- •1. Адгезійна міцність лакофарбових покриттів.
- •2. Взаємозв’язок між складом, будовою і властивостями пігментів.
- •3. Внутрішні напруги.
- •4. Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •5. Загальна характеристика зв’язних речовин для композиційних матеріалів.
- •6. Загальна характеристика наповнювачів.
- •7. Зв’язки на основі кремнегеля, оксисолей і фосфатів.
- •8. Зміна оптичних властивостей пігментованих систем в процесі диспергування.
- •9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
- •10. Змочування поверхні на повітрі.
- •11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
- •12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
- •13. Кислотно-лужні властивості поверхні оксидів і силікатів.
- •14. Класифікація мінеральних наповнювачів.
- •15. Класифікація способів фарбування.
- •16. Класифікація та характеристика наповнювачів для гум.
- •17. Композиції зміцнені волокном.
- •18. Композиції зміцнені частинками.
- •19. Композиції, армовані перервним волокном.
- •20. Конвективний і терморадіаційний способи отвердження покриттів.
- •21. Кремнійорганічні апрети, їх склад і будова.
- •22. Кремнійорганічні зв’язні речовини.
- •23. Кремнійорганічні рідини, що використовуються для отримання тонкошарових покриттів.
- •24. Методи отримання пігментів і наповнювачів.
- •25. Методи оцінки енергетичного стану поверхні.
- •26. Механізм процесу диспергування.
- •27. Механізм руйнування композицій.
- •28. Механічні властивості лакофарбових покриттів.
- •29. Нанесення лфм способом розпилення.
- •30. Нанесення лфп способами занурення та обливання.
- •31. Неорганічні зв’язні речовини.
- •32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
- •33. Основні властивості скловолокна.
- •34. Основні поняття, характеристика і класифікація композиційних матеріалів.
- •35. Основні способи отримання композиційних матеріалів з волокнистими наповнювачами.
- •36. Основні фізико-механічні і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •37. Особливості будови та класифікація лакофарбових покриттів.
- •38. Особливості фарбування полімерів і гум.
- •39. Отримання полімерних композиційних матеріалів.
- •40. Перспективні методи нанесення лфм.
- •41.Пігменти і наповнювачі. Їх склад і класифікація.
- •42. Плівкоутворення, що здійснюється без хімічних перетворень.
- •43. Поведінка і види руйнування композицій.
- •44. Поверхнева енергія. Гідрофільність і гідрофобність.
- •45. Покрівельна здатність пігментів і лфм.
- •46. Принципи дії дисперсно-зміцнених матеріалів.
- •47. Процеси корозії і старіння композиційних матеріалів.
- •48. Радіаційне отвердження покриттів.
- •49. Реологічні властивості пігментованих систем.
- •50. Розчинне скло – зв’язуюча речовина для отримання композиційних матеріалів.
- •51. Руйнування покриттів при нагріванні.
- •52. Ручні способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів.
- •53. Склад і будова основних видів наповнювачів.
- •54. Склад і будова поверхні оксидів і силікатів.
- •55. Способи отвердження покриттів.
- •56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
- •57. Технологія отримання покриттів і вогнетривких мас.
- •58. Фізико-механічні властивості композиційних матеріалів.
- •59. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості мінеральних пігментів.
- •60. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості наповнювачів.
- •61. Формування поверхні контакту покриття.
- •62. Формування покриттів із водних дисперсій та органодисперсій полімерів.
- •63. Формування покриттів із дисперсій та порошків полімерів.
- •64. Формування покриттів із розчинів полімерів і олігомерів.
- •65. Характер зв’язку між полімером і поверхнею наповнювача.
- •66. Характеристика і класифікація лакофарбових покриттів.
- •67. Характеристика основних деструкційних факторів.
- •68. Хімічні реакції в поверхневому шарі твердих речовин.
- •69. Чистота поверхні, її мікро- і макрорельєф.
11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
Явления полиморфизма, изоструктурности и изоморфизма широко используют при синтезе пигментов и наполнителей.
Многие кристаллические вещества проявляют полиморфизм, т.е. способность существовать в двух или нескольких кристаллических модификациях. Каждая модификация стабильна в определенном температурном интервале.
Некоторые соединения, близкие по химическому составу, могут образовывать одинаковые кристаллические структуры. Это явление называется изоструктурностью. Если соответствующие структурные единицы (атомы, ионы или молекулы) изоструктурных соединений способны к образованию близких по характеру связей и мало отличаются по объему, то эти вещества могут образовывать смешанные кристаллы. Такие химические соединения называются изоморфными.
12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
Главным условием успешного проведения процесса диспергирования является качественное и количественное соответствие между функциональными группами пленкообразующих веществ и активными центрами поверхности пигментов и наполнителей.
При недостаточной поверхностной активности пленкообразователей для успешного диспергирования пигментов целесообразно дополнительно вводить ПАВ. Их рекомендуют применять в средах, как адсорбционно не взаимодействующих с пигментами, так й содержащих пленкообразователи, адсорбирующиеся на поверхности пигментов и способствующие стабилизации дисперсий. Введение ПАВ предотвращает флокуляцию частиц в пигментированных материалах и повышает их седиментационную устойчивость,
Для определения оптимального количества ПАВ при диспергировании пигментов в органических средах наиболее широко применяется реологический метод, основанный на построении зависимости структурной прочности пигментных паст от содержания в них ПАВ, Наилучшая диспергруемость достигается при концентрации ПАВ, когда не наступила полная лиофилизация поверхности частиц пигмента, вызывающая образование коагуляционной структуры.
Для неорганических пигментов рекомендуется применять ПАВ с ГДБ - 18*20, для органических пигментов ПАВ с ГЛБ - 10*14, В многокомпонентные системы, содержащие различные пигменты ( в том
числе гидрофобные и гидрофильные) рекомендуется вводить Шш, способные адсорбироваться на различных поверхностях,
С целью интенсификации процессов диспергирования пигментированных систем е последнее время используют ультразвуковую и магнитную обработку диспергирующее действие звука зависит от вязкости среды и содержания пигмента в пасте. Увеличение вязкости •ухудшает условия диспергирования. Для большинства пигментов, в том числе и органических, целесообразно проводить диспергирование пасты до степени дисперсности по "Клину" 30-40 мкм в диспергаторе, а дальнейшее диспергирование с применением ультразвука.
Под действием магнитного поля уменьшается поверхностное натяжение растворов и эмульсий, снижается энергия активации вязкого течения, улучшается смачиваемость твердых компонентов. Б результате несколько ускоряется процесс диспергирования, или появляется возможность повысить оптимальную степень наполнения твердой фазой.