- •1. Адгезійна міцність лакофарбових покриттів.
- •2. Взаємозв’язок між складом, будовою і властивостями пігментів.
- •3. Внутрішні напруги.
- •4. Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •5. Загальна характеристика зв’язних речовин для композиційних матеріалів.
- •6. Загальна характеристика наповнювачів.
- •7. Зв’язки на основі кремнегеля, оксисолей і фосфатів.
- •8. Зміна оптичних властивостей пігментованих систем в процесі диспергування.
- •9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
- •10. Змочування поверхні на повітрі.
- •11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
- •12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
- •13. Кислотно-лужні властивості поверхні оксидів і силікатів.
- •14. Класифікація мінеральних наповнювачів.
- •15. Класифікація способів фарбування.
- •16. Класифікація та характеристика наповнювачів для гум.
- •17. Композиції зміцнені волокном.
- •18. Композиції зміцнені частинками.
- •19. Композиції, армовані перервним волокном.
- •20. Конвективний і терморадіаційний способи отвердження покриттів.
- •21. Кремнійорганічні апрети, їх склад і будова.
- •22. Кремнійорганічні зв’язні речовини.
- •23. Кремнійорганічні рідини, що використовуються для отримання тонкошарових покриттів.
- •24. Методи отримання пігментів і наповнювачів.
- •25. Методи оцінки енергетичного стану поверхні.
- •26. Механізм процесу диспергування.
- •27. Механізм руйнування композицій.
- •28. Механічні властивості лакофарбових покриттів.
- •29. Нанесення лфм способом розпилення.
- •30. Нанесення лфп способами занурення та обливання.
- •31. Неорганічні зв’язні речовини.
- •32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
- •33. Основні властивості скловолокна.
- •34. Основні поняття, характеристика і класифікація композиційних матеріалів.
- •35. Основні способи отримання композиційних матеріалів з волокнистими наповнювачами.
- •36. Основні фізико-механічні і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •37. Особливості будови та класифікація лакофарбових покриттів.
- •38. Особливості фарбування полімерів і гум.
- •39. Отримання полімерних композиційних матеріалів.
- •40. Перспективні методи нанесення лфм.
- •41.Пігменти і наповнювачі. Їх склад і класифікація.
- •42. Плівкоутворення, що здійснюється без хімічних перетворень.
- •43. Поведінка і види руйнування композицій.
- •44. Поверхнева енергія. Гідрофільність і гідрофобність.
- •45. Покрівельна здатність пігментів і лфм.
- •46. Принципи дії дисперсно-зміцнених матеріалів.
- •47. Процеси корозії і старіння композиційних матеріалів.
- •48. Радіаційне отвердження покриттів.
- •49. Реологічні властивості пігментованих систем.
- •50. Розчинне скло – зв’язуюча речовина для отримання композиційних матеріалів.
- •51. Руйнування покриттів при нагріванні.
- •52. Ручні способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів.
- •53. Склад і будова основних видів наповнювачів.
- •54. Склад і будова поверхні оксидів і силікатів.
- •55. Способи отвердження покриттів.
- •56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
- •57. Технологія отримання покриттів і вогнетривких мас.
- •58. Фізико-механічні властивості композиційних матеріалів.
- •59. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості мінеральних пігментів.
- •60. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості наповнювачів.
- •61. Формування поверхні контакту покриття.
- •62. Формування покриттів із водних дисперсій та органодисперсій полімерів.
- •63. Формування покриттів із дисперсій та порошків полімерів.
- •64. Формування покриттів із розчинів полімерів і олігомерів.
- •65. Характер зв’язку між полімером і поверхнею наповнювача.
- •66. Характеристика і класифікація лакофарбових покриттів.
- •67. Характеристика основних деструкційних факторів.
- •68. Хімічні реакції в поверхневому шарі твердих речовин.
- •69. Чистота поверхні, її мікро- і макрорельєф.
32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
Укрывистость, интенсивность, а также такие колористические характеристики пигментов, как доминирующая длина волны и чистота цвета, при неизменном химическом составе и кристаллической модификации зависят прежде всего от их дисперсности.
Укрывистость. Рассеяние света частицами пигмента обусловлено
разностью показателей преломления пигмента и среды, в которой он диспергирован. В случае крупных частиц, т.е. частиц, размеры которых значительно превышают длины волн видимого света, рассеяние сводится к многократному зеркальному отражению светового потока поверхностями частиц. Если же частицы соизмеримы с длинами волн света, его рассеяние имеет другой механизм.
Согласно теории Ми , зависимость светорассеяния от размеров частиц выражается кривой с максимумом, который наблюдается для частиц с размерами 0,25-г 0,33)
рис5 Общая зависимость интенсивности рассеяного света от размера частиц дисперсной фазы.
-Ограниченность теории Ми для реальных пигментированных систем обуславливается анизодиаметричностью частиц, характерной для большинства пигментов и чрезвычайно высоким содержанием дисперсной фазы в систем®, при которой несколько частиц могут проявлять себя оптически как одна.
Оптимальный наивероятнейший размер частил полидисперсного пигмента в 1,8 раза меньше, чем для монодисперсного.
Интенсивность пигментов также основана на оптических явлениях, характерных для коллоидных систем, и при прочих, равных условиях зависит от дисперсности пигмента: с ростом дисперсности пигмента интенсивность повышается. По изменению интенсивности пигментов в процессе диспергирования можно судить об изменении, размера частиц. для ряда пигментов ( красного и желтого, кадмиевых пигментов) показано, что нарастание интенсивности в процессе диспергирования описывается гиперболической функцией, Несмотря на то, что современное диспергируюиее оборудование позволяет проводить диспергирование до первичных кристаллов, на практике интенсивность перестает расти при достижении определенной дисперсности. Это, по всей вероятности, обьясняется тем что при введении разбеливающего пигмента, имеющего меньшую дисперсность, чем цветной пигмент, частицы цветного пигмента, заключенные между частицами белого пигмента, оптически ведут себя как одна, и дальнейшее диспергирование не вызывает повышения интенсивности«
Увеличение дисперсности пигментов, приводяшее к росту укрывистости, интенсивности и чистоты цвета, изменяет и цветовой тон пигмента. Цвет вещества зависит от положения полосы поглощения в видимой части спектра, однако на оттенок пигмента в большей степени влияет форма и размер частиц, т.к. спектр отражения определяется не только спектром поглощения, но и характером рассеяния света»
красные и желтые пигменты при уменьшении дисперсности приобретают голубоватый или зеленоватый оттенок; грубодисперсны зеленые пигменты имеют желтоватый, а высокодисперсные - голубоватый оттенок; мелкие частицы синих пигментов имеют зеленоватый, а крупные - красноватый оттенок. Увеличение дисперсности белых пигментов повышает их белизну за счет поглощения в низковолновой части спектра, что особенно характерно для рутильной модификации
Зная какой-либо показатель, характеризующий дисперсность пигментной системы - наивероятнейший размер частиц, максимальный размер частип или, тем более, степень дисперсности - не всегда можно однозначно судить о качестве материала. Причина этого в несовершенстве существующих способов контроля дисперсности и прежде всего в чрезвычайно малой информативности принятого в промышленности для оценки качества диспергирования показателя - степени дисперсности по "Клину" ( вся шкала прибора "Клин" имеет доверительных интервалов, т.е. с его помощью можно получить максимум 4-5 бит информации), который не характеризует полидисперсности пигментированного материала. От полидисперсности же зависит ряд свойств пигментированных материалов. Прежде всего полидисперсность уменьшает агрегативную устойчивость дисперсных систем. Значительно большая скорость коагуляции полидиспёрсных систем по сравнению с монодисперсными системами обьясняется тем, что столкновения между частицами разных размеров всегда более вероятна, чем между частицами одинаковых размеров.
Полидисперсность оказывает существенное влияние на оптические оч свойства пигментированных лакокрасочных материалов. При увеличении полидисперсности наблюдается значительное снижение чистоты цвета пигмента, т.к. изменение размеров частиц приводит к изменению доминирующей длины рассеянного света, т.е. к изменению цветового тона. Б результате субтрактивного смешения цветов снижается доля монохроматической составляющей в суммарном еветовом потоке, рас- сеяном всей совокупностью частиц. Полидисперсность влияет также на упаковку частиц пигментов в красочной пленке.