20.Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без гро­мадянства і біженців.

Іноземці за своїм правовим статусом несуттєво від­різняються від осіб без громадянства. Обсяг прав і обов'язків цих суб'єктів вужчий, ніж у громадян України, але за загальним правилом вони користуються тими ж правами й на них покладено ті ж обов'язки, що й на громадян України. Від­мінності пов'язані з відсутністю громадянства в розглядуваної категорії осіб, яке є найважливішим компонентом адміністра­тивно-правового статусу особи.

Правосуб'єктність цих осіб виникає з моменту прибуття в Україну й завершується з часу залишення її території.

Адміністративно-правовий статус іноземців регламентовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р.¹, а також міжнародними уго­дами. Статус осіб, які не мають громадянства, але перебувають на території України, визначає законодавство України.

Для іноземних громадян і осіб без громадянства обов'язко­вими є норми Конституції та інших законів України, загаль­нообов'язкові правила стосовно охорони природи, санітарії, пожежної безпеки, громадського порядку, користування транс­портними засобами, в'їзду та виїду. Разом з тим, ці особи не користуються частиною прав і обов'язків, що становлять гру­пу виключних прав і обов'язків громадян України (виборче право, право мати паспорт громадянина України тощо).

У цілому основні обмеження для іноземців і осіб без грома­дянства зводяться до таких:

1) вони не можуть займати деякі посади (Президента України, судді, перебувати на посадах у складі морських і повітряних екіпажів тощо);

2) вони не ма­ють доступу до посад державних службовців, діяльність яких пов'язано з державною таємницею;

3) ці особи не можуть слу­жити в Збройних Силах України;

4) для іноземних громадян і осіб без громадянства допускаються обмеження в пересуванні чи перебуванні в окремих місцях;

5) для них встановлено ок­ремі правила паспортного режиму, вступу в навчальні заклади тощо;

6) для іноземних громадян і осіб без громадянства вста­новлено особливу адміністративну деліктоздатність.

При регулюванні правового статусу іноземців Україна ви­ходить з принципу взаємності, що застосовується в стосунках з іншими державами. Адміністративно-правовий статус осіб, які мають дипломатичні привілеї, визначається, крім законо­давства України, міжнародними правилами та міжнародними угодами України.

21.Міністрество як суб’єкт державного управління

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. ( Абзац перший частини шостої статті 1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 434/2003 ( 434/2003 ) від 26.05.2003 )

Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.

В Україні діє 16 міністерств:

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство екології та природних ресурсів України

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

Міністерство закордонних справ України

Міністерство інфраструктури України

Міністерство культури України

Міністерство надзвичайних ситуацій України

Міністерство оборони України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Міністерство охорони здоров'я України

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

Міністерство соціальної політики України

Міністерство фінансів України

Міністерство юстиції України

?22. Служба як суб’єкт державного управління

?Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Державні служби

Головна функція служб — надання державних послуг громадянам та юридичним особам. Виокремлення цієї функції мусить якісно покращити систему державного управління та створити сприятливі умови для подолання корупційної діяльності[8].

Державна авіаційна служба України — утворена шляхом реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України;

Державна архівна служба України — утворена шляхом реорганізації Державного комітету архівів України. На цю Службу також покладені функції з реалізації державної політики у сфері створення та забезпечення функціонування системи страхового фонду документації;

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України — утворена шляхом реорганізації Державного комітету ветеринарної медицини України. На цю Службу також покладені функції з реалізації державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин та функції ліквідованої[2] Державної служби технічного регулювання України, що була утворена шляхом реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів);

Державна виконавча служба України. На цю Cлужбу покладені функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів;

Державна казначейська служба України. На цю Cлужбу покладені функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету;

Державна митна служба України;

Державна міграційна служба України. На цю Cлужбу покладені функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців;

Державна пенітенціарна служба України — утворена шляхом реорганізації Державного департаменту України з питань виконання покарань;

Державна податкова служба України — утворена шляхом реорганізації Державної податкової адміністрації України;

Державна пробірна служба України. На цю Cлужбу покладені функції з реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю;

Державна реєстраційна служба України. На цю Cлужбу покладені функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації;

Державна санітарно-епідеміологічна служба України. На цю службу також покладені функції з реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

Державна служба геології та надр України — утворена шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України — утворена шляхом реорганізації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. На цю Службу також покладені функції ліквідованого Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

Державна служба експортного контролю України;

Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України — утворена шляхом реорганізації Державного комітету України у справах ветеранів. На цю Службу також покладено функцію з реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

Державна служба інтелектуальної власності України — утворена шляхом реорганізації Міністерства освіти і науки України

Державна служба молоді та спорту України — утворена шляхом реорганізації Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту;

Державна служба статистики України. Утворена шляхом реорганізації Державного комітету статистики України;

Державна служба України з контролю за наркотиками — утворена шляхом реорганізації[2] Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, що була утворена шляхом реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками;

Державна служба України з лікарських засобів — утворена шляхом реорганізації[2] Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, що була утворена шляхом реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України з питань контролю за наркотиками;

Державна служба України з питань захисту персональних даних;

Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва[6];

Державна служба фінансового моніторингу України, — утворена шляхом реорганізації Державного комітету фінансового моніторингу України. ( ВІКІПЕДІЯ)