1 Внутрішня політика Гетьмана п.Скоропатського

Промисловість:

*Скасування законодавства УЦР щодо робітництва і промисловості.

*Відновлення права приватної власності.

*Збільшення робочого дня до 12 годин.

*Заборона страйків.

Сільське господарство:

*Відновлення приватної власності на землю.

*Видання “тимчасового закону про заходи боротьби розрухою в с/г”

*Відновлення помішетського землеволодіння, повернення селянам поміщикам земель, реманенту, відшкодування збитків.

*Опублікування Проекту загальних основ земельної реформи(липень 1918р.).

Збройні сили:

*Формування державної варти.

*Відновлення козацтва в губерніях.

8Згода Німеччини у вересні 1918р. на формування 8 корпусів та інших частин української армії кількістю 300тис.осіб.

Національно-культурна політика :

*Скасування національно-персональної автономії національних меншин.

*Прийняття закону про обов’язкове вивчення української мови.

*Реорганізація народного університету в м.Києві в державний український університет.

*Створення національної академії наук.

Зовнішння політика

Відносини з Німеччиною були пріоритетними. Біли встановлені дипломатичні відносини з країнами Четвертного союзу, основний зміст яких обертався навколо положень Брестського договору.Німці активно втручались у внутрішнє життя і зовнішню політику Української держави. Для розв’язання багатьох проблем Скоропатський зустівся з кайзером Вільгельмом ІІ.

2 Голодомори хХст. В Україні: причини і наслідки.

Перший голодомор в Україні тривав з 1921 р. до середини 1923 р. Його причини:

— політика «воєнного комунізму» (зокрема продрозкладка — насильницьке вилучення хліба в селян);

— заборона селянам реалізовувати хлібні лишки за ринковими Цінами;

— падіння товарності сільського господарства внаслідок незацікавленості селян у розвитку виробництва сільгосппродукції;

— Перша світова та громадянська війни;

— руйнування матеріальної бази сільського господарства внаслідок надзвичайно жорстокої посухи, що спричинила неврожаї в 1921 і 1922 рр.;

—криза в сільському господарстві, яка була посилена скороченням промислового виробництва через його мілітаризацію під час громадянської війни. Лише з середини 1922 р. голодуючим в Україні було надано допомогу Американською адміністрацією допомоги (АРА). Владою було введено систему «голодних пайків» (спеціальні відрахування від підприємств і організацій), почалися вилучення і продаж за кордон музейного і церковного майна. Голод був ліквідований лише у середині 1923 р. — значно пізніше, ніж у голодуючих районах Росії. Під час голодомору 1921—1923 рр. померло від 500 тис. до 1 млн осіб.

Голодомор 1932—1933 рр. був страшним злочином сталінського режиму. Він був спровокований радянським керівництвом з метою масового вступу селян до колгоспів. Поставлені перед селянами плани хлібозаготівлі були завищеними й економічно не обґрунтованими. Хоча політика колективізації дозволила збільшити збір зерна, але труднощі із заготівлею залишилися, у селах конфісковували продовольчі та посівні фонди; проводилися масові репресії; припинялося постачання товарів; села оточували загони НКВС.

Голодомор став для України національною катастрофою. За різними даними, голодною смертю померло від 3,5 до 9 млн осіб — точні цифри вже навряд чи будуть з'ясовані.

Голодомор 1946—1947 рр. стався в період повоєнного відновлення господарства. Причини голоду:

— повоєнна розруха;

— відновлення важкої промисловості за рахунок сільського господарства;

— запровадження для селян величезних податків (навіть на фруктові дерева);

— розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за будьяку ціну;

• посуха 1946 р., що спричинила неврожай усіх сільськогосподарських культур. Голод охопив більшість східних і частину південних областей України. Унаслідок голоду в Україні померло близько 1 млн осіб.