Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tmm - Касян.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
2.7 Mб
Скачать

56 Основні закони руху вихідної ланки кулачкового механізму.

Стала швидкість : Такий закон характеризується “жорсткими” ударами; сили, що діють на ланки механізму, різко зростають (теоретично прагнуть до нескінченності). Цей закон є суто теоретичним

Стале прискорення: За цього закону вихідна ланка (штовхач) рухається з м'якими ударами на початку та наприкінці свого ходу.

Трикутний закон змінення прискорення: Цей закон характеризується м'якими ударами кулачка і штовхача

Косинусоїдальний закон змінення прискорення: Цей закон характеризується м'якими ударами на початку та наприкінці руху штовхача

Синусоїдальний закон змінення прискорення : Цей закон є ідеальним, тому що за цього закону немає жодних ударів – ні жорстких, ні м'яких

  1. Кути тиску та передачі руху кулачкового механізму

Кутом тиску називається гострий кут у точці контакту між вектором швидкості штовхача та нормаллю до профілю кулачка.

Кутом передачі називається кут між абсолютною та відносною швидкостями в точці контакту кулачка та штовхача

58 Визначення основних розмірів кулачкового механізму

з умови обмеження кута тиску.

  1. По вісі переміщення від т. 0 відкладаємо відрізки, рівні або пропорційні (за умови вибору іншого масштабу ) ординатам графіка переміщення штовхача .

  2. Точки розподілу нумеруємо, причому при підйомі штовхача ( ) точки 1...4 ставимо праворуч від осі (при заданому напрямку ), а при опусканні ( ) - точки 5...9 - ліворуч від осі .

  3. Через отримані точки 1...8 проводимо горизонтальні прямі, на яких відкладаємо відрізки , пропорційні аналогам швидкостей з графіка :

,

де - ординати графіка , мм; - масштаб графіка ; - масштаб діаграми .

  1. З'єднуємо точки плавною кривою та отримуємо діаграму залежності аналога швидкості від переміщення штовхача, тобто .

Задачею динамічного синтезу кулачкового механізму є визначення такого мінімального радіуса профілю кулачка , за якого змінний кут передачі в жодному положенні кулачкового механізму не буде менший за , тобто .

  1. Через крайні точки отриманої діаграми проводимо дві дотичні під кутом до відповідної горизонтальної прямої. Точка перетину цих дотичних дає початок області (заштрихована), де можна вибрати центр обертання кулачка, при цьому кут передачі , а кут тиску .

  2. Якщо кулачковий механізм центральний ( ), то з'єднуємо т. з т. 0,9 (див. рис. 10.17, в). Це й буде мінімальний радіус кулачка:

Якщо кулачковий механізм позацентровий ( ), то відкладаємо від вертикальної осі значення ексцентриситету в масштабі праворуч, якщо напрям обертання кулачка за годинниковою стрілкою (як в прикладі), і ліворуч – якщо проти годинникової стрілки. Проводимо вертикальну пряму. Точка перетину цієї прямої з заштрихованою зоною - - центр обертання кулачка

59.Профілювання кулачкового механізму методом обернення руху.

Для профілювання кулачка застосовується метод обернення руху, згідно з яким усій системі, а саме, кулачку, штовхачу та його напрямним, надається кутова швидкість, однакова за величиною, але протилежна за напрямком кутовій швидкості кулачка ( ). Тоді кулачок вважається нерухомим, а штовхач обертатиметься навколо центра кулачка, описуючи вістрям його центровий (теоретичний) профіль.

Розглянемо профілювання кулачка центрального кулачкового механізму з поступально рухомим штовхачем (рис. 10.18), для якого в п.10.7 була розглянута методика визначення мінімального радіуса кулачка.

  1. Для побудови профілю кулачка скористаємося графіком переміщення штовхача .

  2. Приймаємо масштаб довжини , м/мм.

  1. Із довільного центра проводимо коло радіусом , і через центр - вертикальну вісь руху штовхача (оскільки кулачковий механізм – центральний).

  2. На вісь руху штовхача проектуємо ординати графіка переміщення штовхача ( Увага! Тільки за умови рівних масштабів і , інакше відрізки будуть пропорційні ординатам).

  3. У бік оберненого руху (проти напрямку ) від вертикальної осі відкладаємо фазові кути , і .

  4. Кути і ділимо так, як вони поділені на всіх графіках, зокрема, на (на рис. 10.18 – на чотири частини). Промені нумеруємо .

  5. На кожному промені з центра за допомогою циркуля робимо засічку радіусом , де - переміщення штовхача.

  6. Отримуємо точки , які з'єднуємо плавною кривою – це центровий або теоретичний профіль кулачка.

  7. Вибираємо радіус ролика за умовою .

10, Для отримання дійсного (практичного) профілю кулачка з кожної точки центрового профілю кулачка проводимо коло радіусом . Внутрішня обвідна, що торкається всіх цих кіл, і є дійсний (практичний) профіль кулачка (рис. 10.18).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]