- •1. Адгезійна міцність лакофарбових покриттів.
- •2. Взаємозв’язок між складом, будовою і властивостями пігментів.
- •3. Внутрішні напруги.
- •4. Експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •5. Загальна характеристика зв’язних речовин для композиційних матеріалів.
- •6. Загальна характеристика наповнювачів.
- •7. Зв’язки на основі кремнегеля, оксисолей і фосфатів.
- •8. Зміна оптичних властивостей пігментованих систем в процесі диспергування.
- •9. Змочування зволожених та занурених в воду поверхонь.
- •10. Змочування поверхні на повітрі.
- •11. Значення явищ поліморфізму, ізоморфізму та ізоструктурності в технології отримання пігментів.
- •12. Керування процесом диспергування пігментів в середовищі плівкоутворювача.
- •13. Кислотно-лужні властивості поверхні оксидів і силікатів.
- •14. Класифікація мінеральних наповнювачів.
- •15. Класифікація способів фарбування.
- •16. Класифікація та характеристика наповнювачів для гум.
- •17. Композиції зміцнені волокном.
- •18. Композиції зміцнені частинками.
- •19. Композиції, армовані перервним волокном.
- •20. Конвективний і терморадіаційний способи отвердження покриттів.
- •21. Кремнійорганічні апрети, їх склад і будова.
- •22. Кремнійорганічні зв’язні речовини.
- •23. Кремнійорганічні рідини, що використовуються для отримання тонкошарових покриттів.
- •24. Методи отримання пігментів і наповнювачів.
- •25. Методи оцінки енергетичного стану поверхні.
- •26. Механізм процесу диспергування.
- •27. Механізм руйнування композицій.
- •28. Механічні властивості лакофарбових покриттів.
- •29. Нанесення лфм способом розпилення.
- •30. Нанесення лфп способами занурення та обливання.
- •31. Неорганічні зв’язні речовини.
- •32. Оптичні властивості лфм і пігментів.
- •33. Основні властивості скловолокна.
- •34. Основні поняття, характеристика і класифікація композиційних матеріалів.
- •35. Основні способи отримання композиційних матеріалів з волокнистими наповнювачами.
- •36. Основні фізико-механічні і експлуатаційні властивості композиційних матеріалів.
- •37. Особливості будови та класифікація лакофарбових покриттів.
- •38. Особливості фарбування полімерів і гум.
- •39. Отримання полімерних композиційних матеріалів.
- •40. Перспективні методи нанесення лфм.
- •41.Пігменти і наповнювачі. Їх склад і класифікація.
- •42. Плівкоутворення, що здійснюється без хімічних перетворень.
- •43. Поведінка і види руйнування композицій.
- •44. Поверхнева енергія. Гідрофільність і гідрофобність.
- •45. Покрівельна здатність пігментів і лфм.
- •46. Принципи дії дисперсно-зміцнених матеріалів.
- •47. Процеси корозії і старіння композиційних матеріалів.
- •48. Радіаційне отвердження покриттів.
- •49. Реологічні властивості пігментованих систем.
- •50. Розчинне скло – зв’язуюча речовина для отримання композиційних матеріалів.
- •51. Руйнування покриттів при нагріванні.
- •52. Ручні способи нанесення рідких лакофарбових матеріалів.
- •53. Склад і будова основних видів наповнювачів.
- •54. Склад і будова поверхні оксидів і силікатів.
- •55. Способи отвердження покриттів.
- •56. Технологія виробництва пігментованих лфм.
- •57. Технологія отримання покриттів і вогнетривких мас.
- •58. Фізико-механічні властивості композиційних матеріалів.
- •59. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості мінеральних пігментів.
- •60. Фізико-хімічні та експлуатаційні властивості наповнювачів.
- •61. Формування поверхні контакту покриття.
- •62. Формування покриттів із водних дисперсій та органодисперсій полімерів.
- •63. Формування покриттів із дисперсій та порошків полімерів.
- •64. Формування покриттів із розчинів полімерів і олігомерів.
- •65. Характер зв’язку між полімером і поверхнею наповнювача.
- •66. Характеристика і класифікація лакофарбових покриттів.
- •67. Характеристика основних деструкційних факторів.
- •68. Хімічні реакції в поверхневому шарі твердих речовин.
- •69. Чистота поверхні, її мікро- і макрорельєф.
17. Композиції зміцнені волокном.
Упрочнение волокнами
Зависимости напряжения - деформация для композиций, армированных непрерывным волокном.
В волокнистых композициях непрерывное волокно обычно распределено по всему объему композиции. В целях упрощения предположим, что оно однородно, непрерывно, ориентировано в одном направлении и жестко сцепляется с матрицей, так что на поверхности раздела между армирующим волокном и матрицей никакого проскальзывания не происходит. Как это показано на рис.3 , нагрузка на композицию Pc распределяется между волокном (Pf) и матрицей (Pm).
Рис.3, модель волокнистой композиции
Следовательно, Pc=Pm+Pf (12)
выражая их через напряжения, напишем: ( σ - напряжение растяжения )
σcAc= σmAm + σfAf (13)
σc = σmVm + σfVf (14)
где A - площадь; V - объемная доля. Поскольку на поверхности раздела проскальзывание отсутствует, композиция волокна и матрицы деформируются одинаково, т.е. εc = εm = εf (15)
Теперь соотношение (14) можно переписать в виде:
σc = Em εc Vm + Ef εc Vf (16)
или σc = Em εc Vm + Ef εc (1-Vm)
Vm + Vf = 1
Где E - модуль упругости.
Отношение нагрузки, воспринимаемой волокном, к нагрузке на матрицу выразится следующим образом:
Ef εc (1-Vm) = Ef (1-Vm) (17)
Em εc Vm Em Vm
Для создания больших напряжений в армирующем волокне, т.е. для более эффективного использования высокопрочного волокна, необходимо, чтобы модуль последнего намного превосходил модуль матрицы. Обьемная доля волокна в композиции также должна быть максимальной для того, чтобы сделать долю нагрузки, воспринимаемой волокном, как можно большей. Хотя максимальная объемная доля цилиндрических волокон, которые можно упаковать в композиции, достигает почти 91% , при объемной доле волокон выше 80% свойства композиции обычно начинают ухудшаться вследствие того, что матрица уже не в состоянии смочить и пропитать пучки волокон, а это ухудшает сцепление волокон с матрицей и приводит к образованию в композиции пустот.
Очень высокие значения прочности и удельной прочности стеклопластиков обеспечивается большей прочностью стекловолокна и способностью композиции к ее эффективному использованию, поскольку отношение Ef/ Em равно для нее приблизительно 20. Lаже при объемной доле стекловолокна около 10% оно воспринимает на себя до 70% всей нагрузки.
Поскольку принцип совместной работы составляющих композиций компонентов состоит в том, что волокно, матрица и композиция в целом одинаково подчиняются закону Гука, прочность композиций при заданной деформации определяется долей объемной компонентов и их модулями.
для композиций, армированных непрерывными волокнами
σc = σfVf + σm’ (1-Vf)
σm’ - напряжение в матрице при деформации разрушения волокон (матрица пластична)
Условие создания волокнистой композиции, превосходящей по прочности, выражается неравенством: σc = σfVf + σm’ (1-Vf) >= σm
Отсюда определяют критическую объемную долю волокон которую необходимо превысить для достижения деформационного упрочнения матрицы:
Vfкр = (σm – σm’)/ (σf – σf’)
Разность (σm – σm’) соответствует приращению вследствие деформационного упрочнения матрицы.