50. Охарактеризуйте гідравлічний розрив пласта

Гідравлічний розрив пласта (ГРП) - це метод утворення нових тріщин або розширення і розвиток деяких існуючих в пласті тріщин при нагнітанні в свердловину рідини або піни при високому тиску. Для забезпечення високої проникності тріщини заповнюються закріплюючим агентом, наприклад, кварцевим піском. Під дією гірничого тиску закріплені тріщини зімкнуться неповністю, завдяки чому значно збільшується фільтраційна поверхня свердловини, а іноді включаються в роботу зони пласта з кращою проникністю

ГРП застосовується в будь-яких породах, за винятком пластичних сланців і глин. Це метод не тільки відновлення природної продуктивності свердловин, але й значного її збільшення. Сучасні технології ГРП звичайно передбачають закріплення тріщин приблизно десятьма тоннами піску і застосовуються для збільшення поточного дебіту нафтових, газо­вих або приймальності нагнітальних свердловин в низькопроникних (<0,05 мкм²) пластах товщиною не менше п'яти метрів, які залягають на глибинах 3500м, а також в пластах з де­що більшою проникністю, але забрудненою привибійною зоною.

Для проведення ГРП зі свердловини піднімають НКТ й інше глибинне устаткування (насосне, газліфтне), шаблонують експлуатаційну колону, спускають пакер на НКТ і об-пресовують його. Процес ГРП починається з перевірки приймальності свердловини при найменшій витраті рідини розриву з поступовим її збільшенням (наприклад, 225, 450, 900, 1500 м³/добу) і аж до значення, при якому забезпечується закріплення тріщин. Далі зака­чується пісконосій з піском при постійній або зростаючій витраті рідини і при певній кон­центрації піску = 40...250 кг/м³, яка залежить від в'язкості рідини, її фільтрівності в пласт і витрати. На завершення процесу потрібно витіснити суміш рідини з піском із сверд­ловини в пласт протискуючою рідиною і закрити НКТ для зниження тиску до атмосферно­го. Опісля піднімають НКТ з пакером і спускають глибинне устаткування для експлуатації свердловини.

51. Охарактеризуйте кислотні оброблення привибійних зон свердловин

Кислотна обробка — це метод збільшення проникності привибійної зони свердловини шляхом розчинення складових частинок породи пласта, а також сторонніх частинок, якими засмічені породи.

Кислотні обробки (КО) застосовуються для збільшення проникності карбонатних і піщаних колекторів у нафтогазовидобувних і нагнітальних свердловинах після буріння, під час експлуатації і ремонтних робіт. Для обробки карбонатних колекторів використовують здебільшого солянокислотні розчини (СКР), для піщаних - глинокислотні (ГКР). Хімічно активною частиною вказаних кислотних розчинів (КР) є відповідно соляна кислота (10 ... 30 % НС1) і суміш соляної (10 ... 15 % НС1) та плавикової (1 ... 5 % HF) кислот.

Найпростіша схема КО передбачає підйом глибинного обладнання зі свердловини, спуск НКТ з промивкою до вибою і підняття башмака труб в інтервал перфорації. У сверд­ловину нагнітають при прямій циркуляції кислотний розчин (КР) в об'ємі НКТ, закрива­ють затрубну засувку, продовжують нагнітання решти запланованого об'єму кислоти і рідини. Після нагнітання всього об'єму кислоти в пласт закривають буферну засувку, відключають насосний агрегат й іншу спецтехніку і приступають до очищення привибійної зони від продуктів реакції.

Продукти реакції викликають зниження проникності порід після КО, якщо вони відкладаються в перовому просторі у вигляді гелю або твердої фази чи взаємодіють з пласто­вими флюїдами, утворюючи осади або емульсії.