43. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Нормування згідно нрб-76/87 (нрбу – 97) .

Іонізація живих тканин організму приводить до розриву молекулярного зв’язку і зміни хімічного складу структури різних з’єднань. Зміна в хімічному складі значної кількості молекул приводить до загибелі клітин. Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі може відбуватися: заторможення функцій кровотворних органів, порушення нормального згортання крові, збільшення хрупкості судин, розлад діяльності шлунково-кишечного тракту, зниження опору організму інфекційним захворюванням.

         Розрізняють зовнішнє і внутрішнє опромінення.

         Зовнішнє опромінення – це джерело іонізуючих випромінювань, розміщене ззовні організму. Внутрішнє опромінення – це попадання радіоактивних речовин всередину організму, при вдиханні повітря, при питті зараженої води. Це опромінення дуже небезпечне, так як викликає довго не заживаючі язви, які поражають різні органи.

         В результаті дії на людину всіх природніх джерел радіації– середня сумарна доза опромінення складає приблизно 125 мбер в рік.

         Одноразове опромінення в дозі:

25-50 бер – призводить до незначних швидкопроходящих змін в крові;

80-120 бер – появляються початкові ознаки променевої хвороби;

270-300 бер – гостра променева хвороба (можлива смерть в 20% випадках);

550-700 бер – смерть наступає в 50% випадках.

         Захворювання, які викликані радіацією, можуть бути гострими і хронічними. Гострі ураження наступають при опроміненні великими дозами на протязі короткого часу. Хронічні захворювання бувають як загальні,так і місцеві. Розвиваються вони завжди в скритій формі.

Розрізняють 3 степені променевої хвороби:

-   для першої степені – характерні незначні болі голови; в’ялість; слабість; порушення сну і апетиту;

-   для другої степені – виникає порушення обміну речовин; судинні і серцеві зміни; розлад органів травлення і т.п.;

-   для третьої степені хвороби – порушується діяльність генетичних органів; проходить зміна центральної нервової системи; бувають крововиливи; випадання волосся.

         Нормування іонізуючих випромінювань.

         Основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства є ДНАОП 00.3-3.24-97 ,,Норми радіаційної безпеки України” (НРБУ-97).

         Також гранично-допустимі рівні іонізуючих втпомінювань визначаються ,,Нормами радіаційної безпеки” - НРБ-76/87 та ,,Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними і іншими джерелами іонізуючих випромінювань” - ОСП-72.

         За допустимими основними дозовими границями, встановлюються такі категорії осіб, які опромінюються:

-   категорія А – персонал - професійні працівники, що мають безпосередній зв'язок з джерелами іонізуючого випромінювання. Загальна доза опромінення на рік - 5 бер (50 мЗв).

-   категорія Б – обмежена частина населення - люди, які за умов проживання або розміщення можуть піддаватись опроміненню. Для них гранична доза опромінення - 0,5 бер/рік.

-   категорія В – решта населення держави. Доза не нормується, але не повинна перевищувати природній фон - від 40 до 200 мбер/рік.