21. Класифікація взуттєвих колодок

    1. За статевовіковою ознакою. 2. За цільовим призначенням0 3. За технологічним призначенням. 4. За конструкцісю. 5. За матеріалами для виготовлення колодок. 6. За висотою піднесення п’яткової частини колодки. 7. За формою носочної частини колодки. __________________________________________________________________1. Класифікація колодок за статевовіковимиознаками - це класифікація за віковими групами і розмірами у відповідності із Держстан­дартом. 2. В залежності від виду взуття і цільового призначення колодки мають слідуючі цифрові позначення: 1 - для закритого взуття /черевики, напівчеревики, туфлі, опанки, сандалети, чобітки і напівчобітки на неутепленій підкладці/; 2 - для легкого взуття /сандалі і, туфлі спортивні, побутові,домашні і дорожні, чувяки/; 3 - для літнього відкритого взуття /туфлі з відкритою носочною або п’ятковою частиною, пантолети і т.д./; 4 - для утепленого взуття; 5 - для особливо витонченого взуття; 6 - для чобіт та напівчобіт і з юхти; 7 - для чобіт і з шкіри хромового дублення; 8 - для спортивного взуття; 9 - для взуття спеціального призначення. 3, Для виготовлення взуття використовуються колодки: - основні /затяжні/, - допоміжні / опоряджувальні/. Основні колодки використовують для надання верху взуття об’ємної форми обтяжно-затяжним або беззатяжним /внутрішнім/ способами формування. можуть бути з металевою пластиною або без неї Опоряджувальні і гладильні колодки призначені для охорони взуття від деформацій під час її обробки. 4. За конструкцією основні колодки поділяються на: - суцільні, -з випиляним клином, - зчленені, - розсувні. Суцільні колодки використовують при виготовленні взуття легкої та літньої відкритої форми. Знімання такого взуття з колодки не визкликає труднощів і тому немає необхідності у застосуванні колодок складної конфігураціі. Колодки з випиляним клином використовують при виготовленні взуття способом зовнішнюго формування. В ціх колодках верхня частина зйомна і нсить назву клин. Основним недоліком таких колодок є напруження, яке виникає по верхньому краю туфель, напівчеревиків та по сліду в геленковій частині при зніманні взуття з колодки, що може призвести до деформації країв деталей і геленка. Зчленені колодки охороняють взуття від деформацій при зніманні його з колодки. Колодка складається із двох частин, шарнірно-з’єднаних між собою замком. Недолік - швидкий знос шарнірного з'єднання. Розсувні колодки призначені для виготовлення взуття внутрішнім способом формування. 5. Для виготовлення колодок використовують різні матеріали в за­лежності від чого вони класифікуються на: - дерев’яні - виготовлені переважно із деревини, яка мас достатню твердість та вязкість /бук, граб/ - пластмасові - виготовляють і з поліетилену різних марок. Такі колодки мають високу міцність при експлуатації - металеві - виготовляють із легких сплавів сталі, вони являються частиною конструкціі машини для формування верху та прикріплення низу методом лиття, рідкого формування та горячої вулканізаціі. - комбіновані. 6. В залежності від піднесення п’яткової частини від опорної поверхні взуттєві колодки поділяються на декілька груп : -без каблука - з низьким каблуком – індекс колодки 5, 10, 15, 20, 25 - з середнім каблуком – інд. 30, 40 - з високим каблуком – інд. 50, 60, 70 - з особливо високим каблуком більше 70 7. Форма носочної частини колодки характеризусться коефіцієнтом

22. Штучна шкіра «шарголін» - це Взуттєва кирза, шарголін і юфтін - це штучна шкіра для верху юхтового взуття. Вона призначені для берців напівчобіт і черевиків, халяв юхтових чобіт.

Взуттєву кирзу виготовляють на основі бавовняної  тканини, яку просочують латексом і вона має каучукове або вулканізоване лицьове покриття. Шарголін виготовляють на основі тришарової кирзи.