- •1. Адгезійна міцність лакофарбових покриттів.
- •2. Взаємозв’язок між складом, будовою і властивостями пігментів.
- •3. Внутрішні напруги.
- •4. Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •5. Загальна характеристика зв’язних речовин для композиційних матеріалів.
- •6. Загальна характеристика наповнювачів.
- •7. Зв’язки на основі кремнегеля, оксисолей і фосфатів.
- •8. Зміна оптичних властивостей пігментованих систем в процесі диспергування.
- •9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
- •10. Змочування поверхні на повітрі.
- •11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
- •12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
- •13. Кислотно-лужні властивості поверхні оксидів і силікатів.
- •14. Класифікація мінеральних наповнювачів.
- •15. Класифікація способів фарбування.
- •16. Класифікація та характеристика наповнювачів для гум.
- •17. Композиції зміцнені волокном.
- •18. Композиції зміцнені частинками.
- •19. Композиції, армовані перервним волокном.
- •20. Конвективний і терморадіаційний способи отвердження покриттів.
- •21. Кремнійорганічні апрети, їх склад і будова.
- •22. Кремнійорганічні зв’язні речовини.
- •23. Кремнійорганічні рідини, що використовуються для отримання тонкошарових покриттів.
- •24. Методи отримання пігментів і наповнювачів.
- •25. Методи оцінки енергетичного стану поверхні.
- •26. Механізм процесу диспергування.
- •27. Механізм руйнування композицій.
- •28. Механічні властивості лакофарбових покриттів.
- •29. Нанесення лфм способом розпилення.
- •30. Нанесення лфп способами занурення та обливання.
- •31. Неорганічні зв’язні речовини.
- •32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
- •33. Основні властивості скловолокна.
- •34. Основні поняття, характеристика і класифікація композиційних матеріалів.
- •35. Основні способи отримання композиційних матеріалів з волокнистими наповнювачами.
- •36. Основні фізико-механічні і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •37. Особливості будови та класифікація лакофарбових покриттів.
- •38. Особливості фарбування полімерів і гум.
- •39. Отримання полімерних композиційних матеріалів.
- •40. Перспективні методи нанесення лфм.
- •41.Пігменти і наповнювачі. Їх склад і класифікація.
- •42. Плівкоутворення, що здійснюється без хімічних перетворень.
- •43. Поведінка і види руйнування композицій.
- •44. Поверхнева енергія. Гідрофільність і гідрофобність.
- •45. Покрівельна здатність пігментів і лфм.
- •46. Принципи дії дисперсно-зміцнених матеріалів.
- •47. Процеси корозії і старіння композиційних матеріалів.
- •48. Радіаційне отвердження покриттів.
- •49. Реологічні властивості пігментованих систем.
- •50. Розчинне скло – зв’язуюча речовина для отримання композиційних матеріалів.
- •51. Руйнування покриттів при нагріванні.
- •52. Ручні способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів.
- •53. Склад і будова основних видів наповнювачів.
- •54. Склад і будова поверхні оксидів і силікатів.
- •55. Способи отвердження покриттів.
- •56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
- •57. Технологія отримання покриттів і вогнетривких мас.
- •58. Фізико-механічні властивості композиційних матеріалів.
- •59. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості мінеральних пігментів.
- •60. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості наповнювачів.
- •61. Формування поверхні контакту покриття.
- •62. Формування покриттів із водних дисперсій та органодисперсій полімерів.
- •63. Формування покриттів із дисперсій та порошків полімерів.
- •64. Формування покриттів із розчинів полімерів і олігомерів.
- •65. Характер зв’язку між полімером і поверхнею наповнювача.
- •66. Характеристика і класифікація лакофарбових покриттів.
- •67. Характеристика основних деструкційних факторів.
- •68. Хімічні реакції в поверхневому шарі твердих речовин.
- •69. Чистота поверхні, її мікро- і макрорельєф.
9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
Замена воздушной среды жидкой существенно изменяет условия смачивания поверхности лакокрасочными материалами. Процесс смачивания в системе жидкость I, жидкость 2, твердое тело 3 определяется уравнением:
Отсюда следует, что для смачивания жидкостью I (лаком или краской) твердого тела необходимо, чтобы ее поверхностное натяжение было меньше, чем у жидкости 2. В практических условиях чаще всего жидкостью 2 служит вода, при этом встречаются два типичных случая:
когда вода в ограниченном количестве контактирует с поверхностью (окраска влажных и мокрых поверхностей);
когда имеется неограниченное количество воды (покрытие объектов и сооружений под водой).
В первом случае окраска может быть осуществлена на принципе связывания воды или изменения избирательного смачивания поверхности на границах двух антиполярных жидкостей; во втором - на принципе вытеснения одной жидкости другой.
10. Змочування поверхні на повітрі.
Рассмотрим каплю жидкого ЛКМ с краевым углом Θ, помещенную на твердую горизонтальную поверхность в воздушной среде. При отсутствии внешних воздействий капля имеет форму шарового сегмента.
Если обозначить через σт-г, σт-ж, σж-г поверхностное натяжение на границе раздела фаз твердое тело - газ, твердое тело- жидкость и жидкость - газ, а через Sт-г, Sт-ж, Sж-г - соответственно поверхности раздела фаз, участвующих в смачивании, то можно оценить поверхностную энергию системы, как
Yпов = σт-г* Sт-г + σт-ж* Sт-ж + σж-г* Sж-г
Она всегда меньше суммы поверхностных энергий отдельно взятых веществ, поскольку имеет место смачивание поверхности, которое связано с понижением поверхностной энергии системы (выделяется теплота). Для удаления капли с поверхности должна быть затрачена работа, которую можно вычислить как произведение работы адгезии Wa на площадь поверхности контакта жидкости с твердым телом Sт-ж
Всвою очередь, работа адгезии может быть определена из известного уравнения Юнга:
Произведение σж-г*cosΘ называется энергией смачивания или адгезионным напряжением. Работа адгезии тем больше, чем сильнее взаимодействие контактирующих фаз.
Робота адгезии при смачивании твердых тел обычно положительна, поскольку между телами любой природы всегда действуют силы межмолекулярного притяжения. Поэтому равновесные краевые углы, как правило, меньше 180 (абсолютное несмачивание не реализуется)/
Рассмотренные термодинамические зависимости характерны для идеального случая: капля жидкости на чистой гладкой поверхности. В реальных условиях на процессах смачивания и растекания сказываются многие факторы: шероховатость и неоднородность поверхности, присутствие загрязнений в виде адсорбированных газов и паров, многокомпонентность лакокрасочных составов. Поэтому более правильно говорить о равновесной обратимой работе адгезии Wa*, которая может быть вычислена по уравнению:
где m и φ - постоянные; поверхностное натяжение жидкости, ориентированной силовым полям твердой поверхности); поверхностное натяжение твердого тела в вакууме и в среде газа - воздуха.
Для подложек с высокой поверхностной энергией (металлы, силикаты) φ нередко достигает больших значений.
Признаками плохого смачивания поверхности является «сбегание» - собирание краски в отдельные островки и капли. Такое явление часто наблюдается при нанесении водных красок на плохо обезжиренные поверхности, также изделия, предварительно покрытые масляными красками, гидрофобные поверхности пластмасс. Влажные поверхности не смачиваются гидрофобными красками. Повышение пористости покрытия, наличие волнистости при нанесении жидких красок распылением и при сплавлении порошковых красок во многом являются следствием неудовлетворительного смачивания и растекания красок по поверхности. Улучшение смачивания и растекания достигается изменением свойств (в первую очередь, поверхностного натяжения, степени гидрофильности или гидрофобности) ЛКМ, поверхности подложки или того и другого одновременно.