16. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища.

Запиленість повітря робочої зони — це наявність частинок пилу в повітрі. Пил – це маленькі частини речовини, які здатні довгий час знаходитися у повітрі, або у виробничих газах у зваженому стані (аерозоль). Осівши пил, називається – аерогель.

Загазованість – це наявність різноманітних газів у повітрі робочої зони, які, потрапляючи в організм людини через органи дихання, шкіряний покрив, шлунково-кишковий тракт, можуть спричинити отруєння й враження органів і систем життєзабезпечення. У зв’язку з цим сучасні методи виявлення отруйних речовин у повітрі й захист від них мають велике значення для забезпечення сприятливих умов для роботи. Для цього відбирають проби повітря на основних робочих місцях. За результатами аналізу взятих проб повітря судять про ступені шкідливості повітряного середовища.

Для визначення запиленості повітря слід користуватися лабораторною установкою, що зображена схематично:

1-порція пилу; 2-вентилятор; 3- пилова камера; 4-респіратор; 5-конусна оправка; 6-алонж; 7-гумова трубка; 8-аспіратор типу 822; 9-вентилі ротаметрів; 10-ротаметри; 11- вихідні штуцери ротаметрів; 12-вимикач; 13- штифт для кріплення респіратора.

Для визначення загазованості повітря повинна бути лабораторна установка:

1-вентилятор; 2-заслонка; 3-трубка для вимірювання статистичного тиску; 4- трубка для вимірювання повного тиску; 5-газова камера; 6-всасувальний повітровід; 7- пневматична трубка; 8-гумова трубка; 9-мікроманометр ММН 240; 10- резервуар; 11-скоба; 12-нахилена вимірювальна трубка; 13-отвір; 14-отвори для кріплення гумових рукавичок; 14-сосуд із рідиною, яка легко випаровується ; 15-гумова трубка газоаналізатора; 16-шток; 17-фіксатор; 18-газоаналізатор УГ 2; 19-індикаторна трубка

17. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов.

Мікроклімат виробничих приміщень залежить від характеру технологічного процесу, пори року, часу доби, кліматопогодних умов на ефективності засобів щодо його нормалізації.

В умовах виробництва переважають окремі елементи мікроклімату: висока або низька температура чи вологість повітря, швидкий або повільний його рух, інтенсивна інфрачервона радіація, або різноманітне їх поєднання .

Залежно від того, який компонент мікроклімату переважає виробництва бувають:

переважно з конвекційним мікрокліматом;

переважно з радіаційним мікрокліматом;

з підвищеною вологістю, яка поєднується з високою або низькою температурою.

Температура повітря є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат виробничого середовища.

Людина має здатність регулювати життєві процеси та фізіологічні функції навіть за значних коливаннях температури повітря.

Теплообмінні процеси організму регулюються терморегуляційними центрами і корою головного мозку. У шкірі людини розташовано 250000 холодових і 30000 теплових терморецепторів від яких сигнали про зміну температури надходять у центри терморегуляції.

Терморегуляція – це процес забезпечення теплообміну між організмом і навколишнім середовищем та збереження температури тіла на постійному рівні незалежно від температури зовнішнього повітря.

Стійкість температури тіла (36,6 С) зберігається у тих випадках, коли кількість тепла, що утворюється в організмі й надходить до нього ззовні, відповідає кількості тепла, що віддається людиною у навколишнє середовище.

Суб’єктивні тепло-відчуття людини підтримуються шляхом зрівноваження процесів хімічної та фізичної терморегуляції.