруга, яка використовується в них.

  З метою забезпечення електробезпеки всі виробничі приміщення підрозділяють за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом на три класи:

        Приміщення без підвищеної небезпеки – це сухі приміщення з відносною вологістю не більше 75 % і температурою повітря в межах + 5…+ 25⁰ С, з неструмопровідними підлогами (дерев'яними, пластмасовими), з повітряним середовищем без струмопровідного пилу.

        Приміщення з підвищеною небезпекою – це приміщення, що характеризуються наявністю однієї з таких ознак:

               вогкість з постійною відносною вологістю повітря більше 75 %;

               струмопровідний пил;

               струмопровідні підлоги (земляні, металеві, залізобетонні, цегельні);

               висока температура повітря (вище 35 ⁰С);

               можливість одночасного дотику людини до металевих конструкцій будинків, технологічних апаратів, механізмів і до металевих корпусів електроустаткування.

        Приміщення особливо небезпечні – це приміщення, в яких наявною є одна з наступних ознак:

               відносна вологість повітря постійно близька до 100 %, внаслідок чого стіни, стеля таких приміщень покриті конденсатом вологи;

               приміщення з постійною наявністю їдких газів чи пари відносно матеріалу ізоляції струмоведучих частин;

               приміщення, для яких характерні дві чи більше ознак, що відносяться до класу приміщень з підвищеною небезпекою, наприклад, приміщення з струмопровідним пилом і сирою струмопровідною підлогою.

  У діючих виробничих приміщеннях, у місцях постійного електропостачання використовується: схована електропроводка; огородження струмоведучих частин; блокування та розміщення струмоведучих частин ЕУ у важкодоступному місці. Огородження можуть бути суцільним або сітчастими з розміром осередку не більше 25 х 25 мм.

        Суцільні або сітчасті огородження використовують при напрузі вище: у сухих приміщеннях – 65 В, у сирих – 36 В, а в особливо сирих –  12 В.

62. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних та трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю.

 Існує досить багато схем включення людини (варіантів дотику до точок електричної мережі) в електричне коло. Найбільш поширеними та характерними з них є чотири. Ці схеми такі:

1.            Включення людини між двома фазами електричної мережі (двофазне включення).

2.            Включення людини між однією фазою електричної мережі та землею (однофазне включення).

3.            Включення людини на напругу кроку.

4.            Включення людини на напругу дотику.

        При аналізі ступеня небезпеки ураження людини електричним струмом в кожному разі приймаємо стандартизовану (прийняту для розрахунків) величину опору тіла людини .

 

        Двофазне включення людини (рис. 13.3), як правило, завжди найбільш небезпечне, тому що, по-перше до тіла людини прикладається найбільша напруга електричної мережі – лінійна (), а по-друге – в електричне коло практично включений тільки опір людини. При чому, в цьому разі режим нейтралі електричної мережі суттєво не впливає на ступінь ураження людини електричним струмом.

        Виходячи із закону Ома є можливість визначити в загальному вигляді величину електричного струму, який протікає в цьому випадку через тіло людини:

        Якщо взяти за приклад електричну мережу з напругою джерела живлення 380 В, то величина електричного струму, що протікає через тіло людини, матиме таке значення:

        Виходячи з вищенаведених порогових значень електричного струму, що протікає через тіло людини виходить, що така величина струму значно більша за смертельну (нагадаємо, що порогове значення смертельного струму для людини складає ).

        Таким чином, двофазне включення людини в електричне коло характеризується високою небезпекою ураження електричним струмом.

        Однофазне включення людини в електричне коло.  На відміну від двофазного, при однофазному включенні людини в електричне коло до її тіла буде прикладена фазна напруга (рис. 13.4.). При чому, на ступінь ураження людини електричним струмом в цьому разі в значній мірі впливають тип і деякі параметри електричної мережі.

        На практиці така схема включення є найбільш розповсюдженою.

        Включення людини на напругу кроку та напругу дотику. Включення на напругу кроку та напругу дотику виникає тоді, коли людина знаходиться в полі розтікання електричного струму при замиканні на землю. При включенні на напругу кроку на людину діє електричний струм, що протікає шляхом, наприклад «права – ліва нога». При включенні на напругу дотику електричний струм протікає шляхом «рука людини, яка доторкається до корпусу електроустановки – ноги людини». Ступінь ураження залежить від параметрів струму замикання та розташування людини відносно точки замикання.

        Методи захисту в електроустановках

        Основним напрямком, що забезпечує необхідний рівень електробезпеки, є застосування нормативних методів захисту в електроустановках (ЕУ). До основних методів захисту від ураження людини електричним струмом, що застосовуються в електроустановках, відносяться:

               використання необхідного типу ізоляції (робочої, подвійної, додаткової, посиленої);

               забезпечення недоступності струмоведучих частин ЕУ;

               електричний розподіл електричної мережі;

               використання малої напруги;

               захисне відключення;

               захисне заземлення;

               занулення.

        Використання необхідного типу ізоляції

        В електроустановках використовують декілька видів ізоляції струмоведучих частин.

        Ізоляція робоча – електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу й захист працюючих від ураження електричним струмом.

        Ізоляція подвійна – електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що складається з робочої та додаткової ізоляції.

        Ізоляція додаткова – електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки,  передбачена додатково до робочої ізоляції на випадок пошкодження робочої ізоляції.

        Ізоляція посилена – поліпшена електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що забезпечує такий же ступінь захисту, як і подвійна ізоляція.

        Якість ізоляції характеризується, насамперед, її опором протіканню електричного струму. Відповідно до Правил устрою електроустановок (ПУЕ) опір ізоляції в електроустановках напругою до 1000 В повинен складати величину  R_із ≥ 0,5 МОм.

        Недоступність струмоведучих частин ЕУ забезпечується шляхом розміщення зовнішньої електропроводки мережі тимчасового електропостачання на опорах на висоті над рівнем землі, підлоги або настилу не менше:

        2,5 м – над робочим місцем:

        3,5 м – над проходами;

        6,0 м - над проїздами.

Магістральні проводи можуть бути без ізоляції в тому випадку, якщо вони прокладені на висоті не менше 3,5 м від рівня землі, підлоги або настилу.

        У діючих виробничих приміщеннях, у місцях постійного електропостачання використовується: схована електропроводка; огородження струмоведучих частин; блокування та розміщення струмоведучих частин ЕУ у важкодоступному місці. Огородження можуть бути суцільним або сітчастими з розміром осередку не більше 25 х 25 мм.

        Суцільні або сітчасті огородження використовують при напрузі вище: у сухих приміщеннях – 65 В, у сирих – 36 В, а в особливо сирих –  12 В.