20. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини.

Шкідлива речовина - це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.

Токсичними (отруйними) називаються речовини, які, потрапляючи в організм навіть у відносно невеликих кількостях, викликають порушення нормальної життєдіяльності аж до отруєння. Вони можуть бути у вигляді газу, пари, рідини і пилу.

Шкідливі речовини утворюються також як побічні продукти в процесі самої роботи. Цинк і кислоти, які використовують при оцинковуванні, мають незначну токсичну дію, але в результаті взаємодії їх з арсеном в разі забруднення може утворитись арсеновмісний водень — речовина високої токсичності.

Хімічнонебезпечні й шкідливі виробничі чинники класифікуються за характером дії на організм людини:

- токсичні (свинець, ртуть та ін.);

- подразнювальні (хлор, бензин, гас, кислоти, луги тощо);

- сенсибілізуючі (бензин, гас І т. ін.);

- канцерогенні (продукти неповного згоряння авіаційних палив та ін.);

- мутагенні (свинець, ртуть і т.ін.);

- такі, що впливають на репродуктивну функцію (спирти, креолін тощо);

- за шляхом проникнення в організм людини:

- через органи дихання (хлор, ефір, азот, гелій, окис вуглецю і т. ін.);

- через шлунково-кишковий тракт (свинець, хромовий ангідрид, ціаністі сполуки і т. ін.);

- через шкірні покриви і слизові оболонки (гас, бензин тощо).

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на такі класи небезпеки: перший — надзвичайно небезпечні; другий — високонебезпечні; третій — помірнонебезпечні; четвертий - малонебезпечні.

21. Принцип побудови та дія природної вентиляції (аерації). Дефлектори.

Аерація - здійснюється в холодних цехах за рахунок вітрового тиску, а в гарячих цехах за рахунок спільної і роздільної дії гравітаційного і вітрового тисків. Літньої пори свіже повітря надходить до приміщення через нижні прорізи, розташовані на невеликій висоті від підлоги (1 - 1,5 м), а виходить через прорізи в ліхтарі будинку.

Надходження зовнішнього повітря взимку здійснюється через прорізи, розташовані на висоті 4 - 7 м від підлоги. Висота береться з таким розрахунком, щоб холодне зовнішнє повітря, спускаючись у робочу зону, встигло досить нагрітися за рахунок перемішування з теплим повітрям приміщення. Міняючи положення стулок, можна регулювати повітрообмін.

Перевагою аерації є те, що великі обсяги повітря подаються і вилучаються без застосування вентиляторів і повітроводів. Система аерації значно дешевше механічних систем вентиляції.

Недоліки: влітку ефективність аерації знижується внаслідок підвищення температури зовнішнього повітря; повітря, що надходить до приміщення, не обробляється (не очищується, не охолоджується).

Дефлектори – це спеціальні насадки, встановлені на витяжних повітроводах, які використовують енергію вітру. Дефлектори застосовують для виведення забрудненого або перегрітого повітря з приміщень порівняно невеликого об’єму, а також для місцевої вентиляції, наприклад, для витяжки гарячих газів від ковальських горнів, печей тощо.