41. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби.

Дія звуків низькочастотних ультразвукових установок (1,0х104-1,0х105Гц) призводить до змін функцій центральної нервової системи, серцево-судинної й ендокринної систем, слухового і вестибулярного аналізаторів. Воператорів на ультразвукових установках спостерігається астенія, судиннагіпотонія, знижена електрична активність серця, мозку та скелетних м'язів.

Для захисту від ультразвуку, який передається через повітря, вико-ристовують захисні екрани, звукоізольовані кабіни, звукоізоляційні ко-жухи. А для виключення впливу контактного ультразвуку роботи з ко-ливними рідинами середовища необхідно проводити при виключеномуджерелі ультразвуку. В іншому випадку використовують спеціальні ін-струменти, що мають ручки з еластичним покриттям, яке поглинає уль-тразвук. Для індивідуального захисту від повітряного ультразвуку вико-ристовують протишумні навушники, а від контактного двошарові рука-вички із зовнішнім еластичним, наприклад, гумовим шаром.

При дії інфразвуку на організм людини на рівні 110-150 дБ можуть матимісце неприємні суб'єктивні відчуття, порушення функцій нервової, серцево-судинної і дихальної систем, вестибулярного аналізатора; може з'явитись від-чуття страху, сонливість тощо. Специфічна для дії інфразвуку реакція - пору-шення рівноваги. При дії інфразвуку на рівні 105 дБ спостерігаються психофі-зіологічні реакції підвищеної тривоги і невпевненості, емоційної нестійкості.

 Інфразвук має значно вищу проникливість, тому необхідно домагатись усунення або зниження його рівня в джерелі, що його генерує.

42. Види іонізуючих випромінювань та їх властивості.

Іонізуюче випромінювання - це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з'єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об'ємах, боротьби з розрядами статичної електрики і т. ін.).

Іонізуюче випромінювання поділяється на електромагнітне (фотонне) та корпускулярне. До останнього належать випромінювання, що складаються із потоку частинок, маса спокою яких не дорівнює нулю (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів та ін.). До електромагнітного випромінювання належать гамма - та рентгенівські випромінювання.

Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію), що рухаються зі швидкістю 20 000 км/с.

Бета-випромінювання - це потік електронів та позитронів, швидкість яких наближається до швидкості світла.

Гамма-випромінювання - це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Причому обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв'язані між собою обернено пропорційною залежністю.

Найбільшу проникну здатність мають гамма - та рентгенівське випромінювання. Альфа- та бета-частинки, а також інші, що належать до корпускулярного іонізуючого випромінювання, швидко втрачають свою енергію на іонізацію, тому в них порівняно низька проникна здатність.