- •2. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії
- •3. Ділове спілкування, його особливості
- •4. Розвиток наукового вивчення проблем «Етики ділового спілкування»
- •5. Моральні норми та принципи, їх значення для досягнення високого рівня культури спілкування
- •6. Спілкування як одна з нагальних потреб людини
- •7. Функції та структура спілкування
- •8. Специфічні ознаки спілкування
- •9. Види та рівні спілкування
- •10. Гуманістична спрямованість етики спілкування та її значення
- •11. Специфіка людської комунікації та її особливості
- •12. У чому проявляється зв'язок спілкування і взаємодії
- •15.Роль знань про спілкування для майбутньої професійної діяльності та особистого життя людини.
- •16. Взаємодія та взаєморозуміння в контексті етики та культури
- •17. Значення емоцій та їх вплив на характер взаємодії та міжособистісні відносини
- •18.Взаємодія та спільна діяльність
- •19. Способи впливу на людей під час спілкування
- •21. Бар’єри на шляху до взаєморозуміння, зокрема моральні
- •22. Моральна культура спілкування як складова загальнолюдської культури
- •25.Правила вербального етикету
- •26. Правила поведінки службовців
- •27. Норми поведінки керівника
- •30. Правила етикету в повсякденному житті
- •31. Етикет у професійній діяльності
- •33. Правила етикету, яких треба дотримуватись під час бесід з клієнтами
- •34. Особливості бесіди по телефону
- •38. Бар'єри як чинники, що заважають спілкуванню
- •40. Маніпулювання та актуалізація
31. Етикет у професійній діяльності
Службовий етикет є системою законодавчо закріплених, історично складених та природно встановлених правил поведінки і спілкування у різних сферах службової та позаслужбової діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства і принципам української моралі. Його специфіка полягає в тому, що правила мають не тільки моральне значення, але правове закріплення, бо вони віднесені до обов’язкових інструкцій, що регламентуються статутами, наказами, правилами, нормативними актами та інш.
Знання службового етикету – один з важливих показників професіоналізму працівника.
Службовий етикет має внутрішній і зовнішній аспекти. До внутрішнього належить структура етикету податківця, до зовнішнього – правила службової поведінки. До зовнішнього аспекту належить: обов’язковість вітання один з одним незалежно від особистих відносин, уміння поважати і цінувати свій та чужий час, недопустимість пліток та нетовариських відносин, прислуховування до порад старших та повага до них.
У професійному етикеті досить важливим є відповідність манер, зовнішнього вигляду, мови, жестів, одягу характерові тієї соціальної ролі, у якій виступає та чи інша людина. Ввічливо вітатися, дякувати, уважно вислуховувати співрозмовника, з повагою ставитись до жінок і до старших за віком, вибачитись якщо виникла незручність – все це не вимагає особливих зусиль і напруження, але є обов’язковим у взаємовідносинах з людьми.
Особливістю професійної діяльності є спрямованість інтересів податківця на виконання головної мети і сенсу життя – служіння державі. Саме це є джерелом натхнення для власного морального удосконалення.
Вміння поводити себе з людьми належним чином є одним з важливих факторів, який допомагає досягти успіху у службовій діяльності. Існує шість основних принципів, які дозволяють це зробити, а саме:- пунктуальність;- конфіденційність;-люб’язність, доброзичливість, привітність;- увага до оточуючих;- зовнішній вигляд;- грамотність.
Але навіть найдосконаліше знання етикетних правил не гарантує правильності поведінки людини, якщо вона не здатна до емоційної підтримки співрозмовника. Реальні обставини настільки різноманітні, що ніякі правила та норми не в змозі охопити їх повністю. Визначити певну міру у висловлюваннях і діях, а також у прояві щирого інтересу до іншої людини дозволяє розвинений такт. Саме такт допомагає знайти правильний шлях у вирішенні питань, не принижуючи гідність інших людей, не втрачаючи власної гідності.
Важливо пам’ятати, що при спілкуванні з платниками податків неприпустимі:
- високомірний тон, грубість, пихатість, неввічливе формулювання зауважень;- погрози, вислови та репліки, які принижують людську гідність;- необ’єктивні докори та зауваження;- погрозливі жести і знаки, а також інші дії, які ображають особистість, принижують її гідність;
Звертаючись до платника податків, необхідно спочатку привітатись, запитати про причини, які привели людину до у податкового органу і вирішувати їх по мірі можливостей. Коли ж звертається платник податків, його необхідно уважно вислухати, відповісти на поставлене запитання або роз’яснити, куди слід звернутись для його вирішення. Якщо потрібно, то спокійно, без роздратування повторити відповідь і роз’яснити її суть. В жодному разі не можна вказувати платнику податків на неістотність його прохання. Працівник ДПС повинен діяти чітко, оперативно, професійно, грамотно, висловлюючи при цьому співчуття, доброзичливість і повагу до співрозмовника.
Особливий такт і увагу слід приділяти тим, хто проявляє нервозність, страх або ніяковіє. Як правило, така реакція спостерігається у надмірно збуджених, вразливих людей. Ніколи не слід відповідати різкістю на різкість, грубістю на грубість. Спокійна, тверда і доброзичлива манера спілкування – кращій засіб усунення негативної реакції і створення нормальної атмосфери для бесіди.
Ці правила повинні, зокрема, враховуватися при перевірці фінансових документів, оскільки сам факт примушує платника податків хвилюватися, то ця операція має проводитися чітко і швидко. Важливо, щоб у платника податків склалася думка, що не упередженість, а існуючі вимоги зобов’язують працівника ДПС виконувати це завдання. Манера звертання повинна залишатись незмінною і не вказувати підвищеної настороженості, навіть якщо у податківця і виникають певні підозри.
Особливо важливим є дотримання норм професійної етики і такту при накладанні штрафу. Слід пам’ятати, що при порушенні платником податків, якщо воно незначне, можна обійтися зауваженням.