Тема 5. Соціологічний аналіз соціально–депривованих груп дітей (сироти, інваліди, пільгові категорії та ін.)

Соціологічна інтерпретація понять “обділеність”, ”депривація”, ”обмеженість можливостей” та їх співвідношення. Концепція соціального розвитку депривованих дітей Дж.Гружек, Х.Літтон. Теорія формування безпечної прив‘язаності Дж.Боулбі. Основні види деривації у соціології дитинства.

Література

1. Автомонов, П.П. ”Діти вулиці”: проблеми та профілактика [Текст]/Автомонов, П.П., Жало, Л.В.// Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 8. – с. 22–25.

2. Аряєв, М.Л. Жорстоке поводження з дітьми та їх занедбаність [Текст]/ М.Л. Аряєв // Медицина дитинства. – К., 2001. – Т. 4., Кн. 2–га. – с. 406–416.

3. Волинець, Л.С. Жорстке ставлення до дітей та знущання над ними як соціальна проблема [Текст]/ Л.С. Волинець // Молодь України. – К., 1998. – Вип. 7 – с. 96–101.

4. Грузек, Дж.. Социальное развитие: история, теория, исследования. [Текст]/ Грузек, Дж., Литтон, Х / М.: ИНИОН. – 315 с.

5. Іванова, І.Б. Соціально–психологічні проблеми дітей–інвалідів. [Текст]/ І.Б. Іванова –К.:2000.–87с.

6. Липовская, Н.А. Некоторые аспекты проблемы «социального сиротства» (результаты социологического исследования) [Текст]/ // Грани. – 2000. – № 5. – с. 32–36.

7. Пєша, І.В. Соціальний захист дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. [Текст]/ – К.: 2000. – 87 с.

8. Пірог, Л.А. Вдосконалення соціального захисту дитинства. Заходи національної програми ”Діти України” [Текст]/ // Світова цивілізація і міжнародні відносини. – 2002. – № 2. – С. 77–80.

9. Чепуренко, В. Прийомна сім’я – нова форма захисту дитинства [Текст]/ // Дошкільне виховання. – 2002. – № 6. – С. 6–7.

10. Шебанова, В.І. Дослідження розбіжностей у соціальній поведінці між дітьми із затримкою психічного розвитку та дітьми норми [Текст]/ // Вісн. Київ. Нац. Ун–ту ім.. Т.Г. Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – 2001. – № 11. – С. 55–58.

Тема 6. Дитяча субкультура: передумови виникнення, фактори впливу та соціальне значення

Дитяча субкультура з позицій російських та українських соціологів (Н. Побєда, В.Г Кудрявцев та ін.) та евристичні можливості. Соціальні функції дитячої субкультури: формування нового способу соціальної взаємодії; соціалізація через різні форми субкультури; набуття особливого статусу дитинства через гру; передача культурних надбань між поколіннями. Структурні компоненти дитячої субкультури та їх соціальне значення: народна гра (хороводи, військово–спортивна ігри і т.д.); дитячий фольклор (казки, ”страшилки”, загадки, прізвиська та ін.); правовий кодекс (знаки власності, право старшинства, борги та ін.); дитячий гумор (анекдоти, розиграші і т.д.); дитяча магія та міфотворення (”чаклунство”, викликання сил природи для виконання бажання, фантастичні історії – вигадки); дитяче філософствування (запитання ”чому”, роздуми про життя та смерть і ін.); дитяче словотворення (етимологія, лінгвістичні перевертні, неологізми); естетичні уявлення дітей (дитячі віночки, букети, малюнки, ”секрети” і т.д.); релігійні уявлення (дитячі молитви, обряди). Еволюція та видозмінення кожної з форм дитячої субкультури як умова автономізації світу дитинства.