- •Тема 3. Фінансове право і фінансова політика План
- •3.1. Фінансова політика як складова економічної політики держави.
- •3.2. Організаційне забезпечення реалізації фінансової політики
- •3.2.1. Фінансова система країни, її основні підсистеми та ланки. Система управління фінансами в Україні.
- •3.2.2. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації суспільних відносин.
- •3.2.3. Фінансове планування і фінансовий контроль.
- •3.3. Правове забезпечення реалізації фінансової політики.
3.2.2. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації суспільних відносин.
Завдання фінансової політики реалізуються через фінансовий механізм.
Фінансовий механізм – сукупність форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, здійснюються розподільчі і перерозподільчі фінансові відносини, здійснюється вплив на соціально-економічний розвиток суспільства.
Складовими елементами фінансового механізму є (рис. 3.3):
Фінансове забезпечення – реалізується на основі відповідної системи фінансування – самофінансування, зовнішнє фінансування (як різновид бюджетне), кредитування.
Фінансове регулювання – регламентування розподільчих відносин в суспільстві, що включає:
фінансові методи – способи впливу фінансових відносин на господарський процес.
Фінансові методи діють у двох напрямах:
управління рухом фінансових ресурсів (планування, прогнозування, координація, облік, контроль);
відносини з приводу створення і використання фондів фінансових ресурсів (фінансування, інвестування, оподаткування, страхування, лізинг, факторинг, оренда та ін.).
фінансові інструменти – вказують на зміст фінансових відносин (податки, внески, відрахування, дотації, субсидії, доходи, витрати, прибуток і т.ін.).
фінансові важелі – спосіб прояву дії фінансового інструмента, залежно від напряму дії поділяються на стимули і санкції.
Правове забезпечення – реалізується на основі системи фінансового законодавства.
Нормативне забезпечення – включає інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.
Інформаційне забезпечення – складається зі статистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації.
3.2.3. Фінансове планування і фінансовий контроль.
Важливе місце в системі фінансового регулювання посідають фінансове планування і фінансовий контроль.
Фінансове планування – це діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних об’єднань та країни в цілому.
Об’єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом – різні види фінансових планів і прогнозів.
Фінансовий план – це документ, який відображає формування і використання фінансових ресурсів на певний період.
Метою фінансового планування є пошук оптимального варіанту розподілу і використання ВВП з метою підвищення ефективності суспільного виробництва, конкретні завдання визначаються фінансовою політикою.
У процесі фінансового планування вирішуються загальні завдання:
визначення реальних обсягів доходів, оцінка їх достатності та пошук резервів його зростання;
оптимізація витрат і оцінка того, наскільки вони забезпечують виконання завдань фінансової політики;
збалансування доходів та витрат на основі вибору найбільш оптимального варіанту.
Система класифікації фінансових планів представлена у табл. 3.3.
У процесі фінансового планування використовують методи:
балансовий метод – передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, а також взаємозв’язок виробничих і фінансових планів;
нормативний метод – під час розрахунку фінансових показників використовуються норми і нормативи;
розрахунково-аналітичний метод (екстраполяції) – ґрунтується на фактичних показниках діяльності у попередні періоди, на їх основі встановлюється вихідна база планування, яка індексується з урахуванням факторів, що можуть вплинути на діяльність та процеси планового періоду;
метод економіко-математичного моделювання – базується на розробленні математичної моделі діяльності економічного суб’єкта в плановому періоді, складається декілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників.
Найбільш оптимальним при фінансовому плануванні вважається поєднання балансового і нормативного методів.
Фінансове планування базується на принципах:
комплексного підходу – фінансові плани складаються з урахуванням балансів матеріальних і трудових ресурсів;
наукового обґрунтування – обґрунтованість фінансово-економічних показників на основі відображення реальних процесів соціально-економічного розвитку;
безперервності – взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів.
Фінансовий контроль – це діяльність щодо перевірки законності та доцільності здійснення фінансових операцій.
Об’єктом фінансового контролю виступає фінансова діяльність суб’єктів господарювання, організацій, бюджетних установ.
Предметом фінансового контролю є фінансові операції зі створення і використання фондів фінансових ресурсів.
Фінансовий контроль спрямований на вирішення наступних завдань:
пошук резервів зростання фінансових ресурсів;
правильність відображення господарських операцій;
запобігання прийняттю управлінських рішень, що можуть мати негативні наслідки;
аналіз виконання управлінських рішень, їх впливу на об’єкт контролю;
виявлення і попередження порушень та непродуктивних витрат.
Фінансовий контроль здійснюється на основі системи інструментів:
Види – перш за все, визначають співвідношення між контролюючим і підконтрольним суб’єктом (табл. 3.4), а також іншими критеріями(табл. 3.5.
Форми – відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків;
Залежно від форм фінансовий контроль поділяється на:
попередній – проводиться до початку руху грошових потоків, метою є перевірка доцільності фінансово-господарської операції, відповідності її чинному законодавству, виявлення рівня ризику та ін.;
поточний – здійснюється в процесі руху грошових потоків, метою є забезпечити надходження грошових коштів, цільове призначення їх використання;
наступний – проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період, його метою є на рівні економічного суб’єкта перевірка реалізації стратегії і тактики, а на рівні суспільства – процесу реалізації фінансової політики;
Методи – сукупність приймів і способів здійснення фінансового контролю (табл. 3.6).
Фінансовий контроль базується на наступних принципах:
незалежності – виключення зацікавленості перевіряючого;
гласності – результати перевірок повинні бути доступні для широкого загалу;
превентивності – попереджувальний характер фінансового контролю;
дієвість – результати контролю зумовлюють конкретні заходи;
регулярності – проводиться з певною періодичністю;
об’єктивності – контроль проводиться відповідно до вимог чинного законодавства;
всеохоплюючий характер – по можливості охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності.